Ексклюзивне інтерв'ю з міністром аграрної політики та продовольства Віталієм Ковалем

Текст: Дмитро Кошовий, Оксана Руженкова

- Тепла зима вносить корективи в майбутні прогнози по врожаю. На полях мало снігу, проте нарешті почалися морози. Чи скоригувало Мінагрополітики свої прогнози на врожай-2025?

- Ще рано робити висновки. Бачимо позитивну тенденцію, що похолодання відбувалося помірно, а не миттєво. Це важливо, адже у багатьох культур немає високої морозостійкості. Порог морозостійкості сільгоспкультур наразі становить -8-12 С, а раніше цілком прийнятним було -15-18 С. Стан сільгоспкультур, який спостерігаємо, нормальний. Сподіваємось, зима буде м`якою і пересівати посіви озимих не доведеться. Зазвичай при вимерзанні 15-20% посівів озимини доводиться пересівати. Зараз такої потреби не бачимо. У перспективі найближчих тижнів критичної ситуації не чекаємо.

- Чи зміниться в українському агросекторі структура посівних площ у сезоні-2025?

- Великих і критичних змін, які б призвели до кардинальних перестановок у структурі вирощування, не бачимо.

Український агробізнес надзвичайно інтегрований в світову економіку. Умовний фермер у Бердичеві залежить від котирувань на Чиказькій біржі. Саме економіка підказує йому вирощувати, наприклад, сою. До речі, перспективи вирощуванння сої оцінюю дуже добре. Якщо навіть 2025 року українські аграрії посіють і зберуть її менше, ніж у рекордному 2024 році, у перспективі 5-10 років площі під соєю в Україні будуть збільшуватися. Серед причин – щорічний попит європейського ринку в обсязі понад 30 млн тонн, тоді як Україна наразі вирощує в межах 6 млн тонн. Ми потрібні Європі як постачальник білкових продуктів, зокрема, сої.

Чимало фермерів відчули користь урізноманітнення сівозміни соєю та кукурудзою. Це американська модель, коли аграрії сіють сою по кукурудзі. Фактично, в Україні досі практикують п`ятипільну сівозміну, але це складно, якщо зважити на потребу утримання технопарку. Відтак спостерігаємо перехід аграріїв до більшої універсальності у виробництві.

Зернова група, зокрема пшениця, в українському агросекторі точно залишиться в пріоритеті. Чим більше буде розвиватися тваринництво, тим більше наші фермери вирощуватимуть пшениці. Вона рентабельна і незамінна в сівозмінах - дуже зручна як попередник культура.

- Який прогноз експорту на сезон-2025? USDA знову зменшив свої прогнози для України на 0,5 млн тонн по пшениці до 15,5 млн тонн і кукурудзі на 1 млн тонн до 22 млн тонн.

- Мінагрополітики поки не переглядало прогнози. Досі оцінюємо його на рівні 41,9 млн тонн по зерновим культурам, із яких урожай пшениці – у межах 16,2 млн тонн, ячменю - 2,8 млн тонн, кукурудзи - 22,1 млн тонн, інших культур - близько 0,8 млн тонн.

Ще трохи про позитив від розширення площ під олійними культурами. Для прикладу, 2024 року ми експортували 6,7 млн тонн олійних культур, а на переробку надійшло 4,7 млн тонн соняшника, 0,4 млн тонн сої, 0,3 млн тонн ріпака. Приємно, що чимала частина цих культур потім іде на експорт. За нашими прогнозами, під соєю та ріпаком буде найбільше зростання. Те, що ми експортуємо 2,9 млн тонн сировини ріпака, це гідний показник. Упевнений, виробництво ріпака буде зростати, бо культура хороша, маржинальність її переробки чудова. Те саме стосується соєвих бобів і соєвої олії.

Акцентую, неможливо розвинути сильний агросектор без тваринництва. Переробка рослинницької продукції завжди зіштовхується з появою побічних продуктів. Наприклад, зараз спиртова галузь трансформується у виробництво біоетанолу. Основний продукт - спирт зневоднений, біоетанол, а побічний – післяспиртова барда або DDGS на міжнародному ринку. Це ідеальна основа виготовлення кормів для тваринництва. У світі барду продають біля заводу - вона легка, гігроскопічна і дешева - $100 за тонну. Транспортування на великі відстані буде дорогим. Увесь світ згодовує її тваринам. В Україні немає розвиненого тваринництва, тому виробники біоетанолу змушені продавати барду задешево, що позначається на собівартості біоетанолу.

