Лавров і російськомовне населення України
Михайло Міщенко, Центр Разумкова
Нещодавно міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров в черговий раз зробив заяву про "захист російськомовного населення України": "На территории Украины, которая за пределами конституционных границ Российской Федерации, миллионы людей разговаривают на русском языке, он для них родной. Оставить их под началом хунты, запретившей даже разговаривать на русском языке, только думать еще не запретили, это будет как раз очень большим преступлением".
Стосовно "больших преступлений", то в цій сфері, звичайно, "Лавров і його команда" є визнаними знавцями і фахівцями. Скориставшись тим, що в Україні "думать еще не запретили", соціологи Центру Разумкова прагнули дізнатися думки тих громадян України, які в побуті частіше користуються російською мовою (з точки зору Лаврова, "вопреки всем запретам"), стосовно теперішньої ситуації і, зокрема, дій Росії, спрямованих на їх визволення з-під влади "хунти".
За даними соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Київським Безпековим Форумом з 24 квітня по 4 травня 2025 року (опитано 2021 респондентів віком від 18 років і старших в усіх областях України (крім тимчасово окупованих територій)), 11% респондентів відповіли, що вдома переважно розмовляють російською мовою.
Саме представники цієї групи найбільше постраждали в процесі їх "визволення від хунти" ˗ 23% з-поміж них відповіли, що під час повномасштабної війни хоча б якийсь час жили на території бойових дій або на території, що піддавалася артилерійським обстрілам, 12% ˗ що їхнє житло постраждало або було повністю зруйноване. 41% мають родичів або близьких знайомих (військових чи цивільних), які загинули або були поранені внаслідок військових дій чи обстрілів після 24 лютого 2022 року.
Кожен четвертий після початку війни вимушений був полишити місце свого постійного проживання більш ніж на один місяць (17% вже повернулися додому, а 7% все ще перебувають у місцях тимчасово проживання в інших регіонах України) – це не враховуючи тих, хто досі перебуває за кордоном. Ще 2% відповіли, що залишили свої домівки після 2014 року (після окупації Криму та частини Донецького регіону).
Ідентичність
Відповідаючи на запитання, з чим вони себе насамперед ототожнюють, 48% представників цієї групи назвали Україну, 20% ˗ місто чи село, в якому живуть, 12% - регіон, в якому живуть, 10% ˗ Радянський Союз, 4% ˗ Європейський Союз, лише 2% ˗ Росію.
Вірними УПЦ (Московського патріархату) себе назвали 11% з-поміж них, тоді як вірними Української православної церкви ˗ майже удвічі більше (20%).
Лише 14%, відповідаючи на питання: "Чи плануєте Ви після війни виїхати з України в іншу країну для постійного проживання?", дають позитивну відповідь, 69% ˗ негативну.
Позитивне (або переважно позитивне) ставлення до Росії висловили лише 13% з них, тоді як негативне – 82%. Для порівняння: позитивне ставлення до Франції висловили 79%, до Великої Британії ˗ 75%, до Польщі – 71,5%.
Відповідаючи на запитання: "Яка модель суспільного розвитку здається Вам більш привабливою?", 42% віддали перевагу європейській моделі, лише 6% ˗ російській.
Ставлення до Збройних Сил України, готовність до поступок, віра в перемогу, ставлення до відносин між Україною та Росією після війни
Довіряють Збройним силам України 81,5% тих, хто в побуті частіше спілкується російською мовою (не довіряють – лише 14%). 4% відповідають, що або беруть участь у діяльності Збройних Сил України, або займаюся волонтерською діяльністю з підтримки оборони країни, 24,5% ˗ підтримують оборону країни матеріально.
Відповідаючи на запитання: "Якби це залежало від Вас, чим би Ви були готові поступитися під час переговорів з Росією?", лише 17% російськомовних громадян відповідають, що готові поступитися українськими територіями, 26% ˗ прозахідним вектором вільного розвитку України. 54% вважають, що Україні не варто погоджуватися на зменшення чисельності Збройних Сил України, якщо це буде умовою угоди про мир з Росією (лише 27% вважають, що на це треба погоджуватися).
55% представників цієї групи вірять у перемогу України у війні з Росією (не вірять 33%). І лише 40% вірять у можливість підписання мирної угоди між Україною та Росією найближчим часом (не вірять 48%).
І, нарешті, після перемоги України та деокупації її території, 47% російськомовних громадян України підтримали б повний розрив усіх стосунків з Росією, аж до цілковитої заборони на в’їзд громадянам Росії в Україну (не підтримали б 39%).
Отже, більшості російськомовних громадян України є що сказати Лаврову рідною йому мовою, якби, звичайно, йому було цікаво їх слухати.
Результати соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Київським Безпековим Форумом з 24 квітня по 4 травня 2025 року.
Опитування методом face-to-face проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (у Запорізькій, Донецькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях – лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії).
Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою вибіркою із застосуванням випадкового відбору на перших етапах формування вибірки та квотного методу відбору респондентів на заключному етапі (коли здійснювався відбір респондентів за статево-віковими квотами). Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).
Опитано 2021 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Разом з тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.
