Преодолеть водный кризис в пострадавших от войны регионах вполне возможно – Глава Госводагентства Гопчак
Интервью Главы Государственного агентства водных ресурсов Украины Игоря Гопчака для информационного агентства "Интерфакс-Украина"
Текст: Мария Ступак
(подаётся на языке оригинала)
Розкажіть, будь ласка, як змінилися пріоритети у сфері водного господарства після початку повномасштабного вторгнення рф?
Водна безпека є критично важливою в умовах війни. Щодо функцій, Держводагентство було й залишається центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Тож наші базові функції залишилися незмінними. Але практична діяльність суттєво трансформувалася.
Після початку повномасштабного вторгнення рф ми змінили пріоритети. Наразі у нас три головних пріоритети. Перший – забезпечення водою територій, які зазнали впливу воєнних дій. Другий – моніторинг якості поверхневих вод. Спеціальні лабораторії Держводагентства, укомплектовані сучасним обладнанням, здійснюють моніторинг водних об’єктів у 547 пунктах по всій Україні, з яких 139 контролюють водні масиви для питного водозабезпечення і побутових потреб, маємо 43 пункти на кордонах з сусідніми країнами. Також додатково перевіряємо якість води в річках, що постраждали від військових дій – Десна, Сейм, Дніпро та Сіверський Донець.
І третій наш пріоритет – відновлення гідротехнічних споруд, зруйнованих або пошкоджених внаслідок бойових дій. Адже руйнація будь-якої водної інфраструктури призводить до втрати значних об’ємів води, що для певних територій може перетворитися на справжню гуманітарну кризу.
Безумовно, найскладніша ситуація за час війни виникла через підрив агресором греблі Каховської ГЕС. Тоді Україна втратила понад 18 кубокілометрів води. Вся інфраструктура навколо цього водосховища – і промислова, і цивільна – була побудована та залежала від цього об'єму води.
Після втрати Каховського водосховища без водопостачання залишилось 1,6 млн людей у 164 населених пунктах Херсонської, Дніпропетровської, Запорізької та Миколаївської областей. Найбільш критичною була ситуація у Миколаєві, Херсоні, Кривому Розі, Марганці, Нікополі, Томаківці, Покрові та прилеглих до них населених пунктах.
Якою зараз є ситуація з водопостачанням на постраждалих територіях?
З перших днів після катастрофи Уряд почав шукати рішення, яке би змогло вирішити проблему з водопостачанням остаточно. На позачерговому засіданні було ухвалено рішення про будівництво нових магістральних водогонів. У максимально короткі строки паралельно з проєктуванням почалося будівництво водогону «Інгулець — Південне водосховище». Його звели з нуля за рекордні 11 місяців. Роботи велися цілодобово. У три зміни на будівництві працювали понад 1000 людей та близько 500 одиниць техніки. Без перебільшення, це — наймасштабніший проєкт за часи незалежності нашої держави.
Наразі подача води відбувається на всіх ділянках магістральних водогонів. Введено в експлуатацію 47 артезіанських свердловин у Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. На сьогодні на Херсонщині централізоване водопостачання доступне для 64% населення області, проте 2% мешканців досі користується привізною водою. На Миколаївщині централізоване водопостачання доступне для 82% населення, привізною водою користується 7% людей.
Однак проблема водозабезпечення південно-східних областей потребує ще більш комплексних та довгострокових рішень. Це стосується не лише регіонів, на які найбільше вплинув підрив греблі Каховської ГЕС. Це стосується 42% території нашої країни, яка найбільше постраждала внаслідок збройної агресії рф.
Торік Уряд затвердив розроблену Держводагентством Державну цільову програму комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій, на період до 2030 року. Вона охоплює 9 областей — Дніпропетровську, Кіровоградську, Донецьку, Запорізьку, Луганську, Миколаївську, Одеську, Харківську та Херсонську. Програма має забезпечити перекидання щороку 800 млн кубометрів води в маловодні регіони та акумуляцію майже 2 млрд кубометрів запасів води. Це забезпечить водою 256 населених пунктів, де проживає понад 4 млн жителів, а в разі деокупації територій та поліпшення безпекової ситуації — понад 9 млн жителів у 784 населених пунктах.