Аналогічна ситуація з борошном вищого сорту, при виробництві якого залишаються висівки. При переробці кукурудзи на крохмаль чи борошно також будуть залишки. І так по кожному виду переробки. Логічно, що для збалансованого росту агропереробки потрібно стимулювати розвиток тваринництва.

Після поїздок на Близький Схід, у Північну Африку мушу констатувати: там колосальний ринок. Єгипет споживає 100 тис. голів ВРХ у живій вазі кожного місяця. Потенціал Йорданії, Лівану, Сирії - 170 тис. голів ВРХ на місяць. Споживання шалене, їм бракує продукту. А ми поки-що можемо експортувати лише 10 тис. голів. Тому пріоритет Мінагрополітики – розвиток тваринництва. Ми бачимо великі перспективи в цьому напрямку.

Ще один пріоритет – збільшення глибинної переробки. Україна переробляє лише 20% того, що виростила, а 80% сировинної продукції експортує. Довести власну переробку агропродукціїї до 50% - це логічна та обов`язкова структурна зміна, яка необхідна для трансформації українського агросектору. Наша мета – перетворити Україну з аграрної на агроіндустріальну країну.

- Ви, в цілому, задоволені механізмом мінімальних експортних цін? Не передбачаються його корекції?

- Завжди закінчую місяць аналітикою. Уже в січні було видно зростання середньозваженої ціни експортних товарів. Мене гріє думка, що це спрацював механізм мінімальних експортних цін. Неправильно, коли "білий" бізнес експортує умовно за $300 за тонну, а у когось виходить $120 за тонну. Це провокувало чимало інсинуацій. Так, спочатку ми мали перехідний період, не спрацьовувала спільна цифрова база. Станом на середину лютого 2025 року у різних підприємств, асоціацій було декілька зауважень щодо технічних параметрів. Але в цілому механізм почав працювати.

- Окрім мінімальних експортних цін ринок був стурбований запровадженням квотування цукру, м`яса птиці, хоч воно і було викликано об’єктивними зовнішніми обставинами. Як оцінюєте результати цього вимушеного втручання в ринок?

- Маю констатувати, ми не втручаємось, а швидше рефлексуємо на умови, які нам поставлено. Зокрема, діє квота на експорт цукру до Європейського Союзу до 5 червня 2025 року на рівні 107 тис. тонн. От і мусимо "чайною ложкою" розділяти її між усіма гравцями ринку, щоб не прозвучало "Чому Василю більше, ніж Миколі". Приємно, що в галузі ситуацію з експортом цукру нормально сприйняли. Мінагрополітики при розподілі квоти чітко акцентувалося на коефіцієнт виробленого цукру та потреби підприємства в його експорті. Фактично, виробники та експортери погодили на рівні асоціації саме такий принцип розподілу квот.

Розуміння і схвалення дій уряду громадськістю є важливим, адже в Україні близько 200 аграрних асоціацій. Вони вже є суб'єктами економічної політики, є голосом галузі. Чим професійніша і потужніша асоціація, тим державі легше.

- Ще одне болюче для всієї країни питання – завершення бронювання співробітників 28 лютого і запровадження критерію по щомісячній зарплатні на рівні від 20 тис. грн. Як це позначається на агросекторі??

- Аграрії, що спеціалізуються суто на рослинництві, часто акцентуються на цій проблемі і говорять, що їм складно платити працівникам 20 тис. грн щомісяця, адже їх бізнес сезонний. Проте задача уряду - приймати системні рішення для вирішення системних проблем. Якщо змінити один критерій, то ринок починає під нього пробувати пролізти, як у голкове вушко. Зробиш виняток для виробника ягід, захочуть винятки і, наприклад, садівники. Тому цей критерій наразі для всіх однаковий.

Важко напрацювати ідеальне рішення, проте вже запропоноване є позитивним. У Мінфіні відверто говорять про збільшення надходжень по ПДФО, ЄСВ. Це позитив для країни, що воює.

