Муса Магомедов, народний депутат, Голова підкомітету з питань промислової політики Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку

Економічні санкції були й залишаються одним із головних механізмів обмеження можливостей фінансування війни для рф. Від початку повномасштабного вторгнення під західні обмеження потрапили цілі галузі російської економіки. Планувалося, що ворог зазнає фінансових втрат на мільярди доларів. Утім наразі ефективність санкцій залишається сумнівною через їх обмежену дію. Стосується це також заборони на продаж металургійної продукції в ЄС. Попри численні обмеження, росіяни продовжують експортувати металопрокат, що приносить їм щорічний дохід у розмірі 3 мільярдів євро. Це велетенська сума. Для прикладу, одна масована атака з використанням близько 40 ракет, як це було 8 липня, коштувала агресору якихось 160-200 мільйонів доларів. 

Перші обмеження на експорт продукції з російського металу, зокрема прокату й труб, були запроваджені ще в рамках четвертого пакета санкцій Євросоюзу у квітні 2022 року. Обмеження розширив восьмий пакет, ухвалений 8 жовтня того ж року. Він поширив заборону імпорту на сталеву продукцію з третіх країн, якщо вона була виготовлена з російської сталі. Також був розширений перелік кодів, на які поширюються обмеження. 

З урахуванням восьмого пакета санкцій та раніше запроваджених обмежень під заборону потрапив імпорт товарів групи 72 "Чорні метали" (за винятком 7201 "Чугун" та 7202 "Феросплави") та групи 73 "Вироби із чорних металів". При цьому якщо в рамках четвертого пакета коди продукції вказувалися детально, то у восьмому пакеті Єврокомісія вирішила продублювати їх на більш узагальненому рівні.

Санкції мали бути реалізовані поступово, з відтермінуванням. Нові обмеження на імпорт сталі набирали чинності майже через рік – з 30 вересня 2023 року. А на окремі сталеві напівфабрикати – з ще більш пізнім відтермінуванням. Так, імпорт квадратної заготовки заборонявся з 1 квітня 2024 року, а імпорт слябів – з 1 жовтня 2024 року.

8 грудня 2023 року був затверджений 12-й пакет санкцій проти росії. Одним із його ключових елементів було розширення заборони на імпорт металургійної продукції. Це стосувалося передільного та дзеркального чавуну, заліза прямого відновлення (DRI), мідного та алюмінієвого дроту, фольги, труб з алюмінію. При цьому опір металургійних лобістів був чималим – тільки з п’ятої спроби Євросоюз зміг затвердити заборону на імпорт російського чавуну. І вже за поганою традицією – чисельні виключення й відтермінування вступу санкцій в дію.

Зокрема виключення для російських слябів було продовжено до 2028 року щодо дії санкцій на обсяги, які дозволяють російським металургійним групам продавати напівфабрикати як на власні перекатні заводи у країнах ЄС, так і на сторонні. При цьому в поточному періоді квота на 20% вища за фактичний імпорт ЄС з рф у попередньому періоді. Російський чавун і залізо прямого відновлення отримали перехідний період у два роки із завищеним обсягом квот. А залізорудна продукція взагалі не охоплена жодним пакетом санкцій.

Запровадження санкцій – це яскравий приклад міжнародної підтримки України в боротьбі з агресором, питання лише щодо їх ефективності. З позитивного – імпорт російської продукції гірничо-металургійного комплексу до ЄС у 2023 році значно зменшився. Так, порівняно з 2021 роком імпорт залізорудної продукції знизився на 97%: з 10,5 до 0,3 млн тонн, імпорт чорних металів знизився на 48%: з 11,6 до 6,0 млн тонн. 

Утім залишається важливе “але”. Через відтермінування та вибірковість санкцій російські металурги тільки у 2023 році отримали чималий річний дохід – 3 млрд євро. Враховуючи тісні звʼязки великого російського бізнесу з кремлем, не може бути сумнівів, куди пішли ці гроші як прямо, у вигляді податків і зборів, так і під виглядом непрямих “оброків”. На фінансування путінської агресії проти України. За кошти європейського бізнесу будуються ракети, дрони, танки та інші машини смерті, які щодня атакують наші землі й наших людей.

Очевидно, що така ситуація є неприйнятною. Як зараз, так і у перспективі вона є шкідливою не тільки для України, але й для ЄС. Російський “одержавлений” бізнес може ігнорувати ринкову чесну конкуренцію коштом “підпитки” з держбюджету рф. Якщо кремль накаже демпінгувати – російський бізнес буде демпінгувати, продаючи товари з мінімальним прибутком, аби тільки не пустити на ринок інші компанії, які грають чесно, та “привʼязати” європейський ринок до експорту з рф. Це робить європейську та українську металургійну продукцію неконкурентоспроможною на ринку ЄС.

Наприклад, тільки в листопаді та грудні 2023 року російські сляби надходили до ЄС за ціною, значно нижчою за ринкову – 450 євро за тонну замість 600 євро за тонну. 

