Вакцинація на захисті майбутнього України - cтійкість під час війни та щеплення від смертельних хвороб
Д-р Ярно Хабіхт, голова Представництва ВООЗ в Україні, та Мунір Мамедзаде, голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні
Сьогодні вранці діти та їх родини по всій Україні знову прокинулися у воєнній реальності. Вже четвертий рік поспіль Всесвітній тиждень імунізації проходить у тіні повномасштабної війни, а життя та добробут дітей і далі залишаються під загрозою.
Та є й добрі новини.
Незважаючи на обстріли медичних закладів, загрози для медичних працівників , атаки на енергетичну та цивільну інфраструктуру, Україні вдалося зберегти стабільне охоплення рутинною вакцинацією дітей — завдяки самовідданості медиків, які щодня борються за здоров’я нації.
Хоча ситуація далека від ідеальної і ми спостерігаємо нерівність в наданні послуг, сьогодні від 82% до 86% українських дітей отримали критично важливі щеплення, зокрема від поліомієліту, дифтерії, кашлюка, кору та правця.
Що це означає?
Щоб уникнути спалахів хвороб у громадах, необхідно досягти щонайменше 95% охоплення щепленнями серед дітей згідно з Національним календарем профілактичних щеплень. Разом із Міністерством охорони здоров’я та партнерами на рівні областей і громад ми маємо й надалі рухатися до цієї мети. І це не просто число — це врятовані життя дітей, це шанс на їхній здоровий і повноцінний розвиток.
Це досяжна мета.
Українські медики знову і знову демонструють хоробрість і здатність адаптуватися до надзвичайних умов. Завдяки їхнім зусиллям вакцини надходять до найвіддаленіших громад. Крім того, в останні роки було докладено чимало зусиль для забезпечення вакцинації внутрішньо переміщених осіб.
У 2023 році було зупинено спалах поліомієліту. Посилення системи холодового ланцюга, додаткові кампанії з імунізації проти поліо, кору, кашлюка, правця та дифтерії — все це допомогло українській системі охорони здоров’я продовжувати працювати та бути ефективною навіть у найскладніших умовах.
ВООЗ та ЮНІСЕФ постійно підтримують ці зусилля, впроваджуючи відповідні заходи: від постачання сучасного обладнання та управління холодовим ланцюгом до навчання медиків, інформування батьків і забезпечення доступності вакцин.
Завдяки спільній роботі, Міністерству охорони здоров’я України вдалося залучити підтримку Альянсу вакцин Gavi «Підтримка країн в умовах крихкості». Це означає, що без ризику перебоїв у постачанні Україна до 2025 року отримає всі необхідні вакцини для рутинної імунізації.
Та війна — не єдина загроза.
У 2024 році в Європі було зафіксовано понад 127 тисяч випадків кору — найбільше з 1997 року. В Україні кількість випадків кору зросла вшестеро — до 333, а захворюваність на кашлюк збільшилася майже у 13 разів — із 549 до 7228 випадків. Це потребує нашої уваги вже зараз.
Ці числа — тривожний сигнал. Вони нагадують: коли рівень охоплення вакцинацією падає, цілі громади та спільноти опиняються під загрозою.
Щоб досягти колективного імунітету, щонайменше 95% дітей мають бути вчасно вакциновані відповідно до віку. Цей показник визначено в Національній стратегії імунізації. Паралельно, не менше ніж 80% дорослих повинні вчасно отримувати бустерні дози від правця та дифтерії.
Більш того, коли дитина не захищена, вона ризикує не лише захворіти. Це також загрожує її розвитку, навчальним можливостям і майбутньому.
Вагання щодо вакцинації, зокрема через недовіру й дезінформацію, здатні звести нанівець усі зусилля.
Ми уважно вислуховуємо родини, щоб відповісти на всі їхні запитання, надаємо зрозумілу, чесну та достовірну інформацію, що сприяє зміцненню довіри до щеплень. Водночас ми працюємо, щоб зробити вакцини доступними для кожної дитини без винятку.
Для цього потрібні сталі інвестиції, злагоджена координація та — головне — спільне переконання: кожна дитина, хоч де вона живе, має право на захист.
Вакцинація — це один із найпотужніших і фінансово вигідних інструментів у сфері охорони здоров’я. Щороку щеплення рятують від 3,5 до 5 мільйонів життів у світі.
Це економічно доцільно та сприяє зміцненню безпеки в сфері охорони здоров’я.
Профілактика обходиться дешевше, ніж лікування — особливо, якщо врахувати довгострокові наслідки хвороб для освіти, розвитку та працездатності в дорослому житті.
Сьогодні Україна — як і жодна інша країна — не може дозволити собі ці втрати.
