Микола Щуріков, 1-й заступник голови Одеського припортового заводу

 

 

Український хімпром чекав від влади конструктивного діалогу та компромісу в питанні введення квот на імпорт мінеральних добрив. Але в Офісі Президента вирішили не говорити з вітчизняним виробником і разом шукати вихід, і переказали "привіт" усьому хімпрому через голову Держгеокадастру Романа Лещенка. Квот, як і будь-якої іншої конструктивної пропозиції допомогти, найімовірніше, не буде.

На заяву голови Держгеокадастру, м’яко кажучи, малокомпетентного в питаннях хімічної промисловості, одразу відреагували керівники найбільших підприємств хімічної промисловості. Закликали Кабінет Міністрів України, а також Офіс Президента України пояснити свою позицію щодо питань введення квот. Тим паче, що спочатку заяви профільного міністерства відрізнялися від озвучених нині Лещенком.

Я дозволю собі нагадати, що зростання імпорту, зокрема з Росії, в обхід митних платежів, – це головна проблема хімічної галузі України. У нас частка імпорту за деякими позиціями азотних добрив перевищила 70%! Найбільші підприємства домоглися незалежного розслідування в МРЕТ, де вдалося довести, що ціни на мінеральні добрива були нижче собівартості, щоб утримати частину ринку, і не могли конкурувати з імпортом!

Але нас звинувачують у лобізмі.

Так, імпортери за кордоном закуповують добрива дешевше і продають нібито дешевше в Україні, ніж українські виробники. Але маркером для них є ціна українських виробників, які працюють на межі рентабельності. І по факту імпортери мають колосальну націнку і надприбуток. Бо "дешевими" іноземні добрива є тільки для імпортерів. Для вітчизняного споживача вартість все одно знаходиться в єдиному ціновому діапазоні з цінами українських виробників.

Така вигадана "економія" вбиває цілу галузь.

У хімічній галузі працює понад 110 тисяч осіб. Це кілька тисяч підприємств – малих і великих – із зарплатою вище середньої в Україні. Поки підприємства працюють, але на межі.

 

30-відсоткові квоти, які мало намір ввести Мінекономіки, могли б якось тимчасово допомогти національному виробникові та забезпечити нормальні умови конкуренції на ринку. Особливо в умовах нарощування виробництва мінеральних добрив сусідніми країнами – Туреччиною та Росією з менш витратним виробництвом, з огляду на ціну на газ. Введення квот не зумовило б ні зростання цін, ні дефіциту товару. Ринок мінеральних добрив трясе не перший рік, і це зі свого боку дестабілізує АПК.

Про що можуть свідчити такі дії влади?

Однозначно про те, що в уряді не можуть вести грамотну економічну політику. Не підтримуючи хімічну промисловість, влада навмисно перетворює Україну в сировинну державу.

Прикро, що рішення про блокування введення квот, попередньо узгоджене з виробниками, озвучує навіть не профільне міністерство. Спочатку хайп про неприпустимість введення квот піднімає "великий реформатор" Саакашвілі, потім рішення президента озвучує представник Держгеокадастру. Ні той, ні інший не відповідатимуть за озвучене рішення. Але факт залишається фактом: люди, далекі від хімпрому, з незрозумілих причин виступають представниками вищих органів влади і диктують незалежному колегіальному органу – Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ) – умови. Влада тепер працює за принципом – аби зверху були задоволені.

Що ж, у красивих картинок на телебаченні та в соціальних мережах завжди є зворотний бік. Головне вчасно зрозуміти, де є лобізм і грамотний протекціонізм для української економіки, а де – популізм і просування інтересів певних бізнесових кіл.