Металургія – одна з основних галузей російської економіки, близько 3% ВВП країни, або приблизно 60 млрд дол. на рік. Надходження коштів до російських металургів дозволяє вже їм займатися фінансуванням інших галузей російської економіки. Так, на виробництво однієї тонни сляба металургія витрачає близько 330 м куб. природного газу, який буде закуплений в інших російських компаній. Тому послаблення санкцій у ГМК – це непрямий імпорт у ЄС близько 4 млрд м куб. російського газу, продажі від якого також фінансують агресію. І це тільки один приклад – металургійна промисловість не існує локально, вона пов'язана десятками й сотнями економічних ланцюгів з іншими сферами економіки, кожна з яких отримує свою вигоду від європейських контрактів.

Чому ж Європа не може просто взяти й заборонити експорт продукції російських металургів? Тому що чимало європейських бізнесів продовжують бути завʼязаними на росію, і, скажімо так, не надто поспішають змінювати звичний порядок речей і перебудовувати економічні ланцюги. Навіть попри всі економічні й політичні наслідки. Вони мотивують це неможливістю замінити на продукцію інших виробників і, як наслідок, високим ризиком зупинки заводів та втратою робочих місць. Крім того, прийняті санкційні виключення не підтримуються європейською галузевою асоціацією Eurofer, яка неодноразово публічно наголошувала на їх шкідливому впливі на європейський ГМК.

Відповідно до статистичних даних Eurostat у 2023 році залізорудна продукція (HS 2601) з рф в основному імпортувалася до Словаччини та Нідерландів, а металургійна продукція (HS 72**) до Італії, Чехії, Бельгії та Данії. Основними вигодоотримувачами цих операцій є європейські заводи з російською власністю.

Разом з тим поточна динаміка ринку металопрокату ЄС чітко показує, що поряд з країнами, бізнеси в яких отримують вигоду від збереження доступу металургійної продукції з рф на європейський ринок, є значно більша кількість країн, резиденти-виробники яких страждають від цього. Наприклад Німеччина, Нідерланди, Словаччина, Франція, Швеція, Іспанія, Фінляндія, Австрія, Словенія, Болгарія, Польща та деякі інші.

Рівень зайнятих на заводах вигодоотримувачів від російської продукції металопрокату не перевищує 1% зайнятих у всьому європейському ГМК. І при належному бажанні російська продукція може бути замінена українською, європейською або продукцією з третіх країн. І це те не те щоб потребуватиме якихось надзусиль.        

Що ми маємо робити в таких умовах? Вимагати посилення санкційного тиску, скасування відтермінувань, квот, виключень і всього іншого, що робить санкції не всеосяжними, а значить не настільки ефективними. Кооперуватися як на рівні державних установ, так і міжнародному, аби це було зроблено якомога швидше й мало найефективніший результат.

Комітет Верховної Ради з питань економічного розвитку, членом якого я є, на засіданнях 30 травня та 5 червня 2024 року розглянув питання щодо необхідності впровадження додаткових санкцій проти російського гірничо-металургійного комплексу з боку ЄС як у вигляді заборони ввезення окремих товарів, так і у вигляді персональних економічних та інших санкцій до юридичних та фізичних осіб.

Комітет звернувся до Уряду з пропозицією вжити вичерпних заходів з цього питання. Всі державні органи, залучені до цього процесу, зокрема Мінекономіки, МЗС та Мінстратегпром, підтримали пропозицію Комітету ініціювати процес змін до застосованих санкцій ЄС для запровадження повної заборони на імпорт країнами ЄС російської продукції ГМК, зокрема й слябів (HS 7207 12 10 та HS 7224 90). 

Реалізація запропонованих заходів дозволить позбавити рф додаткового доходу від експорту в країни ЄС у розмірі до 3 млрд євро на рік, обмежуючи її у фінансуванні війни проти України. Для країн ЄС запропоновані заходи дозволять підтримати європейське ГМК та нівелювати всі ризики, пов’язані із присутністю російської продукції на європейському ринку, на які неодноразово наголошував Eurofer (падіння виробництва, підрив процесу декарбонізації у ЄС тощо). Для українського ГМК це означатиме додаткові ринки збуту, а отже – збільшення валютної виручки та податкових надходжень до Державного бюджету України.

Враховуючи виключну важливість питання, та його підтримку з боку законодавчої та виконавчої влади в Україні, а також інтерес багатьох країн ЄС, вже склалися всі передумови для нового ініціювання обговорення посилення санкційного тиску. Для цього вкрай важливі активні дії української сторони як безпосередньо на рівні ЄС, так і у столицях держав-членів.

Комітет має намір звернутися до уряду з проханням доручити дипломатичним представництвам України у Німеччині, Нідерландах, Словаччині, Франції, Швеції, Іспанії, Фінляндії, Австрії, Словенії, Болгарії, Польщі опрацювати з урядами цих країн необхідність ініціювання питання якнайшвидшого обмеження доступу слябів з рф на ринок ЄС, а також можливі правові способи досягнення цієї мети, які не вимагатимуть одностайності країн-членів ЄС.

Ведення загарбницької війни без грошей неможливе. Наше завдання – планомірно й послідовно перекривати усі можливі шляхи постачання коштів для агресора, в тому числі й повʼязані з продажем металу. Попри опір російських лобістів. Адже від цього напряму залежить, чи будуть ще десятки ракет летіти на наші міста.