- Після 5 червня на український агросектор може чекати вимушена зміна географії експорту, якщо Європейський Союз не продовжить режим лібералізованої торгівлі з Україною. Яких агротоварів можуть стосуватися європейські обмеження? Винятково списку "чутливих продуктів" чи його розширять?

- Ми також хотіли б більшої ясності в прогнозах. Поки що бачимо зі сторони Європейської Комісії та Європейського Союзу неоднозначне бачення наших майбутніх торгових взаємовідносин у межах автономних торгівельних заходів (АТЗ). Це нас спонукає рухатись і шукати інші ринки.

Чим менше наша продукція буде нависати над європейськими країнами, тим легше буде вести переговори. Наприклад, 36% нашого агроекспорту 2021 року постачалося до ЄС. Потім почалася широкомасштабна війна, виникли проблеми з морським коридором. У якийсь період на європейський ринок почало надходити до 73% української агропродукції, просто тому, що більше не було куди. Маємо подякувати нашим сусідам, які прийняли українську продукцію. Це був справжній ковток повітря.

2024 році ми скоротили агроекспорт до ЄС до 52%. Ми знижуємо частку ЄС в географії експорту і шукаємо йому альтернативу. При цьому пам`ятаємо, що ринок ЄС преміальним за цінами, зручним у плані логістики і життєво необхідним нашим виробникам, щоб тримати їх у тонусі по якості продукції.

Тож бачимо два основних сценарії розвитку подій. Перший базовий сценарій, який Мінагрополітики артикулює в перемовинах, – війна не закінчилася, тож просимо продовжити режим АТЗ, але зі збільшенням переліку чутливих продуктів, яких зараз 7.

Другий сценарій, який обговорюється в кулуарах, - лібералізація торгівлі по 29-й статті, тобто на основі довгострокового планування розширення кількості продуктів, які можуть бути завезені в ЄС. Так, ідеться про квоти, але переглянуті і суттєво збільшені. Наприклад, до війни Україна могла поставляти в ЄС 20 тис. тонн цукру. Проте для України це дуже мало - лише кілька робочих днів наших заводів. Зараз йде підготовка до фінальної стадії переговорів.

Водночас не маємо права просто чекати, мусимо шукати нові ринки. Рухаємося в країни, які потребують українське продовольство. Маємо успіхи на цьому шляху. Радує, що по деяким регіонам маємо зростання експорту, понад 30% на рік. Наприклад, експорт до Африки вже досяг $2,6 млрд. Нарощуємо поставки на Близький Схід, у Південно-Східну Азію, активно розвивається співпраця з Малайзією, Індонезією, Бангладешем.

Задача Мінагрополітики - максимально зняти бюрократичні обмеження в торгівлі з країнами потенційного експорту. В Україні давно немає планових держзамовлень - маємо ринкову економіку, яка інтегрована в світову систему координат торгівлі, маємо проактивний бізнес, який сам експортує. Але бізнесу потрібна парасолька держави для підтримки, зняття бюрократичних обмежень і встановлення партнерських відносин із країнами, де більш ризиковані умови торгівлі. До речі, країни Близького Сходу сприймають як основного торгового партнера державу, а не конкретні бізнеси. І це логічно, що держава виступає гарантом надійності в налагодженні партнерства.

- Нещодавно США влаштували чорний день для металургів, заявивши про введення 25% мит. До цього був чорний день для канадських та мексиканських експортерів до США. Є якісь американські ризики для агроекспортерів України?

- Взагалі сигнали про закриття будь-яких ринків не дуже добрі для тих країн, які є відкритими по своїй суті. Україна дуже відкрита у плані торгівлі. І до певної міри нам добре, що США не є ключовим партнером по торгівлі для України. Наш товарообіг не високий. Ми не відчуємо якихось утисків і скорочень. Хоча скорочення фінансування по деяким програмам, таким як USAID та іншим, безперечно, позначиться на нашій роботі.

- Україна має домовленість про зону вільної торгівлі з Туреччиною і Канадою. Під час вашого візиту в Єгипет уперше прозвучало, що Україна хотіла б укласти такий договір з цією країною. Чому саме з Єгиптом?

