Назад у минуле чи крок у майбутнє: державний контроль за використанням та охороною земель

Денис Башлик, голова Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

Напевно, нікого не здивуєш історією про інспектора, що виїжджає на огляд об’єкта, а за день-два до цього власників/користувачів ділянки попереджають та принагідно пропонують "вирішити" питання. Так було завжди, і могло би продовжуватися доти, допоки рівень концентрації корупційних потоків не сягнув би Рубікону.

Що б ми мали зрештою? Як мінімум, — бутафорську "відсутність" порушень земельного законодавства, а отже, відсутність відповідальних, як максимум, — знову ніяких надходжень до державного бюджету. Якось так українці уявляють процес здійснення контролю у сфері використання та охорони земель. Навіть попри відхід від держсільгоспінспекційних методів та передачу повноважень зі здійснення інспекційного нагляду (контролю) до Держгеокадастру, суспільство продовжує нівелювати досягнення якісно нових підходів до проведення перевірок.

Інспекція — клондайк для усіх можливих проявів корупції та хабарництва чи показник реальних змін?

Не хотілось би розчаровувати тих, кому зручно мислити у контексті першої версії, однак, нехай реальні показники скажуть самі за себе.

Для прикладу, протягом 2019 року територіальними органами Держгеокадастру проведено 25 984 перевірки за дотриманням вимог земельного законодавства, під час яких виявлено 15 202 порушення вимог земельного законодавства. Два роки тому, ці показники були вдвічі меншими — 15 594 перевірки та 7 587 порушень.

Позитивних змін зазнали обсяги відшкодування у добровільному порядку від завданої державі шкоди: 48 937 075 грн у 2017 році, проти 26 130 548 грн минулого року.

Помітно зросли розміри розрахованої шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття, не цільового використання земельних ділянок та зняття поверхневого (родючого) шару ґрунту: у порівнянні із 2017 роком, протягом 2019 сума зросла на 28 698 099 гривень.

Також простежується тенденція збільшення надходжень до державного бюджету внаслідок винесених постанов про накладення адміністративних стягнень: якщо загальна сума у 2017 році становила 1 327 852 грн, то у 2019 році вона зросла до 2 382 554 грн.

Збільшилися й обсяги приписів на усунення порушень, кількість складених протоколів про адміністративні порушення та матеріалів направлених до органів прокуратури, органів досудового розслідування тощо.

Однак, попри ефективну роботу та позитивну статистику, таки знайшлося місце і для ложки дьогтю. І це мізерність штрафів. Такий латентний фактор є вагомою підставою для відсутності страху перед порушенням законодавства.

Безперечно, сума сьогоднішніх штрафів є незначною, однак, не варто забувати про юридичні права інспекторів, зокрема, можливості звертатися до суду. Окрім цього, у найближчій перспективі ми плануємо внести зміни до методики визначення розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу та збільшити розмір штрафів за порушення земельного законодавства. Для чого це робиться? З професійної точки зору — для заохочення (спонукання) потенційних порушників вимог земельного законодавства оформлювати права на землю. Простими словами — аби офіційне оформлення оренди земельної ділянки стало перспективнішим ніж відшкодування коштів за завдану шкоду.

Наостанок скажу одне: штрафи стануть значно відчутнішими, а продуктивність роботи наших інспекторів зросте до 90%. Відповідно, держава не витрачатиме кошти даремно, а інтереси пересічних громадян та економіки посядуть законне першорядне значення.