Друга частина ексклюзивного інтерв'ю президента Фонду Східна Європа (ФСЄ) Віктора Ляха інформаційному агентству «Інтерфакс-Україна»

(перша частина: Можна просто написати нам: "Слухайте, є така ідея...", це працює)

Поговорімо докладніше про фінансування. Доки я шукав інформацію про Фонд, знайшов, скільки вклав Фонд Євразія, – це близько $44 млн. А ось інформації стосовно вас за 13 років існування знайти не вдалося. Відкриваєте ці цифри?

Так. Це $30 млн. У гривні складніше сказати, тому що курс був різним. Усі дані відкриті: є у нас на сайті, ми зазначаємо це в наших публічних річних звітах.

Цікавить розподіл цих коштів за програмами. Що пішло на енергоефективність, що – на «цифру» тощо?

Це цікаво. За такими категоріями ми ніколи розбивки не робили. Треба буде попросити фінансовий відділ виконати такий аналіз.

Тоді питання про доходи Фонду. Який бюджет за 2020 рік і який його розподіл за статтями?

Ми намагаємося це зазначати в наших звітах: у 2020 році – $6,5 млн. Щодо витрат, то понад 60% становить програмна частина, на гранти пішло близько $1,6 млн. Усіх реципієнтів ми також публікуємо у своїх джерелах, із сумами. Адміністративні витрати – це близько 6-7%.

Тут важливо зазначити, що, згідно з законодавством, не більше ніж 20% має іти на адміністрування благодійного фонду. Наш відсоток, як бачите, набагато менший. На відміну від американських фондів, які на розвиток організації беруть, умовно, з одного долара 25-27%. Тобто все, що ми адмініструємо, кожна секунда нашого часу, будь-яка гривня йде на програми.

Хто ваші донори?

Половина коштів – уряд США. Друга половина – уряди інших країн і Європейський Союз, благодійні фонди інших країн. Грошей приватних фондів і бізнесу минулого року в нас не було, але надходження від бізнесу були раніше.

Але бізнес вас у принципі фінансував?

Так, особливо в контексті розвитку громад. Були цікаві проекти з економічного розвитку, з підтримки якихось певних цільових соціальних груп, наприклад літніх людей.

У нас різний досвід був: ДТЕК, Telenor, «Монсанто»... Доки не внесли зміни в політику партнерств – JTI, Carlsberg Ukraine, «Філіп Морріс»... Ми зробили багато чого цікавого.

Ви здебільшого згадуєте міжнародні структури, крім однієї. А український бізнес?

Так, був і український бізнес. Наприклад, юридична компанія, яка профінансувала рішення на основі блокчейн-технології, – «Юскутум».

А чому український бізнес не ділиться своєю гривнею?

Думаю, що українському бізнесу зараз нелегко. Особливо у світлі пандемії. На порядку денному – питання оптимізації ресурсів, а в деяких випадках – виживання. Але опосередковано наші маленькі проекти, запущені нами, звісно, певною мірою фінансуються і співфінансуються бізнесом.

Ви зацікавлені в подальшому фінансуванні бізнесом і пошуку партнерів?

Так, причому формат участі може бути взаємовигідним. Наприклад, один із наших проектів – портал «Дія. Цифрова освіта». Саму платформу, ідею розробили ми з Мінцифри, підтримали створення. А далі вже різні організації приходили зі своїми ідеями щодо того, як туди внести свої освітні курси.

Першим, хто відгукнувся, був «Київстар» із програмою «Смартфон для батьків». Ідея – залучити людей, які працюють тільки з мобільним зв'язком звичайного третього покоління, зробити їх споживачами контенту. Тобто відкрити їм можливості отримання держпослуг – стимулювати до того, щоб бути активними громадянами тощо.

Тут наші інтереси з «Київстар» збіглися. У них новий сервіс і монетизація трафіку, в нас – нові можливості. Вони підготували цілий блок контенту про те, як залучати до цього процесу людей третього покоління, і передали цей контент на «Дія. Цифрова освіта».

Насправді це завжди win-win (той випадок, коли всі учасники залишаються в плюсі – ІФ): і суспільству корисно, і компанії прибутково.

Ще приклад класної співпраці з бізнесом – у рамках проекту «єМалятко» з Українською ІТ-асоціацією. Пілотно ми запускали цю електронну послугу в пологових будинках за сприяння адміністраторів – спеціальних людей, які допомагали молодим батькам заповнити онлайн-заяви. Для цього потрібно було понад 600 комп'ютерів. У найкоротші терміни держава не встигла б здійснити необхідну закупівлю. Ми зібралися і, по-моєму, 200 ПК разом із бізнесом знайшли: вони передали техніку нам, ми її доукомплектували, встановили ПЗ і передали державі.

Поговоримо про складнощі. Що стримує роботу та розвиток Фонду? Розумію, що це загальне питання, та все-таки: чи є щось, що сильно заважає і з чим треба боротися?

Наразі фінансові можливості, слава Богу, є. Працює дуже багато програм міжнародної допомоги. Водночас – велика нестача кадрів: людей, які володіють експертизою на стику IT-технологій і громадського сектора, IT-технологій і державного сектора. Таких фахівців у вишах у нас ніколи не готували.