- Договір про вільну торгівлю з Єгиптом цікавий і корисний. Перш за все, Єгипет має підписану угоду про ЗВТ з Євросоюзом. До прикладу, польські яблука заїжджають до Єгипту без сплати мита, а українські яблука зі сплатою мита 40%. По суті, маючи на старті кращі позиції по ціні, через логістику і діючі мита, ми програємо. При цьому, наприклад, на українську пшеницю, ячмінь, кукурудзу, яких Єгипет потребує, митних обмежень не існує. Логічно, що, будучи стратегічним партнером по пшениці, ми попросили розширити список продукції, яку можемо поставляти в Єгипет без обмежень.

Єгипет для України – ще й ворота для української продукції на Африканський континент, який і допоможе розширити нашу присутність вглиб материка.

Переконаний, ми скоро станемо свідком багатьох позитивних процесів у взаємній торгівлі не тільки з Єгиптом. Уряд уже напрацював зняття бюрократичних тарифних обмежень на ринках Азії та Близького Сходу. Упевнений, наша присутність там посилиться.

Наразі виникає потреба покращення логістики і відновлення контейнерних ліній з одеських портів. Украй необхідно повернути абсолютно всіх контейнерних перевізників і зробити їх рейси регулярними. Щоб, судно, яке перевозить 300, 500, 1200 контейнерів, виходило з Одеси регулярно і по декілька разів на тиждень. Щоб зарубіжні партнери пересвідчилися, що магія малих чисел при перевезенні гороху, сочевиці, олії, соняшнику працює. Це дозволить наростити товарооборот із країнами, що не мають великих обсягів споживання якогось певного продукту. Був здивований, що Італія відкрила ще одну контейнерну лінію в Єгипет. Отже, це вигідно і перспективно.

- Перебуваючи в Єгипті, ви ознайомилися з можливістю створення виробничого українського хабу. Ви маєте за спиною бізнеси, які готові зайти в Єгипет? Адже це не перша спроба України створити зарубіжний хаб у тому регіоні. У 2001 році ішлося про хаб у Ливії, але ідея залишилася ідеєю.

- Хаб може бути побудованим, коли буде бажання двох сторін, зокрема, тієї, де його будуватимуть. І коли будемо мати спроможність це робити. Сьогодні в України, як ніколи раніше, є ці можливості.

У світі, який відчув на собі наслідки пандемії Covid, різних воєн, теж уже є розуміння необхідності формування в регіонах продовольчих резервів, які можна використати тут і зараз, а не чекати поставки через три місяці з різними бюрократичними процедурами при закупівлях.

Продовольчі хаби тепер існують як гуманітарні, так і комерційні. Український уряд більше дивиться на комерційні хаби, бо гуманітарні – це відповідальність усього цивілізованого світу перед нужденними країнами. Продовольчий бізнесовий хаб має і може працювати незалежно від гуманітарних ситуацій.

Як міністр, я хотів би, щоб українці самі нарощували переробку та експортували продукти з доданою вартістю. Проте наші vis-a-vis однозначно про це говорять. Кожен керівник держави хотів би мати в портовій зоні переробку, наприклад, зерна на борошно. І мусимо зважати на те, що в різних країнах діють різні стандарти якості, зокрема, у країнах Африки борошно має бути вітамінізованим.

Я був приємно здивований, коли Асоціація сільгоспмашинобудування виявила бажання вийти на міжнародну арену, відкривати свої підприємства за межами України. Ідеться про виробництво обладнання для зрошення, причіпне обладнання для тракторів, для комбайнів, зерновози, ґрунтообробне обладнання – ця продукція є значно більш технологічною, ніж зарубіжні аналоги.

Реальним є вихід на міжнародну арену вітчизняних виробників кормів для домашніх улюбленців - собак і котів. Торік цей ринок по грошовій масі обігнав ринок для сільгосптварин. Ринок кормів для свійських тварин є більш локальним, а для домашніх улюбленців більш мобільним і він росте надзвичайно динамічно – до 10% на рік. У Європі біля160 мільйонів сімей мають домашніх улюбленців.

Переробники з числа борошномелів, макаронників готові виходити на нові горизонти.

Чимало наших зерновиків робили спроби працювати на зовнішніх ринках. Вдячні їм за створений позитивний імідж України. Усі потенційні партнери, які працювали з нашими виробниками, високо оцінюють їх відповідальність.

- На одному з зимових заходів ви зауважили, що українському агросектору бракує фінансування, воно є дуже низьким у порівнянні з розвинутими країнами. Скільки грошей для українського АПК виділяло USAID? Чи зможемо компенсувати ці втрачені обсяги?

