Українські архіви "під прицілом": як росія краде нашу історичну пам'ять

Вікторія Васильчук, заступниця міністерки юстиції України

"Хто володіє архівами – той володіє історією". Чому Україні важливо працювати над захистом та збереженням архівних фондів в умовах війни?

Російська війна проти України – це не лише боротьба за території, перш за все це знищення нашої ідентичності, культури та історичної спадщини. В цих умовах особливо вразливими є архівні фонди. Вони зберігають важливі для української державності автентичні документи, підтверджуючі історичні факти та елементи культурної спадщини. Архіви формують національну пам'ять та мають неоціненну історичну, духовну і матеріальну цінність для будь-якої держави. 

З 2014 року під російською окупацією опинилося понад 5 мільйонів документів Національного архівного фонду України. Лише з Херсону, коли місто перебувало в окупації,  окупанти вивезли майже 360 тисяч одиниць зберігання документів. З точки зору міжнародного гуманітарного права, такі дії вважаються грубим порушенням та передбачають відповідальність. Це питання, зокрема, регламентує Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14 травня 1954 року, стороною якої є і Україна. 

Відповідно до нашого національного законодавства, держава гарантує умови для зберігання, примноження та використання Національного архівного фонду, сприяє досягненню світового рівня в розвитку архівної справи і веденні діловодства. Однак в умовах війни забезпечення цих гарантій потребує надзвичайних зусиль. Про те, як Міністерство юстиції у тісній співпраці з іншими органами влади, працює у цьому напрямку, розповідаємо далі.

Перш за все варто розуміти, що питання збереження архівної спадщини не може бути вирішене одноосібно жодним державним органом. Ключем до успіху є координація спільних зусиль та залученість інситуцій на різних рівнях. 

Яскравим прикладом такої співпраці можна згадати взаємодію Державної архівної служби України та Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Результатом їхньої спільної роботи стала ідентифікація та оприлюднення на порталі War&Sanctions імен осіб та назв організацій, причетних до незаконного вивезення українських архівних матеріалів з тимчасово окупованих територій та їх подальшої інтеграції до російської архівної інфраструктури.

Серед ключових фігурантів списку:

- Андрій Артізов – керівник російського держархіву;

- Олег Лобов – голова так званої "державної архівної служби Республіки Крим";

- Ірина Краснонос – директорка так званого "архіву міста Севастополь";

- Віталій Семьонов – засновник і керівник громадської організації "Архівний дозор".

 

Окрім того, на порталі опубліковано імена співробітників самопроголошеного "державного архіву Республіки Крим", які у 2022 році безпосередньо брали участь у незаконному вивезенні державних архівних фондів Херсонської області.

"Ця публікація є першою на порталі War&Sanctions, що присвячена українським архівам. Але точно не останьою", – підкреслюють в ГУР МО та Укрдержархіві. Обидві інституції працюють над тим, щоб викрити всіх, хто намагається переписати історію, стерти пам'ять та національну ідентичність українців, приховати докази російських воєнних злочинів. Ця робота є важливою і в контексті притягнення росії до відповідалності і в розумінні місця знаходження вкрадених документів для реалізації зусиль щодо їх повернення. 

Для того, щоб забезпечити комплексний захист архівних документів у сучасних умовах, Мін'юстом було розроблено постанову Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 475 "Про внесення змін в додаток 1 до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій". Документ чітко визначає перелік органів виконавчої влади, відповідальних за евакуацію архівних документів (відповідно до їх повноважень та компетенцій).

Зокрема, відповідальність за планування евакуації розподілено таким чином:

• Центральні державні архіви – Мін'юст разом з Укрдержархівом;
• Галузеві державні архіви – центральні органи виконавчої влади, в яких ці архіви створені;
• Місцеві державні архівні установи – місцеві органи виконавчої влади;
• Архівні підрозділи юридичних осіб – відповідні центральні та місцеві органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать ці організації.

Важливим нововведенням стала і норма, згідно з якою, якщо державна архівна установа знаходиться на тимчасово окупованій території, то Укрдержархів може визначити іншу установу тимчасовим зберігачем інформації з правом видавати документи. Це має особливе значення, зокрема, для соціального захисту громадян, адже забезпечує можливість отримання архівних довідок щодо підтвердження, наприклад, трудового стажу, майнових прав тощо.

Ще одним з напрямів, над яким ми посилено працюємо є цифровізація. Завдяки цим процесам, що були започатковані ще до початку російського вторгнення, частина безповоротно втрачених або незаконно переміщених оригіналів документів була збережена у формакті цифрових копій. Це дало нам можливість забезпечити безперебійну роботу системи органів державної влади та доступ громадян до документів. 

Для нормативно-правового регулювання цієї ситуації у 2023 році Міністерством юстиції було видано спеціальний наказ (№ 2941/5 від 15 серпня 2023 року), який унормовав питання оформлення інформаційних документів на підставі цифрових копій зроблених з оригіналів архівних документів.

У цій війні за нашу історичну пам'ять важливий внесок кожного – від державних інституцій до звичайних громадян. Оберігаючи наші архіви, ми захищаємо не просто папери і документи, а нашу національну ідентичність, нашу правду і наше право на майбутнє, побудоване на міцному фундаменті достовірного минулого.