Максим Агєєв, генеральний директор компанії De Novo
 

На початку 2020 року в ЄС відбулась фундаментальна, з точки зору майбутнього, подія - був запущений GAIA-X, "проект з розвитку ефективної і конкурентоспроможної, безпечної і такої, що заслуговує довіри федерації інфраструктури даних і сервіс-провайдерів для Європи, який підтримується представниками бізнесу, науки і адміністрації з Німеччини і Франції разом з іншими європейськими партнерами" (джерело: Wikipedia).

Проект іменовано на честь Геї, давньогрецької богині Землі, яка створила все живе.

Серед іншого на офіційному сайт GAIA-X (https://www.data-infrastructure.eu/) підкреслюється, що "... Європа робить масштабні інвестиції в цифрові технології та інноваційні бізнес-моделі. Ми повинні гарантувати, що ті, хто просуває інновації, також виграють з економічної точки зору. Це допоможе забезпечити створення нової вартості і зайнятість в Європі.

Відкрита цифрова екосистема необхідна для того, щоб європейські компанії і бізнес-моделі могли конкурувати на глобальному рівні. Ця екосистема повинна забезпечувати як цифровий суверенітет користувачів хмарних сервісів, так і масштабованість європейських хмарних провайдерів ".

Проект набирає обертів, підтримується урядами багатьох країн ЄС і професійним співтовариством операторів хмарних сервісів. Про GAIAI-X згадала у своїй промові і президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйен, кажучи про стан справ в 2020 році і назвавши його основою для Європейської Хмари.

А головний ініціатор проекту міністр економіки Німеччини Пітер Альтмайер вважає, що "... GAIA-X забезпечує цифровий суверенітет для користувачів хмарних сервісів. Європейські постачальники хмарних послуг можуть масштабувати своє використання так, щоб пропонувати ці послуги було економічно привабливо ... ".

Що стало причиною такої активності? Відповідь проста - визнання того факту, що кілька американських технологічних компаній за допомогою своїх хмарних сервісів і платформ контролюють загрозливо великі обсяги даних, що належать громадянам, бізнесу і державним інституціям ЄС. Такий стан справ оцінюється як серйозний виклик економічній і технологічній спроможності Європи, а також як пряма загроза розвитку інновацій і створення нових робочих місць в Союзі.

Багато хто дорікає європейцям у надмірній бюрократичності. Напевно, в цьому є своя правда. Але європейська бюрократія не тільки задає вектор розвитку всій спільноті країн, але і закладає системність в напрямку заданої мети. За півтора року пройти шлях від декларації про наміри до запуску прототипу архітектурно складної єдиної системи - вражаючий темп. А якщо додати, що узгодження безлічі нюансів вимагають з десяток країн і національних міністерств плюс різношерсті групи технічних фахівців і юристів, то навіть проміжний результат виглядає просто фантастичним. І в цьому є абсолютна відмінність від підходів і стилю роботи бюрократів українського розливу.

Усвідомлення керівництвом ЄС зростаючої цифрової залежності від американських Бігтеків призвело до необхідності докладати набагато більше зусиль в напрямку захисту своїх даних і цифрового простору, щоб хоча б не погіршувати нинішній розклад сил. Цифровий суверенітет - це не тема для мильних ток-шоу. Це в набагато більшій мірі боротьба за власне майбутнє для будь-якої країни, ніж може здатися татуйованому юзеру Тік-Току.

Важливо: термін "федерація" якраз підкреслює бажання кожної країни навіть в рамках ЄС контролювати свій "цифровий зліпок", не закриваючи при цьому взаємодії з сусідами.

Наскільки Україна, як то кажуть, в тренді? Рівно рік тому я писав приблизно про те ж. Постановка питання в тому сенсі, який закладений в GAIA-X, просто відсутня. Закон "Про хмарні послуги" ті ж півтора року бовтається в надрах Ради. І хоча цей документ на 90% є декларативним (нехай завжди буде сонце, а Земля все-таки кругла), навіть така безневинна редакція утопає в парламентській жуйці. При цьому сам по собі закон мало що вирішить. Він повідомить світу, що дані держ. організацій не повинні оброблятися за межами України. Але ніде я не бачив хоча б конспективного опису, що і навіщо потрібно українській економіці по цифровій частині. Всі ці твердження - про цифровий розвиток суспільства, створення нових робочих місць, захист свого суверенітету, глобальну конкуренцію і наше в цьому світі місце - вони ніяк не схожі на зусилля, які демонструються великою Європою.