- Не хотілося б говорити про якусь конкретну донорську організацію, а в цілому про матеріально-технічну допомогу (МТД) агросектору. Досить часто умови проєктів допомоги викликають різку позицію, бо мають вигляд "ми вам даємо чашку з блюдцем для розвитку агросектора, але чашку з водою заберемо, а це вам – працюйте", бо 50% передбачено на адмінвитрати, на консультаційні послуги від третіх сторін, проведення івент-заходів. У міжнародних звітах чимала частина – це аналітичні розробки, рекомендації. Як Мінагрополітики ми їх дуже потребуємо, просимо надати, але по факту їх немає. Тож говорити про глобальний вплив і стимул росту агросектору за рахунок МТД складно.

На урядових зустрічах постійно наголошую, що маємо трансформувати відносини з МТД. Ми вдячні, але якщо мета справді допомогти, то хочемо підказати, як зробити це набагато ефективніше. Нехай навіть вони будуть відбирати субпідрядників чи підрядників, але мають бути погодженими план заходів і структурний розподіл.

Українським аграріям наразі потрібна більш прикладна допомога. Були за часи війни дуже гарні програми, наприклад, зберігання зерна в рукавах у кризові моменти – ідеальне рішення. Мобільні сушарки спрацювали. Та й інші програми, зокрема, з підтримки експорту. Проте останню треба більше конкретизувати.

З точки зору фінансування найефективніша програма – "5-7-9", яка дала декілька очевидних плюсів для галузі, у тому числі побічних. Перш за все, здешевлення прямого фінансування. Агросектор відчув, що дешевий ресурс є, ним можна користуватись, і він допомагає

По-друге, із "сірого сегменту" економіки вибуло багато підприємців. Щоб відповідати критеріям програми "5-7-9", вони змушені були офіційно дооформити співробітників, виплатити їм більшу зарплату.

- У вас нещодавно були зустрічі з керівництвом представництв Продовольчої програми ООН, де ви просили розширити закупівлі в України переробленої продукції для подальшого експорту в нужденні країни, і з ФАО, де запитували про допомогу дрібним фермерам і на овочесховища. Які результати?

- Жодна зустріч із міжнародниками організаціями не обходиться без адресного прохання. Ми в процесі переговорів, представники МТД ще зважують свої можливості, чекаємо їх з конкретикою, хоч вже бачимо, що результат є. Наприклад, ФАО вже нас запевнило, що зможе зарадити в ситуації з овочесховищами. Адже втрата врожаю на рівні 35% овочів, які не попадають на стіл громадян, це забагато.

Всесвітня Продовольча програма ООН також почула прохання про розширення закупівель і вже зараз купує в Україні олію та цукор. Європейський інвестиційний банк, ЄБРР, Світовий Банк – це ті інституції, які погодилися із запропонованими пріоритетами, зокрема, щодо нарощування в Україні переробки та відкриття нових ринків. Це багатопланова робота, коли держава озвучує пріоритети, а міжнародні фінансові організації, які є доволі інерційними, коригують і формують свої програми.

Навіть сформовані програми ми намагаємося трохи підкоригувати. У мене, як міністра, завжди є сумнів: чому, до прикладу, підтримуємо тільки фермерів, що працюють на площах до 120 гектарів, чому допомагаємо дрібному твариннику, що вирощує 3, а не 103 корови? Навколо обґрунтування історичної моделі агророзвитку точаться міжнародні дискусії. Після розвалу Радянського Союзу середній наділ земельного банку на одне підприємство в Україні становив 3 тисячі гектарів, а зараз - 500 гектарів. Чомусь вони здаються нашим партнерам завеликим обсягом. Але в наших реаліях усе органічно: маленький фермер може товаришувати з середнім фермером, може продавати продукцію агрохолдингу. Його не тривожить питання, що хтось купив його продукцію, адже він взаємодіє і має підтримку. Це нормально.

- Відомо, що зарубіжні партнери наполягали переглянути програму "5-7-9" на підтримку мікро-, малих і середніх виробників та інвестиційні проєкти. Якою є ваша позиція? Кого будете до останнього відстоювати, а ким готові пожертвувати?

