Олексій Погорелов, Президент Української асоціації медіа бізнесу (УАМБ)

 

Здавалося б, який зв’язок між тим, що в Україні бракує суддів в апеляційних судах, та тим, що з відкриттям реєстру нерухомості активізувалися шахраї, які полюють за майном українців? Він у тому, що в апеляційних судах сьогодні вирішується більшість цивільних та господарських справ – таких як шахрайство з майном громадян, справи про розлучення і подібні. Але сьогодні в апеляційних судах вакансій більше, ніж суддів, які працюють. І тому, замість визначених законом 60 днів, розгляд справ в апеляції розтягується на роки. За цей час можуть змінитися обставини – і не завжди на користь того, чиї права були порушені.

Саме фактичну відсутність права на своєчасний суд щодо важливих життєвих ситуацій – розлучень, набуття або відновлення права власності на майно, спадкування, визнання фактів народження чи смерті, поновлення на роботі та інше – фахівці називають найпершою суттєвою проблемою для українського суспільства, спричиненою критично недостатньою укомплектованістю апеляційних судів.

Дуже наочно її демонструє приклад, який показує важливість якісного добору суддів. Нагадаю, що цей відбір у грудні 2023 року розпочав оновлений склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ), орган суддівського врядування, що, по суті, виконує функцію кадрової агенції для судів. Зокрема, ВККСУ оголосила безпрецедентний як за своїми обсягами, так і за своїм значенням відкритий конкурс на добір 550 суддів судів апеляційної інстанції.

 

Історія Галини: “У мене вкрали квартиру, а тривале відновлення справедливості через суд грає на руку шахраям”.  

У цій історії імена змінені, але не в іменах суть. Галина, 56 років, мешканка Маріуполя, у 2016 році придбала квартиру у Києві, щоб, як вона думала, пізніше, після виходу на пенсію, переїхати разом з чоловіком «ближче до дітей», що давно живуть у Києві. Але сьогодні може бачити балкон своєї київської квартири лише з вулиці, бо мешкають в ній інші люди. Що ж сталося? 

Після початку Великої війни, Галина, після двох тижнів життя під обстрілами у підвалі в Маріуполі, переїхала до Києва, а звідти – виїхала до Болгарії. Київську ж квартиру здавала, на ці кошти жила за кордоном. Аж раптом орендарі перестали сплачувати ренту. Перевіривши свою квартиру у реєстрі нерухомого майна, Галина побачила, що власником її нерухомості значиться інша людина. Скоріш за все, шахраї в цій історії ошукали обидвох жінок, і нова «власниця» квартири, назвемо її Катерина, чиє прізвище зараз зазначено у реєстрі, не знала, що купує «крадену» нерухомість. Встановити це, як і відновити справедливість – завдання суду. 

Але як же так сталося? Нажаль, протягом війни шахраям легше реалізовувати свої схеми, а точніше, доводити їх до кінця. Адже власники, які виїхали за кордон, довідаються про крадіжку нескоро. До організованої групи шахраїв зазвичай входять «чорні нотаріуси» і недобросовісні ріелтори. Тож і в цьому випадку ріелтор-шахрай сфальсифікував довіреність, начебто видану Галиною на право розпоряджатися її нерухомістю. Третя особа, на ім’я якої була оформлена ця фальшива довіреність, все і робила - одержала дублікат договору купівлі-продажу а потім і продала квартиру, начебто на підставі узгоджених з Галиною домовленостей. Але те, що підпис на довіреності фальшивий, має довести експертиза під час судового розгляду. Є ще один важливий співучасник цього злочину - особа, яка оформила договір купівлі-продажу квартири. Цю роботу робить нотаріус, але оскільки і тут є частина злочину, таких нотаріусів називають “чорними”. Адже справжній - не “чорний” нотаріус має перевірити достатньо багато речей, в ході чого не може не помітити фальш. Але наш “чорний” нотаріус мав іншу мету, тож перевірки йому, вочевидь, були непотрібні. А покупець, якому ці ділки продали квартиру Галини, імовірніше за все, не здогадувався про незаконність операції з купівлі-продажу. 

