Нова місія для воїнів ветеранів: навіщо Україні власні воєнно-охоронні компанії

Тарас Тарасенко, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів

 

Війна рано чи пізно закінчиться, і перед Україною постане виклик: як інтегрувати в мирне життя сотні тисяч ветеранів, що здобули унікальний бойовий досвід. Законопроєкт №13257 (зареєстрований мною разом із народними депутатами України Святославом Юрашем, Марією Мезенцевою-Федоренко та іншими у травні 2025 року) про міжнародну діяльність юридичних осіб приватного права у військовій та безпековій сферах пропонує один із ключових інструментів для цього – легалізацію українських приватних військових компаній (у документах ООН застосовується термін «приватні воєнні та охоронні компанії» - ПВОК). Це не лише можливість використовувати навички наших воїнів, але й створити для них гідні робочі місця з високою кваліфікацією після демобілізації.

Світовий досвід ПВК: від Blackwater до DynCorp

Світова практика свідчить, що приватні військові та охоронні компанії (ПВОК) давно стали невід’ємною частиною системи безпеки. У зонах конфліктів на кшталт Іраку та Афганістану значну частину завдань виконують саме контрактори: у 2016 році кожен четвертий американець зі зброєю в цих країнах був приватним контрактником. Такі компанії, як Blackwater (нині Academi), DynCorp чи Triple Canopy, залучали тисячі ветеранів ЗС США до виконання завдань – від охорони об’єктів і супроводу дипломатів до навчання місцевих сил безпеки. Приміром, Blackwater, заснована колишнім морським піхотинцем Ерікком Прінсом, стрімко зросла під час воєн в Афганістані та Іраку: якщо у 2001 році компанія отримала від уряду США менше мільйона доларів, то вже у 2006 – понад $600 млн. Ця компанія мала власні тренувальні бази, готувала понад 40 тис. фахівців на рік і відправляла сотні контрактників у гарячі точки, фактично ставши “приватною армією” США. Водночас досвід Blackwater показав і ризики – через інциденти з загибеллю цивільних у 2007 році репутація ПВК опинилась під ударом. Пізніше винних було притягнуто до відповідальності, а сам ринок приватної безпеки у США отримав суворіші правила та контроль.

Не лише США використовують приватні компанії у військовій сфері. У Великій Британії, Канаді, Франції, Ізраїлі та інших країнах діють десятки ПВОК, що надають послуги охорони, логістики, розвідки, військового консалтингу. Ці компанії переважно укомплектовані відставними військовими та спеціалістами високого ґатунку. Міжнародні місії ООН, уряди і навіть корпорації дедалі частіше звертаються до приватних підрядників для охорони об’єктів або підготовки персоналу.

Важливо, що в країнах НАТО і ЄС діяльність ПВОК не перебуває в правовому вакуумі: вони діють за ліцензіями, під контролем державних органів, а їхній персонал підпадає під національні та міжнародні закони. Наприклад, існує Документ Монтре (The Montreux Document) – міждержавна ініціатива, яку підтримали 59 держав, що окреслює зобов’язання країн щодо контролю приватних військових і охоронних компаній. Індустрія також виробила Міжнародний кодекс поведінки для приватних надавачів охоронних послуг (ICoC) – стандарт, до якого приєднуються відповідальні компанії. Урок західного досвіду полягає в тому, що правильне регулювання перетворює ПВОК з потенційно небезпечних “найманців” на ефективний інструмент національної безпеки і дипломатії.

Ветерани як фундамент українських ПВК

Наша країна має безпрецедентний людський капітал у вигляді своїх ветеранів. Станом на зараз офіційно зареєстровано 1,2 млн ветеранів, а після завершення війни їхня кількість може сягнути 5–6 мільйонів осіб (разом із членами родин). Кожен з цих воїнів здобув досвід, який не купиш за гроші: ведення бою, тактика, управління підрозділами, знання сучасної техніки. Проте в мирному житті цей потенціал може залишитися невикористаним або навіть обернутися проблемами. Вже зараз демобілізовані стикаються зі складнощами працевлаштування за фахом – не кожен роботодавець готовий адаптувати під себе колишнього військового командира. Виникає ризик розчарування, соціальної напруги чи навіть відтоку кадрів за кордон.

