09:57 05.06.2020

Автор ДМИТРО КУЛЕБА

Економіка на зелених рейках: як завдяки Європейській зеленій угоді Україна прибуде на станцію "ЄС"

5 хв читати
Економіка на зелених рейках: як завдяки Європейській зеленій угоді Україна прибуде на станцію "ЄС"

Дмитро Кулеба, Міністр закордонних справ України 

 

Об’єднана Європа заснована на великих ідеях. Саме вони у хороші та погані часи рухали її вперед. Ними були і християнський світогляд, і гасло “Ніколи знову”, і лібералізація та падіння Залізної завіси, і свобода та відкритість. По суті  всі вони завжди були ідеями добра. Європа - це, за великим рахунком, ліберальна імперія добра. Сьогодні вона торує шлях до майбутнього, надихаючись новою ідеєю добра. Це ідея поваги до природи і зеленої трансформації економіки та суспільства.

Поясню, чому ця ідея - далеко не про саму лише екологію. І чому від неї напряму залежить майбутнє України у складі об’єднаної Європи.

Європейський Парламент проголосував за Європейську зелену угоду на початку цього року. Це узагальнена назва для цілої низки ініціатив, які мають зробити Європу кліматично нейтральним континентом до 2050 року. Простими словами, шкода, яку наносить природі людська діяльність та наші економіки має не перевищувати здатність природи до відновлення.

Ідея проста: перестати жити в борг, позичаючи здоров’я, безпеку, якість життя у власних дітей. Адже саме так ми жили і живемо досі. Ми вирішуємо свої поточні проблеми, відтерміновуючи їх. Точніше, перекладаючи їх на плечі наступних поколінь.

У Брюсселі усвідомлюють масштаб завдання. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн порівняла його з висадкою людей на Місяць. Адже якщо Європі вдасться, вона стане першим кліматично нейтральним континентом у світі. Ґреті Тунберг у 2050 році буде 47 і вона пересвідчиться, що не дарма колись запитала "How dare you?"

В ініціативи є й противники. Вони переконують, мовляв, Європа повертається у минуле, ледь не в Середньовіччя. Звісно, це лише один з тих міфів, які завжди супроводжують великі зачини. Угода в жодному разі не передбачає повернення до гужового транспорту чи відмову від сучасних засобів пересування та комунікації, переходу до "лаптєвої" економіки тощо. Навпаки, вона стане грандіозним стимулом іновацій.

Мета: дихати чистим повітрям, пити чисту воду, жити в гармонії з довкіллям, їсти якісні продукти за формулою “з лану до столу”. До речі, цей лан може буде українським, а столи - в країнах ЄС. Це ще один переконливий аргумент на користь Європейської зеленої угоди для України. Адже ніщо не зближує так, як спільна мета та інтегрована економічна модель. Ну, і спільна смачна вечеря, звісно.

Ідея переходу від економіки корисних копалин до відновлювальної енергетики, розумних електромереж та циклічного виробництва декому досі може видаватися утопічною. Мовляв, це у Брюсселі вигадали собі розвагу, яка нас не обходить. Насправді, це зовсім не так. Просто в ЄС думають про майбутнє. Своє та своїх нащадків.

Помітили, що на початку червня без пальта досі не вийдеш на вулицю? Це дрібна неприємність у порівнянні з катастрофами, які можуть завдати нам зміни клімату.  Європейська зелена угода має на меті протидіяти очевидним вже сьогодні загрозам. Адже коли певні частини нашої планети стануть непридатними до життя через посуху, повінь, голод, холод чи спеку, це може спровокувати не лише потік сотень тисяч і мільйонів біженців, але й навіть спровокувати нові збройні конфлікти. Думаю, очевидно, що йдеться не лише про паперові стаканчики, з яких благополучним громадянам ЄС комфортніше пити каву, ніж з пластикового посуду.

Для України активна участь в реалізації Європейської зеленої угоди несе реальний політичний інтерес. Адже саме угода задасть тон всім реформам ЄС на найближчі 30 років. Якщо ми будемо разом рухатися цією магістраллю вже з перших кілометрів, ми набагато швидше прибудемо у пункт призначення під назвою “Членство в ЄС”. Синхронізуватися з Брюсселем на цьому шляху означатиме по суті зв’язати Україну з ЄС.

Зелена угода може стати тією точкою входу, яку ми наполегливо шукаємо багато років. Коли нашими мережами піде один струм, вироблений екологічно чистими електростанціями, коли українськими трубами до ЄС будуть прокачувати не лише російський газ, а й український зелений водень, висловлювання "Ми з тобою однієї крові" буде вже не метафорою. Інтеграція стане просто паперовою роботою: ми вже будемо разом втілювати справжні зміни, мислячи себе єдиним континентом із чітко окресленою метою.

Україна вже розпочала переговори щодо приєднання до Угоди. Деякі зміни ми вже втілюємо (наприклад, поступовий перехід на громадський електротранспорт), але чимало ще чекає попереду.

Процес не буде швидким. Після плану приєднання ще потрібно буде взятися за розробку дорожньої карти. Багато бюрократії. Але так завжди з масштабними та чутливими питаннями.

Не буду приховувати, трансформація не завжди буває приємною. Цілим галузям економіки доведеться перелаштуватися. А це і зміни ринку праці. Тут вже відповідальність держави — заздалегідь ініціювати комплексні програми перепідготовки робітників та м’якого переходу економіки на нові зелені рейки.

Колись декларація Шумана поклала початок Європейському об’єднанню вугілля та сталі. Серед цілей якого було стримування промислового розвитку Німеччини в повоєнний період. Світ ставав дедалі більш індустріальним, його каркас був вилитий зі сталі, він розвивався за логікою економіки корисних копалин. Нині, коли у липні 2020 року Німеччина розпочне головування в Раді ЄС, вона відстоюватиме, очікувано, кардинально іншу філософію.

Угода лише виходить у велике плавання. На шляху у відкрите море її будуть намагатися збити з курсу пірати-лобісти, політики-сирени будуть закликати повернутися назад у звичну тиху гавань, а турбулентність всесвітнього політичного океану у наступні 30 років складно й уявити.

Але вороття назад немає. Курс визначений. Європа має досягти своєї амбітної мети, бо альтернативи надто непривабливі.

Для України нині найбільш вдалий час, аби проявити ініціативу і стати невід’ємною частиною Європейської зеленої угоди. Заради європейського майбутнього, безпеки та процвітання наших громадян.

РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

ВАДИМ ІВЧЕНКО

Від американських складів до українських заводів: новий етап виробництва озброєння в Україні

СЕРГІЙ КОЗИР

Про відновлення країни треба думати вже зараз

ОЛЕГ ВИШНЯКОВ

Чому зупинка транзиту української агропродукції через Польщу безпідставна

КОСТЯНТИН БОНДАРЄВ

Зупинка транзиту російського газу через Україну: агресор втратить мільярди

ІГОР ЖДАНОВ

Як з брудною водою ледь не вилили дитину Або як зберегти вітчизняне виробництво засобів тактичної медицини

ВІТАЛІЙ ГЕРСАК

Коли добра воля держави дійде до добровольців?

РУСЛАН ГОРБЕНКО

Війна триває 10 років. Ми не маємо права про це забувати

СЕРГІЙ ТАРУТА

"Санкційний Рамштайн": як зупинити ракетний терор росіян?

ОЛЕКСАНДР КРАМАРЕНКО

Три запитання колишній очільниці Платінум банку

ВАДИМ ЧЕРНИШ

Сталий розвиток України: вибір між "пушкою" і "маслом"

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА