Олександр Соколов,  голова Одеського регіонального представництва СУП, власник мережі онлайн-ресторанів Smilefood

 

Тиждень тому Спілка українських підприємців - найбільше об'єднання бізнесменів України - обрала нову раду директорів. Як завжди, нова рада складається з найдосвідченіших бізнесменів нашої країни, які створили такі компанії, як Фармак, UBC Grouр, Нова пошта, ТИС, Добробут, і багато інших. В цілому, Спілка об'єднала понад 800 компаній, які платять 65 мільярдів гривень податків до бюджету, створюючи 350 тисяч робочих місць.

У світі існують різні формати об'єднань підприємців: асоціації бізнесу, торгові палати, союзи роботодавців, бізнес-клуби. І якщо останні, здебільшого, зосереджені на неформальному спілкуванні та нетворкінгу, у СУП є інша місія - впливати на законодавчу базу і покращувати бізнес-клімат в нашій поки що корумпованій країні.

Публічна позиція крупних бізнесменів здатна розворушити не одне осине гніздо. Саме тому я завжди з цікавістю читаю фейсбук Олександра Соколовського, засновника групи компаній "Текстиль-Контакт" і члена ради директорів СУП, який відкрито висловлюється з приводу не правомірних тендерів або держзакупівель. Завдяки розголосу, в минулому році компанія - член СУП Taryan Group виграла сутичку, в якій представники спецслужби намагалися безкоштовно отримати квартири в одній з новобудов компанії.

Свого часу Нова пошта не побоялася винести в публічну площину конфлікт на грунті обшуків Генеральною прокуратурою. Для мене це був дуже знаковий випадок.

Ще приклад – завод Еконія, який виробляє воду "Малятко", вдалося відбити від рейдерської атаки в тому числі і зусиллями іншого члена ради директорів Тимура Бондарєва з юридичної компанії Arzinger.

Тому, для мене очевидно - об'єднуючись і нарощуючи міць, легше змінювати правила гри.

В Україні або в наших сусідніх країнах Болгарії та Польщі членство в подібних об'єднаннях є добровільним. А ось, наприклад, в Німеччині - обов'язкове, зокрема, в федеральному Конгресі торгово-промислових палат і у Центральній спілці німецьких об'єднань ремісників. Їх учасники навіть мають право вето на законопроекти.

Ми право вето, на жаль, не маємо, але продовжуємо боротися проти ініціатив, які вбивають і без того кволий бізнес клімат в країні. Так, один з таких документів - закон №466 (проект №1210), який значно збільшує фіскальне навантаження, а в умовах кризи просто унеможливлює повноцінне відновлення.

І це після того, як бізнес фактично посилив роль держава в боротьбі з пандемією, взявши на себе левову частку функцій щодо забезпечення лікарень усім необхідним - від їжі та одягу до життєво необхідного обладнання.

Бізнес у котрий раз виявився більш маневреним, швидким, таким, що володіє кращою репутацією на міжнародних ринках і більш дієвою логікою прийняття рішень. Адже ми витрачали свої гроші, ніхто не хотів ні нажитися, ні отримати відкат.

Побоювань вистачає, планувати і без того складно.

Однак, що ми бачимо? Чітку тенденцію, яка свідчить про значне розширення повноважень фіскалів, простіше кажучи - податковій розв'язують руки. Восени набере чинності законопроект №1053 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Всі погомоніли про нього й забули, але ж цей закон, нібито покликаний боротися з тіньовою економікою, по суті передбачає повну фіскалізацію і остаточно доб'є той малий бізнес, який вижив після карантину. Чи готова маленька перукарня до того, щоб вести такий облік?

Ще з "хороших новин" - нововведення НБУ щодо протидії фінансуванню тероризму: якщо з одного айпі відбуватимуться оплати на різні картки, то можна вже потрапити під підозру. А як же бути бухгалтеру на аутрсорсі, який працює зі своєї квартири і веде одночасно 10 підприємств?

Для бізнесу заарештовані рахунки компанії на 2-3 місяці - це смерть. А значить бізнесмен буде змушений йти і домовлятися.

Сьогодні бізнес чекає мораторій на перевірки хоча б до кінця цього року. Кожен день я отримую таргетовані рекламні пропозиції про послуги з виведення компанії в будь-яку іншу країну світу. Скажу більше - все частіше помічаю розмови про те, як добре вести бізнес за кордоном і на форумах, і в ютуб-програмах.

І кожен день бізнес йде з України. Кожен день гроші йдуть в інші юрисдикції. Туди, де легше платити і де немає корупції. А якщо все поїдуть і платити стане нікому? Що залишиться уряду з такою стратегією - сильніше тиснути на тих, хто залишився?

А поки ми тут, потрібно триматися разом.