У пояснювальній записці до одного з попередніх законопроєктів справедливо зазначалося: після демобілізації великої кількості бійців можлива поява широкого кола негативних наслідків, яких можна уникнути завдяки створенню спеціальних компаній у військовій та безпековій сферах. Такі компанії фактично дадуть ветеранам “другу місію”. Ті, хто захищав країну зі зброєю в руках, зможуть продовжити цю справу у новому форматі – як інструктори, консультанти, фахівці з охорони. Наприклад, досвідчений сапер ЗСУ може стати інструктором з розмінування у компанії, що працюватиме в країнах Африки; колишній командир взводу – менеджером охоронних проєктів, який навчить західних партнерів тому, як протистояти тактиці російської армії. Це і користь для світу, і робочі місця для наших громадян.

Нові можливості для бізнесу та експорту безпеки

Легалізація ПВОК відкриває двері не лише для ветеранів-найманців, а й для підприємців, зокрема з числа тих самих ветеранів. Створення власної охоронної чи військово-консалтингової фірми – це шлях для колишніх воїнів перейти “від воїна до підприємця”. На світовому ринку приватних військово-охоронних послуг обертаються мільярди доларів, і українські компанії цілком можуть претендувати на свою нішу. Наші фахівці мають унікальний досвід протистояння російській агресії, якого шукають країни, що хочуть підвищити свою обороноздатність. Уявімо собі: українська компанія укладає контракт на підготовку армійських інструкторів у країні-партнері по НАТО, або забезпечує охорону морських суден від піратів, або консультує уряди інших держав з питань кібербезпеки. Все це – реальні приклади “експорту безпеки”, який може приносити прибуток Україні та підвищувати її міжнародний авторитет.

Законопроєкт №13257 прямо передбачає створення розвиненого ринку військово-безпекових послуг як в Україні, так і за кордоном.

В Україні дозволяється:

• Розмінування та інженерні роботи, включаючи будівництво військових об’єктів, створення мінно-вибухових загороджень, маскування об’єктів.
• Охорона об’єктів оборонного значення та виконавців державних контрактів у сфері оборони.
• Підготовка військовослужбовців: інструктажі, тренування, створення навчальних баз.
• Аналітика і планування: тактико-стратегічне планування, консалтинг, розробка доктрин.
• Консалтинг у сфері безпеки, логістика, інформаційно-аналітична підтримка, участь у врегулюванні конфліктів.
• Парамедична допомога та евакуація — як військова, так і цивільна.
• Навчання цивільного населення діям у надзвичайних ситуаціях.

За кордоном дозволено додатково:

• Оренда техніки і бойових комплексів.
• Охорона об’єктів критичної інфраструктури, включно з аеропортами, мостами тощо.
• Охорона транспорту, колон, гуманітарних місій, міжнародних організацій.
• Участь у миротворчих місіях, боротьба з піратством, супровід суден, звільнення заручників.
• Охорона фізичних осіб — як українців, так і іноземців.

Всі ці види діяльності можливі лише за наявності спеціального дозволу (ліцензії) та укладення письмового договору. Відповідно до ст. 6 законопроєкту, надання послуг здійснюється виключно з метою отримання прибутку і під контролем Уповноваженого органу, який затверджує порядок допуску компаній до міжнародної діяльності.

Це означає, що з’являться нові фірми, конкуренція між ними стимулюватиме якість послуг, а держава отримає додаткові податкові надходження. Легальний статус також відкриє доступ до фінансування та страхування такого бізнесу, що зараз неможливо через правову невизначеність. Підприємці, які раніше хіба що створювали охоронні агентства чи тренувальні центри, зможуть розвивати повноцінні приватні оборонні компанії з правом роботи на міжнародному ринку. Це ще один крок до зміцнення економіки воєнного часу: замість того, щоб наші ветерани їхали працювати в чужі ПВК, ми зможемо “експортувати” їхню майстерність через українські компанії та отримувати дохід у бюджет. Держава, легалізувавши цю сферу, контролюватиме укладення міжнародних контрактів та стежитиме, щоб діяльність велась прозоро і в інтересах України.

Чому законодавче врегулювання потрібне вже зараз

Наразі в Україні немає окремого закону, який би дозволяв чи регулював діяльність юридичних осіб приватного права у військовій та безпековій сферах – по суті, ця сфера перебуває поза межами правового поля. Втім варто зазначити, що ідея легалізації воєнних та охоронних компаній в Україні не нова. Ще у 2020 році було зареєстровано перші законодавчі спроби врегулювати військово-консалтингову діяльність:

1. Законопроєкт №3005 від 04.02.2020 — “Про військово-консалтингову діяльність” (ініціаторка — нардеп Ольга Василевська-Смаглюк). Мета — забезпечити працевлаштування ветеранів у сфері безпеки, але послуги передбачались виключно за кордоном.
2. Законопроєкт №3041 від 10.02.2020 — зміни щодо участі України в миротворчих операціях, у тому числі підрозділів Нацгвардії.
3. Законопроєкт №11214 від 26.04.2024 — “Про міжнародні оборонні компанії” (ініціатор — Сергій Гривко). Створення юридичних механізмів функціонування ПВК в післявоєнній Україні.

Жоден із них не був ухвалений. Натомість законопроєкт №13257, який розроблявся за участі військових і експертів, пропонує комплексне врегулювання, яке охоплює як внутрішній ринок, так і міжнародну діяльність воєнно-охоронних компаній. Його поява стала результатом не одного року дискусій — і саме він має шанс реалізувати повноцінну правову модель юридичних осіб приватного права у військовій та безпековій сферах в Україні.

Законопроєкт №13257 чітко визначає, хто такі суб’єкти міжнародної військово-безпекової діяльності, встановлює вимоги до компаній та персоналу, вводить державне ліцензування і контроль цієї діяльності, забезпечує ведення Реєстру суб’єктів здійснення міжнародної діяльності у військовій та безпековій сферах. Передбачено, що загальне керівництво політикою у цій сфері здійснюватиме президент, а основи державної політики визначатиме Верховна Рада. Тобто держава залишає за собою важелі впливу і нагляд, щоб приватні сили діяли в руслі державних інтересів. Для прикладу, без дозволу уповноваженого органу компанія не зможе укласти контракт на роботу в іншій країні, особливо якщо це може зашкодити міжнародним зобов’язанням України. Таким чином, реалізується принцип: “немає хаосу – є правила”. Наші воїни зможуть чесно заробляти, не порушуючи закону, а держава знатиме, де і з якою метою вони застосовують свій бойовий хист.

Крім того, легальне поле – це захист і самих бійців-контрактників. У разі поранення чи інших проблем вони матимуть правові гарантії, зможуть розраховувати на допомогу держави або компенсації від роботодавця. Нині ж ті українці, що працюють “солдатами удачі” без законного статусу, часто позбавлені будь-якого захисту.

Світ розуміє необхідність врегулювання: вже понад десять років в ООН обговорюють міжнародну конвенцію щодо ПВК, хоча консенсусу поки нема. Україна не чекає, поки інші вирішать – вона може стати прикладом відповідального підходу. Прийняття закону про юридичних осіб приватного права у військовій та безпековій сферах зараз, у розпал війни, має стратегічне значення: ми готуємо підґрунтя для післявоєнного періоду, аби він пройшов не в умовах кризи безробіття серед ветеранів, а став історією успішної адаптації і розвитку нового сектора економіки.

Вигоди для держави, ветеранів і сектору безпеки

Підсумуймо ключові переваги, які дасть Україні цивілізована легалізація приватних військових (охоронних) компаній:

• Працевлаштування ветеранів. Держава отримує механізм забезпечити роботою колишніх військових за фахом. Бойовий досвід не пропаде даремно, а перетвориться на конкурентну послугу.
• Посилення обороноздатності. Наявність ПВОК розширює інструменти для відсічі агресії та захисту національних інтересів за кордоном. Держава зможе делегувати їм другорядні завдання, розвантаживши ЗСУ для ключових операцій.
• Економічний ефект і імідж. Легалізація галузі означає надходження податків до бюджету, розвиток суміжних сфер (страхування, тренінгові програми, виробництво спорядження). Українські компанії зможуть законно конкурувати на світовому ринку, укладати міжнародні контракти – а значить, зростатиме авторитет країни як експортера безпекових послуг.
• Контроль і безпека. Закон дасть змогу взяти сферу під державний контроль: хто, де і з якою зброєю воює або надає послуги від імені України. Це унеможливить тіньовий обіг зброї.

Час діяти

Україна переживає найважче випробування у своїй новітній історії, але водночас закладає фундамент майбутнього. Закон про юридичних осіб приватного права у військовій та безпековій сферах – це про майбутнє наших захисників і держави. Його ухвалення стане важливим кроком у наближенні до стандартів НАТО і формуванні світової системи безпеки за участі України.

Для ветеранів це сигнал, що країна дбає про них не лише на фронті, а й після повернення додому.

Для підприємців – зелене світло розвивати нову перспективну індустрію.

Для суспільства – гарантія того, що навички наших воїнів підуть на благо, а не в нікуди.

Наші воїни заслужили на гідне “бойове” застосування в мирний час. Їхній досвід – це скарб, який може працювати і на економіку, і на безпеку. Тож час переводити дискусії в площину дій і дати нарешті старт українським ПВОК на законних засадах. Це інвестиція в сильну Україну, яка шанує своїх захисників і впевнено дивиться в майбутнє.