Загалом до 2030 року Програмою передбачається побудувати більше 3 тис. км нових водогонів. На сьогодні Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України вже побудувало водогін від річки Інгулець до Кривого Рогу та водогін «Хортиця (ДВС2) – Марганець – Нікополь – Покров», а також будує водогін у місті Нова Одеса. Він має значно покращити ситуацію з водопостачанням Миколаєва.
В експертних колах існує думка, що можна перекинути частину стоку Дунаю для забезпечення водою мешканців півдня. Якою є ваша позиція?
Скажу вам не як державний службовець, а як науковець: стік річки Дунай у нижній частині має достатній об'єм, щоб забезпечувати водою велику частину території України. Весь стік із території України без річки Дунай не є суттєвим, але разом із нею — це достатній об'єм води.
Тобто ця ідея має право на життя, але це повинен бути науково обґрунтований проєкт, який пройде стратегічну та екологічну оцінку. Якщо такий проєкт надійде до Держводагентства, ми його, звичайно, розглянемо.
Але поки що серйозних розмов про це не було?
Розмови, звичайно, про це є, і в наукових колах зокрема. Але до нас, як до державного органу, таких пропозицій не надходило.
Дозвольте уточнити: Дунай регулюється Конвенцією про охорону річки Дунай. Нам потрібно якось узгоджувати ці плани з іншими сторонами договору?
Безперечно. Дунай — це транскордонна річка, по якій проходить кордон між Україною та Румунією. Тому всі роботи, які виконує будь-яка зі сторін, мають бути узгоджені між країнами.
У нас є інститут Уповноважених Уряду у рамках виконання 5 двосторонніх міжурядових Угод щодо співробітництва на транскордонних водотоках, і я є уповноваженим від Кабінету Міністрів України з виконання Угод з Румунією та Республікою Молдова.
Будь-яка робота на землях водного фонду в межах річки Дунай має проходити міжнародну оцінку впливу на довкілля (ОВД).
Зараз також готується концепція реформування галузі охорони і використання води. На якому етапі вона знаходиться?
Водна галузь реформується з початку незалежності України. Справа в тому, що водогосподарський комплекс дістався нам у спадок від Радянського Союзу. Це потужна система каналів (меліоративних і протипаводкових), гідротехнічних споруд, водогонів, водосховищ комплексного призначення. Більшість із них експлуатується з 40-50-х років минулого століття і вже на 90% зношена. Цей комплекс треба не просто модернізувати — потрібно змінювати самі підходи до його експлуатації.
З радянських часів водогосподарська галузь була дотаційною. Сьогодні її потрібно зробити самоокупною. Оскільки Україна обрала європейський шлях, наразі Держводагентство працює над імплементацією європейського законодавства у водній галузі. Головний документ, яким ми керуємося — Водна Рамкова Директива ЄС. Вона чітко вимагає розділити господарські та управлінські функції. Господарська функція — це водозабезпечення та протипаводковий захист. Управлінська — досягнення і збереження доброго стану поверхневих вод.
Держводагентство розробило Плани управління дев'ятьма річковими басейнами (ПУРБ), які Кабінет Міністрів України затвердив у 2024 році. З 1 січня 2025 року ми їх впроваджуємо. У планах передбачено 1681 захід на загальну суму 342 млрд грн (орієнтовно 8 млрд євро). Залежно від річкового басейну, 80-90% заходів стосується модернізації та будівництва очисних споруд.
Щодо концепції, у зв’язку з нещодавнім об’єднанням трьох міністерств в одне — Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, конкретні рішення щодо реформування будуть залежати від результатів аналізу ефективності поточної системи управління та визначення пріоритетів нової команди міністерства. Процес формування остаточної концепції потребуватиме часу для проведення необхідних консультацій з усіма стейкхолдерами та експертним середовищем.
Після об’єднання міністерства дуже часто лунала фраза, що тепер нашим євроінтеграційним зобов’язанням у довкіллєвій галузі не буде приділятися достатньо уваги. Як ви це бачите у своїй сфері?