- Нам би хотілося відстояти всіх. Міністерство працює як для великих, так і для малих фермерів.

Позитив у тому, що залишився акцент на інвестиційні кредити і переробку в межах 150 млн грн із розрахунку на одного суб'єкта тваринництва та агропереробки. Важливо, що кредити пролонговано до 31 березня 2026 року. Межа на обіговий капітал у 5 млн грн трохи замала, на нашу думку, але вона доволі прохідна і нормальна. Бізнес розуміє, що для підтримання товарообороту є маленький кредит, для інвестицій - більший. Чим більше бізнес буде залучати цих кредитів, тим краще. Також аграрії мають право отримати до 90 млн грн на обігові кошти.

Якщо уявити, що для закупівлі матеріально-технічних ресурсів на посівну потрібно в межах $24 млрд грн, фінансові структури їх надали, а аграрії заробили від експорту вирощеної сільгосппродукції $10 млрд, то потрібно розуміти, що зароблені кошти – це ресурс для модернізації, вкладень у виробництво, це і ВВП.

Якщо дивитися на ситуацію з позиції економіста, то дохід українського фермера - біля $1 тис. із гектару, натомість показник Литви - $4 тис. із гектару, Естонії – $2,2 тис. із гектару. Тобто сьогодні виручка української держави від агроекспорту не є великою і має потенціал для зростання. Це просто шлях, яким ми йдемо, бо в країні війна, недостатність фінансового ресурсу тощо. Ми точно дійдемо до високих показників у $4 тис. із гектару, коли будуть мир, доступ до фінансового ресурсу й агропереробка.

Українська земля унікальна тим, що чим більше в неї вкладаєш, тим більше отримуєш, маєш можливість повернути і позики, і валютну виручку. Наші фермери в структурі своїх затрат дуже консервативні, дуже класні. Вони не скирдують гроші, а зразу інвестують у поліпшення свого виробництва.

- Логічно постають питання про агрострахування та агробіржу. Скільки працюємо, стільки й чуємо: як зробимо біржу - ринок буде прозоріший, фермер зможе отримати можливість продати дорожче. Але цього так і зроблено. Про агрострахування теж переважно розмови.

- Агрострахування має бути. Щоб не говорили, ризики треба ділити на страховиків і перестрахувальників. До речі, №1 по агрострахуванню є Іспанія. Ми домовилися з міністром сільського господарства Іспанії, що весною 2025 року відбудеться обмін досвідом по агрострахуванню не тільки сільгоспосівів, але й елеваторів, усього іншого.

Щодо аграрних бірж. Наявність чи їх відсутність не є ключовим якорем, який заважає розвивати аграрний бізнес. Відсутність в Україні біржі компенсується доступністю до зовнішніх ринків для будь-якого фермера. Він має змогу зайти на будь-яку біржу, подивитися на котирування. У найвіддаленішому куточку України аграрії уважно слідкують за цінами на Чиказькій біржі на сільгосппродукцію.

Україні швидше міг би допомогти кооперативний рух, але колгоспи і радгоспи підірвали віру суспільства в кооперативи, які сприймаються зараз як чергова спроба когось надурити. Насправді кооператив допомагає розділити затрати на основні засоби, отримати заробітки від консолідації вирощених ресурсів.

- Нещодавно уряд затвердив проект держпрограми з розвитку тваринництва. Над якими програмами ще працюєте і допомагаєте в їх створенні?

- Нещодавно Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з бізнесом в Рівненській області наголосив, що програми підтримки аграріїв мають тривати 3-7 років. Державні програми підтримки аграрного сектору повинні бути прогнозованими та довгостроковими, працювати на перспективу, а не точково. Це про стабільність для українських аграріїв, особливо у тваринництві та довгострокових інвестиційних проєктах. Ми вже розпочали розробку відповідних програм.

Маємо максимально напрацювати для всіх підгалузей агросектору програми розвитку. Для цього спонукаємо бізнес-спільноти створювати власні проєкти.

На жаль, у суспільстві недооцінюється значення галузевих програм. Але вони показують основні вектори та пріоритети розвитку. Усі міжнародні інституції вчать, що до зустрічі з урядовцями вони читають держпрограми, вивчають поставлені пріоритети і потім допомагають вибудовувати стратегічну сталість. Крім того, саме галузеві держпрограми забезпечують передачу знань при будь-яких політичних змінах.

