Максим Агєєв, генеральний директор компанії De Novo

Держава Україна не вірить у хмарні технології. Луддити, що воюють з технічним прогресом півтораста років, нам явно ближчі. Там ті ж заповіти старовини, традиції пращурів, ну і, звичайно, усе повинно бути «згідно з чинним законодавством» ...

Цього літа буде вирішуватися доля законопроекту 2655 «Про хмарні послуги» http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67744 . І, хоча широким масам населення це зовсім нецікаво, «хмарний» закон - один з фронтів, де боротьба між архаїкою і новацією визначить наше спільне майбутнє.

Передісторія

З приходом до влади нової політичної сили, яка заявила про готовність швидко модернізувати країну, виникла надія на те, що хоча б цього разу Україна не упустить шанс і наздожене світ у питанні визнання хмарних моделей ІТ сервісів. З'явилася і сформувалася ініціатива Cloud First, що вимагала першочергового використання хмари в державному секторі замість бездумної закупівлі комп'ютерного обладнання.

Концепція, підкріплена економічними розрахунками, була представлена ​​парламентському комітету з цифрової трансформації, а також керівництву однойменного міністерства https://www.kmu.gov.ua/news/uprodovzh-pyati-rokiv-obsyag-rinku-hmarnih-servisiv-ukrayini-mozhe-zrosti-do-ponad-300-mln.

У чому сутність Cloud First

Виробництво ІТ сервісів - вкрай складне і капіталомістке завдання. Найкраще з ним справляються спеціалізовані «заводи» - оператори хмарних сервісів. Перенесення на них основної маси завдань із забезпечення споживачів ІТ сервісами (від обчислювальних ресурсів до готової функціональності додатків) і є основа концепції Cloud First.

Ідея переходу на хмарні моделі ІТ сервісів для державного сектора носить стовідсотково трансформаційний характер, здатний не просто змінити, а вибуховим чином поліпшити процес цифровізації економіки, є шансом для найбіднішої європейської країни скоротити цифровий розрив з передовою частиною світу.

Cloud First - спускова пружина, що штовхає вперед і вгору приватні інвестиції в критичну ІТ інфраструктуру і програмні рішення для України, а не в потік сирого коду або вивезення мізків на Захід. Це платформа для нової економіки технологічних сервісів. І скорочення бюджетних витрат у кратних розмірах - до десятків мільярдів гривень за кілька років. Усі розвинуті (і не тільки) країни давно прийняли і реалізують концепцію Cloud First, а ось прикладів відмови від цієї ідеї через відсутність успіху немає. Здавалося б, чого ще треба? Дивись на досвід піонерів і роби.

Як створювався ЗП 2655

Група зі створення «хмарного» закону працювала більше трьох місяців. Складалася вона з представників профільного бізнесу, громадських організацій і просто цікавих. За цей час офіційна позиція держави - і законодавчої, і виконавчої гілок влади -не була явно і чітко окреслена. Що наша держава думає з приводу резидентності даних? Хто і на яких умовах може працювати з ІТ системами держави? Які перспективи у національної системи стандартів у сфері інформаційної безпеки і захисту персональних даних?

Законопроект у нинішньому вигляді - результат компромісу між протиборчими концепціями і групами їх підтримки. Перша група нечисленна і складається з вітчизняних операторів, які намагаються відстояти таку ж саму ідею, як і в будь-якій країні, а саме: дані держави не повинні залишати територію країни, це питання цифрового суверенітету. Друга група очолюється глобальними компаніями, в першу чергу, Microsoft, і вимагає повного розкриття «цифрових кордонів» України і отримання права на обробку держ. даних в інших юрисдикціях. Світ, мовляв відкритий, а в Україні все одно немає своїх технологій. Беріть у нас готові сервіси, а не дурне у голову.

При відсутності чітко артикульованої позиції ключових держ. органів сторони зійшлися «десь посередині». Інакше взагалі ніякий варіант законопроекту не був би зареєстрований.

Як топлять «хмарний» закон

Ближче до моменту подачі ЗП 2655 у зал Ради на 1-е читання посипалися негативні відгуки і претензії до деталей документа. Рахунок там йде на десятки сторінок і це в рази більше тексту самого закону. Якби представники Кабміну та інших держ. органів витратили хоча б половину цього часу і зусиль на професійне доопрацювання початкового тексту, а не на знищення трансформаційної ідеї Cloud First, ми стали б свідками реальної політики змін в інноваційному секторі економіки.

Чи потрібні хмарні сервіси державі?

Сьогодні це питання практично втратило актуальність, адже держ. підприємства і органи влади самовільно припиняють витрачати гроші на закупівлю обладнання і переходять у хмару. Запитайте думку ІТ менеджерів з десятки провідних держ. підприємств, і ви почуєте, що відсутність законодавчої бази з хмарної теми не дає їм нормально працювати, що реалії життя і фантазії українського чиновника - це різні всесвіти.

Держ. споживачі давно вже працюють з хмарами. А противники цієї ідеї схожі на гільдію гужового транспорту, мітинг під воротами General Motors. Вони були б смішними фриками, якби настільки потужно не впливали на країну, що задихається на узбіччі.

Висновки

Схоже на те, що держ. апарату не потрібна стратегія «хмарної трансформації». Але через те, що зізнатися зараз у цьому публічно означає приректи себе на глузування, чиновники забивають ефір потоком бюрократичних витівок і міркувань. «Запустити дурочку» - цей мем пам'ятають ті, що жили в СРСР.

Більшість критиків навіть приблизно не володіють матеріалом і живуть у спотвореному світі міфів і пліток. Але розбиратися ніхто ні в чому не хоче.

Ризикну заявити, що ставлення до хмар - яскравий маркер, який показує рівень готовності держ. управлінців реально щось змінювати в нашій економіці. Інвест-няні, економічний націоналізм, офісні прості рішення - це просто слова в тексті презентацій, якщо немає реальних дій.

Що робити?

Варіант перший, він же кращий. Мінцифра повинна зібрати групу з представників МЕРТ, ДССЗЗІ, фахівців з податкового права, юристів-правознавців і швидко доопрацювати текст ЗП 2655. І подати до парламентської зали на розгляд. І проштовхувати цю новацію, публічно артикулюючи свою позицію. Допомога з боку ІТ бізнесу не затримається і буде максимальною.

Варіант другий і, на жаль, найвірогідніший. Закон «Про хмарні послуги» потоне в надрах цієї Ради, так і не знайшовши внутрішнього замовника. Прихильники продажів «заліза» полегшено зітхнуть, драйвери хмарних сервісів і далі будуть вести напівпартизанських війну, спираючись на своїх симпатиків з айтішного середовища. Напевно, над нами навіть сміятися перестануть, будуть просто співчувати як душевно хворим.

Ви що робите, хлопці?