Ірина Мудра, заступник керівника Офісу Президента

 

Від самого початку повномасштабного вторгнення російської федерації політичне керівництво України, юристи, дипломати, економісти, парламентарі, публічні особи наполягають на необхідності конфіскації її закордонних активів. Ці кошти мають бути спрямовані для компенсацій Україні, її громадянам, бізнесу. Результати, яких вдалося досягти на цьому шляху, доводять, що системний підхід і спільні злагоджені дії можуть бути ефективними, попри обережність і консервативний підхід світових лідерів.

Поступові зміни

Якщо в 2022 році міжнародні партнери не хотіли й чути про конфіскацію суверенних активів, то зараз ми наближаємось до втілення цієї ідеї: є резолюція ПАРЄ з закликом скерувати заморожені суверенні активи росії на відбудову України, а також законопроєкт у США, що передбачає можливість конфіскації активів рф на користь нашої країни.

Ці зміни в ставленні до конфіскації активів рф дійсно тектонічні. Справа в тому, що світове суспільство вперше зіткнулось із ядерною державою-агресором, що не поважає домовленостей і не готова сплачувати репарації за власною волею. А отже, потрібно було рішення, яке не тільки допоможе досягти справедливості для українського народу, але й закладе основу для недопущення повторення таких агресивних нападів у майбутньому, перебудує сталі міжнародні принципи права.

Разом з членами Робочої групи під керівництвом керівника Офісу Президента, моєю командою в Міністерстві юстиції, фахівцями з інших держорганів і незалежними експертами ми шукали всі можливі варіанти й розробили концепцію Компенсаційного механізму, який дозволить ефективно спрямувати конфісковані активи рф та підсанкційних осіб на відшкодування збитків, завданих Україні через війну.

Проте для реалізації цього механізму необхідна політична воля. І мова йде про керівництва західноєвропейських країн, країн G7, які відомі своїм обережним підходом заради управління ескалацією. Звичайно, що першою реакцію на наші пропозиції було категоричне «Це неможливо». Та ми, разом із командою, не зупинялись: на всіх зустрічах і конференціях, в Україні та за її межами, ми пояснювали, що безпрецедентне рішення не зруйнує світовий порядок, а навпаки, збереже його та попередить у майбутньому ігнорування світового порядку та права, стане можливим запобіжником.  

Завдяки конфіскації активів, не тільки Україна отримає необхідні їй ресурси на відновлення, а рф — справедливе покарання, але й інші країни, що зараз спостерігають за війною, зрозуміють — правила релевантні для тих, хто їх дотримується. А якщо ти перетинаєш усі лінії, то отримуєш наслідки. Це суттєвий аргумент для всіх, хто думає, що можна окуповувати незалежну країну, вбивати цивільне населення, а ще й продовжувати зберігати гроші в банках цивілізованих країн.

Нормативна база в США

Зрозуміло, що такі рішення не можуть бути хаотичними, а отже їм необхідна нормативна база. Складність у тому, що різні країни мають не просто різне законодавство, а подекуди принципово різні погляди на питання конфіскації. Через це підтримка на рівні заяв доволі довго не могла перетворитись у реальні дії з боку законодавців. Та все ж такі зміни настали. Спочатку в США з’явився законопроєкт Rebuilding Economic Prosperity and Opportunity Ukrainians Act (REPO for Ukrainians Act), що був підтриманий Сенатом. На жаль, через внутрішні протистояння між партіями, він так і не був винесений на розгляд у нижній палаті Конгресу.

Утім, зараз на його основі запропоновано інший проєкт — 21st Century Peace through Strength Act («Досягнення миру в 21 столітті за допомогою сили»). Змістовно обидві пропозиції схожі й базуються саме на тих ідеях і пропозиціях, які ми з колегами й партнерами розробляли протягом останніх воєнних років. Якщо ініціатива стане Законом,  то Президент США зможе приймати рішення щодо конфіскації суверенних активів рф і спрямування цих коштів до Компенсаційного фонду Міжнародного компенсаційного механізму. Більше того, Президент США зможе координувати свої дії з європейськими партнерами, а також із країнами Великої сімки. Це означає, що в перспективі можна очікувати схожі рішення також і від ЄС та інших країн, де є арештовані активи країни-агресора.

Є в документі й певні проблемні точки: наприклад, він дає Президенту владу, але не зобов’язує його діяти. Крім того, арештовані активи не зможуть бути використані, наприклад, на військову допомогу Україні. Та все ж у поточних умовах навіть такий законопроєкт — це велика надія на зміни та значний крок уперед.

Рекомендації Ради Європи

Так само важлива й резолюція ПАРЄ. У документі, за який проголосувала Рада Європи, повторюється заклик створити дієвий міжнародний механізм для виплати компенсацій жертвам російської агресії проти України. Нагадаю, що Реєстр збитків вже працює та приймає заявки від постраждалих на компенсації, однак ми очікували рішення саме стосовно конфіскацій, адже саме ці кошти наповнюватимуть Фонд для подальших виплат українцям. І ось Рада Європи також закликає передати заморожені активи рф для формування наповнення Фонду. До того ж, резолюція закликає країни оновити своє законодавство, щоб забезпечити легальні механізми такої конфіскації навіть без звинувачувального вироку відповідно до процедур, що передбачені в рекомендаціях Резолюції ПАРЄ 2218 (2018).

Обидва документи — важливий сигнал для всього світу та в першу чергу для українців: ми не залишаємось на самоті, нас підтримують, а головне — ми знаємо, що правда на нашому боці й крок за кроком продовжуємо рухатись до встановлення справедливості.