Спорадичні конвульсії наших відомств по хмарному питанню, декларативні заяви в мережі замість реальної кропіткої роботи і повна відсутність хоч якоїсь злагодженості та системності, постійно гальмують наш рух. Україна, звичайно, йде по шляху хмарної трансформації, але настільки повзуче повільно, що розрив між нашою країною і більш розвиненими сусідами по планеті постійно збільшується. І нам кожен раз нема про що з ними говорити.

Те, чим ми спробуємо пишатися завтра, в ЄС, США або Азіатському регіоні перестало бути актуальним ще позавчора.

Порівнюючи підходи до застосування і розвитку хмар в ЄС, Росії та України, можна сміливо стверджувати, що Київ як і раніше більшою мірою Москва, ніж Берлін або Лондон. Чим відрізняється наша ідея про великий держ. ЦОД від "Гособлака" за "поребриком"? Правильно, нічим. А говорить хтось у нас про необхідність створювати національну екосистему постачальників послуг, давати базу для нових робочих місць не для дорожніх робітників, а для висококваліфікованих фахівців? Ні. Тому згадані фахівці масово переходять в аутсорс компанії, працюють на інші країни і платять тут героїчні 5% ФОП-податків. З тієї ж причини ІТ індустрією у нас називаються тільки розробники софта, що працюють на Захід. Решти нібито немає в українській природі.

До речі, не випадково двигуном європейської ініціативи виступив німецький міністр економіки, а не цифрової трансформації. У словосполученні "цифрова економіка" саме друге слово є ключовим. На мій погляд, зі створенням Мінцифри вітчизняні "развівальщики" економіки зітхнули з полегшенням - нехай тепер за все віддуваються айтішні чиновники. До речі, так досі роблять і багато директорів підприємств. Ви чого хочете, цифрову трансформацію замутити? Це в підвали, до наших комп'ютерників.

В ЄС зрозуміли дуже просту думку: держава сама по собі вкрай неефективна у всьому, що стосується розвитку цифрової економіки і створення нової доданої вартості. Але саме держава зобов'язана сформулювати цілі - будь то цифровий суверенітет або перехід на новий технологічний уклад. Саме держава задає рамки і правила руху. Тому європейські бюрократи, визнаючи першість американських технологічних компаній, прагнуть розвивати власну альтернативу і підштовхують своє бізнес-співтовариство до певних дій.

Екосистема. Це слово зустрічається в більшості європейських документів, присвячених розвитку цифрової економіки. Це слово, якого немає в лексиконі жодного держчиновника в Україні. І думки такої - створити власну екосистему постачальників електронних послуг - немає в цих світлих головах.

 

З моєї точки зору, приклад GAIA-X - це не про хмара тільки, а взагалі про здатність забезпечувати себе необхідним рівнем самодостатності. В Україні історія з хмарами виглядає приблизно так само, як і з вагонами, патронами, автобусами або навіть картоплею, зробленими в країні, а не купленими у більш рукатих сусідів по планеті.

Зміни, пов'язані з хмарної трансформацією що відбуваються в світі, проводять нові вододіли між країнами - хто і як приймає нові моделі поведінки, загрози і можливості цифрової реальності. І це все разом виглядає зовсім недобре для України. Воно, звичайно, куди приємніше мріяти про майнінгові датацентри під парканом АЕС. По-своєму цікаві і люті фейсбук-війни шанувальників і ненависників дія. І навіть нескінченна суперечка про декілька відсотків податків для креативної економіки (хто взагалі може пояснити суть цього терміна?) Набагато цікавіше, ніж монотонна робота країни зі створення свого цифрового зліпка.

У сухому залишку від цих простих задоволень - всього лише наше національне топтання на нецікаве для решти світу місці. Замурзані діти на полустанку, махають услід проноситься швидкісним поїздам з їх байдужими пасажирами всередині ...