Отже, за відновленням справедливості Галина звернулася до суду. Суд першої інстанції виніс рішення на її користь. Адвокат Галини зміг довести у суді, що його клієнтка фізично була відсутня в Україні на момент видачі підробної довіреності, а також було доведено несправжність підпису Галини. Однак Катерина, друга власниця квартири, що купила її у шахраїв, подала позов до апеляційного суду, адже також прагне захистити своє право проживати у квартирі, за яку сплатила власні гроші. То ж Галина все ще без житла, і має чекати на рішення апеляційного суду. Однак після подання позову Катериною пройшло понад 8 місяців, а апеляційний розгляд не лише не відбувся, а навіть дату першого засідання у справі ще не було призначено. 

Галина продовжує втрачати кошти, які вона не отримує від здачі своєї квартири в оренду, і, звісно ж, сподівається на всебічний, справедливий, хоч вже і не своєчасний судовий розгляд справи в апеляції, що має поновити її права на нерухомість. І чим довше ця справа лишатиметься невирішеною – тим більше переваг у шахраїв. Чому ж відновлення правосуддя настільки неквапливе?

 

Терміни розгляду справ – заручники дефіциту суддів

Розглядати цю справу про шахрайство з нерухомістю буде Київський апеляційний суд, а якому працюють 76 замість 228 суддів, відповідно до нормативів. За перше півріччя 2024 року до суду надійшло 60 049 справ. Простий підрахунок дає нам можливість оцінити, скільки часу знадобиться працюючим суддям Київського апеляційного суду.

Щоб опрацювати такий масив справ треба 187048 годин робочого часу. А сукупно у всіх суддів, що працюють у суді, згідно з Нормами тривалості робочого часу, за перше півріччя 2024 року було 79040 робочих годин при 8-годинному робочому дні. Отже, кожен суддя, навіть якщо буде виключно працювати над справами і не буде мати ані нарад, ані обідньої перерви, ані робочих зустрічей, мав працювати понад 19 годин на добу кожного робочого дня. Це фізично неможливо. Саме тому розгляд справ відбувається набагато повільніше, і справи надходять швидше, аніж судді встигають розглядати їх. Тож «завал» збільшується, проблеми накопичуються, ми з вами – громадяни України – не можемо реалізувати своє конституційне право на справедливий та – що дуже важливо – своєчасний суд.

 

Коли проблему буде вирішено?

Причиною виникнення великого дефіциту суддів стало те, що з 2019 року робота Вищої кваліфікаційної комісії суддів України була заблокована, і добір на посаду суддів не проводився взагалі. Тож коли після 4-річної перерви, влітку 2023 року, запрацювала Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККСУ) - орган суддівського врядування, який по суті є кадровою агенцією для судів - почався відлік часу. Але тільки в апеляційну інстанцію по всій країні потрібно добрати 550 суддів. Загальний же дефіцит у судах різних інстанцій перевищує 2200 суддів, це понад 30% від загальної чисельності.

Конкурс, який стартував 15 грудня 2023 року, є безпрецедентним не лише тому, що він має дозволити обрати дуже велику кількість суддів. Дуже важливо, що це є саме конкурсний відбір, адже раніше суддів до апеляційного суду призначала Верховна Рада України. Окрім цього, сьогодні до конкурсу допущені не тільки судді з досвідом роботи у системі (як було раніше), але й науковці та юристи/адвокати, а до самих кандидатів висуваються високі вимоги щодо доброчесності. Саме тому ВККСУ проводить добір суддів у співпраці і партнерстві з громадянським суспільством, яке представляє Громадська Рада Доброчесності.

Заявки кандидати подавали з 15 грудня по 31 грудня 2023 року. ВККСУ інформує, що одержала в чотири рази більше заявок, аніж є вакансій. Найбільше заявок було подано на посади суддів загальної юрисдикції, менше — на посади суддів адміністративної і господарської спеціалізацій. Давати оцінку щодо того, багато це чи мало, поки що зарано. Адже триває перевірка відповідності заявників кваліфікаційним вимогам для продовження їх участі у конкурсі.

Вища кваліфікаційна комісія суддів проводить оцінювання кандидатів, і це відбувається у два етапи: тестування та співбесіда. Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів Андрій Пасічник зазначає: “Ми сподіваємось, що упродовж 2024 року конкурс буде завершений, і судді заповнять вакансії”.