У червні в Брюсселі відбувся скринінг Україна — ЄС щодо переговорного розділу 27 «Довкілля та зміна клімату». На цьому заході Держводагентство продемонструвало європейським експертам конкретні результати своєї роботи з імплементації Україною ключових директив ЄС у сфері водної політики. Ми презентували європейським колегам затверджені екологічні нормативи якості для пріоритетних речовин, систему моніторингу поверхневих вод, роботу щодо системи управління якістю вимірювань у лабораторіях та імплементацію питань списку спостереження за поверхневими водами.
Результати скринінгу стануть основою для формування переговорних позицій щодо членства України в Європейському Союзі та підтвердженням готовності країни дотримуватися високих європейських стандартів у сфері охорони довкілля та управління водними ресурсами. І до речі, розділ 27 — один із найскладніших у процесі європейської інтеграції, адже охоплює понад 200 актів права ЄС.
Щодо новоствореного міністерства, то його повна назва — Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства. Тому довкіллєва функція точно не буде втрачена.
Розкажіть, будь ласка, яка перспектива впровадження енергоефективних рішень в управлінні водними ресурсами?
Енергоефективність для водної галузі – це пріоритет. Як я вже говорив, водогосподарська система дісталася нам у спадок від СРСР. І, повірте, тоді ніхто не зважав на енергоефективність. А сьогодні, особливо в умовах війни, коли фінансування спрямоване на обороноздатність держави, енергоефективність виходить на перший план.
Держводагентство модернізується, починаючи від використання енергоефективних лампочок до оновленням потужного насосного обладнання та систем його обслуговування. У нас встановлені джерела відновлювальної електроенергії, в основному це сонячні панелі. Ми співпрацюємо з міжнародними партнерами. Триває масштабна робота.
Торік завдяки впровадженим заходам нам вдалося заощадити 34 млн грн. Я думаю, що надалі ця робота лише посилюватиметься. Наша мета – зробити водогосподарську галузь більш незалежною від будь-яких криз, особливо пов’язаних з аварійними відключеннями електроенергії через воєнні дії та обстріли. Насосне обладнання, яке забезпечує перекачку води, зменшує підтоплення та запобігає шкідливій дії вод має працювати безперебійно.
Чи планується встановлення автоматизованих систем обліку забору і скиду води?
За чинним законодавством (стаття 44 Водного кодексу) всі, хто використовує воду, повинні встановлювати лічильники — звичайні або автоматизовані. Це стосується як забору води, так і контролю того, що скидається назад до річки та озера.
Автоматизовані системи дають великі переваги: вони показують не лише кількість води, а й її якість у режимі реального часу. Це дозволить нам значно ефективніше управляти ресурсами та здійснювати управління не у довгостроковій перспективі, а безпосередньо в реальному часі та більш оперативно управляти та заощаджувати енергоресурси.
І коли орієнтовно це станеться?
Цей процес вже триває. Однак для повного впровадження автоматизованих систем потрібні значні кошти, яких у нас наразі немає. Тому ми продовжуємо працювати, але не так швидко, як хотілося б, через брак достатнього фінансування.
А зараз можна робити якісь обережні прогнози на 5-10 років?
Ми співпрацюємо зі Світовим банком, який уже вчетверте проводить оцінку RDNA (Rapid Damage and Needs Assessment) та підраховує втрати водогосподарської галузі. Станом на 1 липня 2025 року загальна вартість знищених активів сягає 137,4 млн грн, пошкоджених — 436 млн грн, захоплених — 2,5 млрд грн.
Однак важливо розуміти: коли ми відбудовуємо зруйновану гідротехнічну споруду, то маємо не просто її відновити, а побудувати більш надійну, яка відповідає усім сучасним вимогам. А це потребує значно більших коштів.
А саме в контексті постраждалих регіонів можна зараз прогнозувати як буде далі розвиватися ситуація? Чи вдасться нам повністю подолати водну кризу, яка там наразі є?
Я абсолютно впевнений, що ми подолаємо кризу. По всій Україні працюють наші басейнові управління та регіональні офіси з досвідченими фахівцями. Вони точно знають, що робити.
Потрібні лише дві речі: безпечний доступ до водних об'єктів та достатнє фінансування. За цих умов спеціалісти зможуть якісно виконати всю необхідну роботу в своїх регіонах. Тому ми з усім впораємося.