Як міністр мушу передати інерцію розвитку. Наступнику буде легше підсилювати напрацьовані проєкти. Навіть якщо вони будуть трансформуватися під вимоги часу, конструктивна інерція державної машини не залежатиме від особистості. Час одного героя – це неправильно. Має бути командна робота на наступні покоління.

Крім проєкту держпрограми тваринництва дуже активно напрацьовуються зараз напрямки розвитку в рибальстві, меліорації, овочівництві, насінництві. До певної міри, вони спрямовані на вирішення проблем імпортозаміщення. Адже 2024 року Україна витратила $440 млн на імпорт овочів, $380 млн - на насіння, близько $1 млрд – на рибу. Це забагато. Наявність імпорту свідчить про сформований ринок споживання. Якщо він залежить від імпорту, його потрібно якісно замінити.

Якщо деталізувати проєкт держпрограми по розвитку тваринництва, то він передбачає інвестиції в будівництво ферм на рівні 9 млрд грн, і ці будівництва вже розпочалися.

- Ви також наголошували на необхідності розвитку регіональних програм. Ви уже бачили систематизовані регіональні галузеві програми?

- Розкажу про результат четвертого року функціонування в Рівненській області (Коваль очолював Рівненську облдержадміністрацію – ІФ-У) програми компенсації нетелів. Коли вона призупинилася на державному рівні, фермери звернулися в Рівненську ОВА й попросили її пролонгувати, що і було зроблено. Результат - рівень зростання промислового тваринництва в області вище середнього по державі.

Ще один приклад позитивного впливу на Рівненщині регіональної тваринницької програми, коли сумська компанія хоч не релокувалася в Рівненську область, але масштабувалася на її території.

Регіональна влада завжди повинна розуміти, хто є основним вигодонабувачем від реалізації локальної підтримки. Перш за все, це місцеві органи влади, які отримують податки та стимулюють створення робочих місць. Адже місцева громада отримає 60% ПДФО, а область – 15%. Дивуюсь, коли голови громад не бачать очевидних переваг створення мінімальних програм підтримки.

Другий рівень – регіональна підтримка з обласного бюджету. 100% має діяти підсилююча програма.

Найвищий рівень підтримки – державний, що є втіленням державної політики. Уряд чудово розуміє, що регіони отримують фінансові вигоди від створення підприємств, тож мають повертати бізнесу щось, щоб він швидше розвивався - це принцип циркулярної економіки.

Регіони повинні мати чітке позиціонування в галузевому розвитку. Позитивний приклад – Закарпатська область, яка підтримує садівництво, виноградарство, релокований бізнес, товари з географічною назвою. Якщо область не має чіткого позиціонування, зокрема в агросекторі і напрямках його підтримки, до неї ані внутрішній бізнес, ані іноземні інвестори не прийдуть.

Мінагрополітики 2025 року в межах держпрограми з тваринництва спробує реалізувати експеримент і допомагатиме тваринникам за умови, що місцева влада також співфінансуватиме їх. Таким чином регіони доведуть, що підтримують державну політику і важливість розвитку цього виду бізнесу в області.

- Невеличке уточнення по бавовнику. Це стратегічна сировина для виробництва пороху. Україна почала знову опанувати цю культуру минулого року. Які перші результати?

- Бавовник має всі шанси та передумови для розвитку в Україні. Питання не лише у вирощуванні, а й у розвитку його переробки. Мінагрополітики готове підтримувати аграріїв, які вирощуватимуть український бавовник.

- Як позначилася легалізація медичного канабісу на розвитку сировинного ринку?

- Насправді, минуло мало часу, щоб робити висновки. Після прийняття будь-якого закону є адаптаційний період, імплементація, під закон потрібно напрацювати нормативну базу. Питання рухається. З упевненістю скажу, що це має бути високомаржинальна нішова культура.

Нішеві культури, як ми пересвідчилися під час війни, - це те, що розвиває регіони і формує сталість їх економіки. Зараз бачимо суттєве зростання попиту на сочевицю, нут, горох. Вони важливі і стимулюють фермера розвиватися, вчитися і напрацьовувати досвід. Важливо, щоб досвід втрат у перший-другий роки роботи був трансформований у преміальну ціну наступних років.