Та й загалом – рівень компетентності громадських організацій. Звісно, за роки демократії вони сильно зросли, але нам іще є чого прагнути. Чув від колеги таку цифру: 60-70% тієї грантової допомоги, яку донори надають Україні, залишається незатребуваною. Українські громадські організації не можуть нею скористатися через те, що недостатньо проектних компетенцій, як наслідок – у портфоліо мало ефективних проектів. Я говорю про сектор загалом. Недостатньо сильних команд, в організацій немає стратегій розвитку, немає хорошої проектної практики тощо. Тобто громадському сектору в Україні ще потрібно в цьому сенсі розвиватися. Адже сильний громадський сектор – це, зокрема, і сильна країна. В політичному, економічному сенсі.

А як ви ставитеся до того, що організації на кшталт вашої називають грантоїдами?

Якщо взяти весь обсяг міжнародної технічної допомоги, що надається Україні, й подивитися, яка частка йде громадським організаціям у вигляді конкурсів, то це 10%. Решта розподіляється через державу: певні програми фінансування, пряма допомога бюджету. Саме туди йдуть сотні мільйонів доларів, а не в громадський сектор.

Якщо говоримо про великі грантові кошти, часто їх одержувачі працюють із ФОП. Чи співпрацюєте ви в такому форматі?

Усі наші ключові співробітники є штатними одиницями. ФОПів залучаємо для реалізації конкретних завдань у рамках проектів і програм. Але така залученість обмежена за часом і має чітке технічне завдання – набір послуг, які цей фахівець повинен надати. Політика Фонду – не використовувати ФОП як спосіб мінімізації оподаткування.

Розкажіть про плани, якщо ви взагалі розповідаєте про них. Особливо про середньо- і довгострокові плани.

Усі наші плани підпорядковані стратегічним цілям організації, так званим smart goals. Вони визначені на період з 2019-го до 2024 року. Їх у нас три: сильне й активне громадянське суспільство, ефективне управління на всіх рівнях, інституційний розвиток. І кожна програма, кожен проект, який ми реалізовуємо або фінансово підтримуємо, робить свій внесок у досягнення цих цілей. Є понад десять індикаторів, за якими ми звіряємося.

Наприклад, ми підраховуємо кількість користувачів, які змогли долучитися до процесу прийняття рішень за допомогою всіх електронних платформ, упроваджуваних за участю Фонду: платформа електронної демократії E-DEM, портали електронних петицій Верховної Ради й Кабінету Міністрів та інших. Із цього графіка видно (показує графік – ІФ), що на сьогодні ми пройшли до мети на 41%.

Тобто, говорячи про плани – ще багато роботи попереду?

Так, наразі ми з Мінцифри працюємо над платформою «ВзаємоДія». Це буде національна платформа електронної демократії, за допомогою якої українці зможуть онлайн впливати на процес ухвалення рішень органами влади. Тут буде і електронне голосування, і електронні звернення, і можливість вносити пропозиції до проектів НПА, і багато іншого.

Один із суперінструментів платформи – електронні конкурси. Громадські організації можуть отримати фінансування з бюджету всіх рівнів. Ми хочемо зробити цей процес прозорим, легким, електронним, доступним. Щоб через 3-5 років працювала система, яка давала б змогу будь-якій громадській організації подати заявку на фінансування.

Але це тільки один із багатьох проектів. Далі – хочемо закріпити законодавчо і працюємо з Мінцифри над тим, щоб перевести всі державні послуги в онлайн-формат. Будь-яка взаємодія з органами влади, яка нині існує, повинна мати онлайн-можливість: прийом, подання скарг, заяв тощо.

Мінцифри – один із ваших серйозних партнерів. Але ви також багато працюєте з Верховною Радою України. Що планується в цьому плані?

Так, разом із парламентом ми понад сім років реалізовували масштабний проект – програму «РАДА». 30 червня вона фактично закінчилася. Але ми не втрачаємо надії на продовження співробітництва. Наприклад, є одна ініціатива, яку ще дуже хотілося б реалізувати, – організувати при Верховній Раді аналітичний і дослідницький центр. Такі структури є при парламентах усіх розвинених країн. Наш задум – запозичити цей досвід, привезти в Україну, зв'язати тих людей, які працюють тут, з тими, хто працює в британському парламенті, в Конгресі Сполучених Штатів, у Європейському парламенті. Показати, як складати шаблони документів, як проводити дослідження тощо.

І ця служба запланована у структурі Верховної Ради чи як незалежна?

Ми хочемо, щоб ця служба була незалежною, але була у структурі Верховної Ради. Я дуже сподіваюся, що протягом півроку буде ухвалено рішення про створення такого блоку в парламенті.

Але якщо про плани загалом: усе, що я назвав, – це лише частина великої мозаїки. Нині у фонді – десяток програм, які стосуються розвитку громадянського суспільства, електронного управління, соціального шкільного підприємництва. Нещодавня ініціатива – наша експертна підтримка «Кримської платформи».

Але, напевно, головне, що об'єднує всі наші програми, – це прагнення своєю роботою трансформувати Україну в державу, яка служить людям. Таку державу, яка була б ефективною, відкритою і – головне – комфортною для життя і роботи.