Допоміжна репродуктивна медицина в Україні, зокрема сурогатне материнство, потребують законодавчого регулювання, вважає адвокат, фахівець у галузі репродуктивного права Олена Бабич.

Під час прес-конференції в агентстві "Інтерфакс-Україна" у вівторок вона зазначила, що підзаконних актів, які регулюють цю сферу, на сьогодні вже недостатньо, і назріла необхідність ухвалення окремого закону. Не можна говорити, що в Україні сурогатне материнство не врегульоване. В Сімейному кодексі є стаття, яка дозволяє і регламентує можливість використання сурогатного материнства в Україні, існує наказ МОЗ №787, який регламентує використання допоміжних репродуктивних технологій і сурогатне материнство. Проблема в тому, що більшість моментів необхідно врегулювати на рівні закону, а не підзаконного акту, необхідно врегулювати й упроваджувати адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення в цій сфері", - сказала вона.

Як пояснила юрист, з точки зору українського законодавства сурогатне материнство - це методика лікування безпліддя, яка можлива за наявності низки умов: перебування подружньої пари, в якої є показання до такого методу, в зареєстрованому шлюбі; прямі медичні показання для жінки; генетичний зв'язок між народженою дитиною і обома батьками або одним із них. "Виходячи з цього, не можна називати сурогатне материнство торгівлею людьми", - наголосила Бабич.

За її словами, назріло також питання ліцензування посередників при сурогатному материнстві. "Необхідно встановити вимоги, щоб це були зареєстровані юрособи, щоб вони дотримувалися вимог і чинного законодавства, що унеможливить діяльність усіх недобросовісних посередників", - сказала юрист.

Віце-президент Української асоціації репродуктивної медицини (УАРМ) Валерій Зукін, у свою чергу, зазначив, що відповідний законопроект уже розроблено й подано на розгляд профільного комітету ВР.

"Наша асоціація спільно з юристами розробила законопроект відповідно до найкращих міжнародних стандартів, який пройшов експертну комісію парламенту", - сказав він.

Президент УАРМ професор Олександр Юзько додав, що це не перша спроба об'єднання провести таку законодавчу ініціативу. "Це має бути законодавство не лише про сурогатне материнство, цей закон називається "Про допоміжні репродуктивні технології" та розпочинає свою історію з 2012 року, коли завдяки нашим зусиллям Верховна Рада ухвалила закон №8282. Але його ветував Янукович", - сказав він.

Як наголосив Юзько, розроблений УАРМ законопроект пропонує, зокрема, встановити, що термін перебування генетичних батьків у шлюбі має становити щонайменше рік, що дасть змогу відфільтрувати фіктивні браки. Крім того, всі умови програми сурогатного материнства мають прописуватися в договорі.

Коментуючи ситуацію з народженими за програмою сурогатного материнства дітьми, яких через пандемію генетичні батьки не можуть вивезти з України, Олена Бабич відзначила бездіяльність держави в цьому питанні.

"У цьому форс-мажорі рішень не було. Невирішеним з боку держави є юридичний статус цих дітей, їх перебування на території України, оскільки термін перебування в пологовому будинку - не більше ніж 28 днів, а потім доля цих дітей залишається поза увагою. Ніхто з держорганів не врегулював це питання", - наголосила юрист.

Зі свого боку головний лікар медичного центру "Родинне джерело IVMed" (Київ) Галина Стрелко додала, що клініки репродуктивної медицини спільно з УАРМ звернулися до низки державних інстанцій із проханням надати батькам таких дітей можливість перетнути кордон.

"Коли в березні закрили країну на карантин, асоціація надала рекомендації клінікам. Потім ми звернулися до низки держінстанцій, але лише Міністерство закордонних справ відповіло на звернення і прописало алгоритми, як через посольства й консульства можна це зробити. Деякі країни скористалися порядком і змогли забрати дітей", - сказала вона.