Керівник Офісу ВООЗ в Україні Ярно Хабіхт розповів агентству "Інтерфакс-Україна" про особливості функціонування сфери охорони здоров'я під час війни та про те, до спалахів яких захворювань потрібно готуватися українцям

Текст - Анна Левченко

- Яка загальна ситуація з фінансуванням системи охорони здоров'я під час війни? Чи є якісь особливості фінансування, оскільки країна перебуває у стані війни? Чи є такий міжнародний досвід?

- Насамперед все, що ми бачимо від часу вторгнення Російської Федерації з лютого 2022 року, а станом на зараз це вже більше як 600 днів, це те, що війна завдала величезної шкоди економіці, а також людському капіталу, всім людям включно з працівниками охорони здоров’я. Вона також вплинула на кількість ресурсів, які ми маємо для охорони здоров'я та як фінансується система.

Система охорони здоров'я України виявилася стійкою. Крім того, багато міжнародних партнерів підтримали її за допомогою ресурсів, включаючи бюджетну підтримку Національної служби охорони здоров'я України.

Бюджет на 2024 рік зростає, але стрімко зростають і потреби в охороні здоров’я. Це підводить мене до другого аспекту: нам треба звертати увагу на те, як використовується державне фінансування. Добре, що у нас буде збільшення державного бюджету, адже ми аналізуємо бюджет охорони здоров'я на 2024 рік і те, що запропонував уряд. Однак маємо приділяти більше уваги тому, як використовуються фінанси, і забезпечити, щоб послуги охоплювали тих осіб, котрі найбільше цього потребують. Ми маємо приділяти більше уваги основним послугам та незахищеним верствам населення.

Чому я наголошую на аспекті використання коштів? Річ у тім, що ми бачимо, як дедалі більше українців мають труднощі з доступом до медичної допомоги. Нещодавнє дослідження показало, що, наприклад, для трьох з чотирьох людей ліки є недоступними. В цілому дані показують зростання рівня бідності, що незабаром охопить кожну п'яту людину, котра житиме за межею бідності. А це означає, що люди мають менше ресурсів на здоров'я.

Коли ми порівнюємо ситуацію з іншими країнами, нам також потрібно порівнювати і те, що було до війни. (В Україні до повномасштабного вторгнення – ІФ-У) кожна друга гривня у сфері здоров'я надходила з кишені пацієнта. У воєнний же час ситуація ускладнилася, особливо через те, що зростає рівень бідності, зростають ціни тому, що потреби стали більшими, а також через порушення функціонування системи охорони здоров'я. Якщо порівнювати з іншими країнами й тим, скільки людей платить за медичну допомогу, то у 2020 році в Україні цей показник становив 48%, в країнах-кандидатах на вступ до ЄС - 31%, а в країнах Європейського Союзу - 19%. Отже, вдвічі менше.

Отже, нам потрібно звертати увагу на використання державного фінансування на  ключові потреби, щоб забезпечити кращий доступ до медичних послуг. Нам потрібно зрозуміти, за що люди платять у системі охорони здоров'я. А потім ми маємо гарантувати, щоб люди не мали катастрофічних витрат через їхні потреби в медичній допомозі. Річ у тому, що до повномасштабного вторгнення у нас було понад 2,5 млн домогосподарств, які мали катастрофічні витрати на медичну допомогу. Складна ситуація в України триває, а війна чинить великий тиск на систему охорони здоров'я. І ми також бачимо: люди мають труднощі з доступом до медичної допомоги.

- Якою має бути частка від загальної суми на систему охорони здоров'я, яку ми можемо виділяти для цивільного населення? Чи варто зменшувати цю суму під час війни?

- Ми бачимо, і я сьогодні згадував про цивільну охорону здоров'я та доступне фінансування, що потреби в системі охорони здоров'я зростають через війну, котра триває, та загальний тягар захворювань зростає.

Розглянемо кілька прикладів. Потреби зростають через виклики, що стоять перед нами, та через потреби в психічному здоров'ї. Понад 10 млн людей, які так чи інакше потребують підтримки, або через консультації, або через первинну медичну допомогу чи підтримку, або через догляд у закладах охорони здоров'я з боку медсестер та лікарів. Тягар захворювань збільшується через хронічні хвороби внаслідок несвоєчасного надання допомоги у випадку інсульту або інфаркту. В свою чергу, несвоєчасна допомога збільшує потреби в реабілітації. Це все має вплив на те, скільки нам потрібно ресурсів зараз та в майбутньому.

Вважаю за необхідне більше інвестувати в охорону здоров'я, потрібно більше державного фінансування. Якщо ми не маємо державного фінансування для підтримки кожного українця, то альтернатива є такою: люди мають самі платити за цю допомогу. А українці стають дедалі вразливішими. Це літні люди, які повернулися додому, особи, що проживають в сільській місцевості, мають багатодітні сім'ї. І якщо ми покладемо на них весь цей тягар, їм доведеться безпосередньо нести ці високі витрати за медичну допомогу. Тому вважаю, що в цій ситуації нам потрібно більше ресурсів для системи громадського здоров'я. Водночас ми повинні переконатися, що ці ресурси використовуються належним чином, і вони справді досягають незахищених верств населення, і ми можемо їх захистити.

- Фінансування яких напрямів охорони здоров'я потрібно збільшити під час війни? А що можна трохи зменшити?

- В цьому й полягає головна проблема! У нас збільшується тягар захворюваності, що призведе до ще більших потреб у ресурсах. Питання в тому, як ми можемо належним і прозорим чином використовувати ресурси. Отже, ще кілька аспектів, які ми вивчили за ці 600+ днів війни.

По-перше, необхідно постійно інвестувати в первинну ланку медичної допомоги. І це надзвичайно важливо, бо якщо ми будемо більше інвестувати в первинну ланку, якщо ми забезпечимо функціонування програми "Доступні ліки" та наявність цих доступних ліків в аптеках, це допоможе забезпечити необхідний догляд за численними захворюваннями на рівні амбулаторних закладів.

По-друге, вважаю, що нам треба подивитися в очі реальності. Нам потрібно більше ресурсів, щоб інвестувати в реабілітацію, психічне здоров'я та хронічні захворювання, такі як серцево-судинні. Останнім часом під час відвідування лікарень ми бачили, що нам потрібно інвестувати в лікування інсульту, наприклад, або серцевого нападу, який, якщо його не лікувати належним чином в належний час, сам по собі збільшить потребу в подальшій реабілітації.

І, звичайно, по-третє: нам необхідно інвестувати в таку допомогу, яка гарантуватиме, що травми та поранення зможуть бути проліковані.

- За оцінками ВООЗ, якої шкоди системі охорони здоров'я завдала війна в Україні? Які маємо втрати? Яка ваша оцінка? За вашими оцінками, чи вистачить ресурсів для відновлення системи після української перемоги?

- ВООЗ було верифікувала 1,301 тис. напад на систему охорони здоров'я. Це неприйнятно, це жахлива шкода, яка завдається закладам первинної ланки та на рівні стаціонарів. Більш того, через ці напади ми також втратили низку наших колег-лікарів та медсестер. Роль ВООЗ полягає в моніторингу, верифікації та повідомленні про напади на систему охорони здоров'я.

По-друге, коли ми дивимося на загальні потреби в фінансових ресурсах, це роль Світового банку, Європейського союзу та ООН. Вони роблять свій внесок, постійно обраховують збитки, а також оцінюють функціональність системи охорони здоров'я. Ми маємо дані про перший рік війни, які демонструють, що для відбудови знадобляться мільярди Важливо розуміти, що потреба зростає постійно.

По-третє, гарною новиною є те, що 96% закладів охорони здоров'я на підконтрольних Україні територіях, якщо дивитися на всю країну, все ще функціонують. Звичайно, ситуація в різних регіонах відрізняється. Наприклад, у Донецькій області функціонує лише кожен третій заклад, тому доступ до медичної допомоги значно ускладнено. Або коли ми дивимося на Херсонщину, то бачимо: понад 70% закладів мають якісь пошкодження. В 58% закладів пошкоджено обладнання. На сході та півдні медичні заклади зазнають більшої кількості ударів, а тому вони не функціонують.

Тепер про те, що було зроблено в ці важкі часи. Це три речі, що стосуються медичних закладів, мобільних команд первинної ланки та медичних працівників спеціалізованої допомоги.

Перше - заклади відновлюються. Це те, чим займається уряд і партнери. Як ВООЗ ми підтримали Україну готовими до використання модульними лікарнями первинної медичної допомоги, які можна легко встановити. В липні я відкривав одну з таких лікарень у м. Ізюм. На сьогодні в цілому вже функціонують 8 модульних лікарень у Херсонській, Харківській, Сумській областях. Ми продовжуємо цю роботу з Міністерством охорони здоров'я. Ми  інвестуємо в заклади первинної ланки, які зможуть працювати там від 5 до 10 років. Крім того, особлива увага приділяється укриттям.

По-друге, ВООЗ підтримує сотні лікарів через асоціацію сімейних лікарів, котрі працюють у форматі мобільних бригад в областях, де люди не мають доступу до медичних послуг. У тому числі увага приділяється у наданні допомоги та медикаментів пацієнтам з хронічними захворюваннями.

По-третє, ВООЗ підтримує роботу більш як 300 медичних працівників від анестезіолога до хірурга, медсестер, які працюють в регіонах, що постраждали після вибуху греблі на Каховській ГЕС.

Коли ми говоримо про відновлення, йдеться не тільки про заклади. Значна частина відновлення насправді стосується медичних працівників, наших колег лікарів, медсестер, інженерів, які мають бути присутні в лікарнях для надання послуг. Сама лише відбудова закладу не гарантує, що ми насправді матимемо доступні медичні послуги.

- Дякую! І на завершення таке питання. Сьогодні ми маємо багато прогнозів, що ця війна буде тривалою. Згідно з прогнозом ВООЗ, чого варто очікувати в сфері охорони здоров'я? Які показники захворюваності зростуть, якщо війна триватиме довго?

- Одне з явищ, яке ми побачимо, це зростання тягаря захворювань. Маємо 10 млн людей, які потребують підтримки у сфері психічного здоров'я. І це проблема не лише сьогодення - це й роблема майбутніх поколінь. Тисячі людей потребують реабілітації.

Нам також потрібна підтримка у разі хронічних та неінфекційних захворювань. Щодня триває війна. Це ставить під загрозу дедалі більше цивільних осіб.

Коли ми розглядаємо конкретні області та враховуємо порушення роботи системи (охорони здоров'я – ІФ-У) в деяких регіонах країни, нам потрібно розглянути ризики конкретних захворювань. Наприклад, маємо бути готові до зростання випадків сказу. Влітку ми зосереджували увагу на холері.

В Україні ми пройшли через низку спалахів захворювань, яких можна запобігти за допомогою вакцинації. І хочу подякувати всім, хто долучався до заходів, щоб закрити спалах поліомієліту, який ми мали протягом останніх двох років. Це великі зусилля всіх органів охорони здоров'я спільно з партнерами, такими як ВООЗ, ЮНІСЕФ тощо.

Ми маємо бути готовими й до інших захворювань, таких як кір та дифтерія. В цілому маємо бути готовими до різних інфекційних захворювань, але вони теж будуть відрізнятися в різних областях. Отже, це ще один аспект, про який думає команда ВООЗ, яка працює по всій країні.

Зараз наша команда в Україні налічує понад 300 осіб. І нам потрібно перебирати область за областю, фокусуючись на індивідуальних підходах, адже ризики різні. Це також означає, що нам потрібні різні підходи, оскільки війна триває. Те, що нам потрібно зробити, - забезпечити, щоб система охорони здоров'я в Україні могла надавати послуги, а особливо важливо - основні послуги, підтримуючи вразливі верстви населення.