Євген Зімін, співзасновник хокейного клубу Kyiv Capitals

 

22 вересня має відбутися звітно-виборний Генеральний конгрес Федерації хокею

України (ФХУ), і головне питання, яке цікавить громадськість, наближену спільноту і медіа - кого виберуть президентом ФХУ на наступні чотири роки. Я переконаний, що першочергова увага учасників Конгресу має бути звернена не на прізвища нових членів виборних органів ФХУ, а на зміну засад, за якими функціонує ця організація. Українському хокею потрібна не просто стабільність, а справжній прорив – у розвитку, у професіоналізмі, у прозорості. Наскільки нинішні засади управління ФХУ далекі від цього, мені довелося переконатись на власному досвіді.

Ідея запустити хокейний клуб Kyiv Capitals виникла у нас із друзями наприкінці 2022 року, вже під час війни. Мої друзі – це Вадим Шахрайчук, один із найвідоміших та найуспішніших українських хокеїстів та Сергій Нужин, який сьогодні організовує та проводить змагання у місті Києві серед аматорів та ветеранів. Зважаючи на те, що хокей в Україні розвалений від слова взагалі, і збірна грає не завдяки, а всупереч, то хокейний рух тут це не бізнес і навіть не спорт, а соціальний проєкт. Важливо показати, що хокейний рух в Україні існує, і що в найближчому майбутньому український хокей вибереться з нинішнього провалля. Започатковуючи клуб Kyiv Capitals, я був упевнений у можливості влаштувати все так, як на Заході. Але все те, з чим ми зіткнулися за цей перший рік з боку Федерації хокею, підриває мою впевненість. Перше, що ми побачили, це глибоко радянські відносини між реальними учасниками хокейного руху – клубами, організаторами, та самою Федерацією. В нинішньому вигляді вона по суті не додає жодної цінності процесам, натомість намагається всім керувати та охоче привласнює собі всі досягнення. Мʼяко кажучи, Федерація нічим не допомагає, а якщо відверто, заважає: адже в усьому, починаючи від льоду та закінчуючи проведенням змагань, ми змушені з нею все звіряти та погоджувати. При цьому чуємо: все буде тільки так, як ми сказали, ви взагалі ніхто і ніщо. Нагромадилися питання щодо прозорості та чесності суддівства, і щире нерозуміння, як функції головного хокейного арбітра може виконувати фігурант кримінальної справи про хабар у 5 млн доларів (дарма, що він визнав провину і пішов на угоду зі слідством для закриття справи). Врешті решт, наші взаємини з ФХУ у чемпіонаті України завершилися скандалом та нашим зверненням до Міжнародного спортивного суду у Лозанні. Приводом для звернення став суто спортивний епізод, і ми сподіваємося на справедливе рішення. Але подальші конфліктні події, що відбулися всередині Федерації, змушують вийти за рамки розгляду окремих епізодів та відверто визнати, що причини нагромаджених проблем мають системний характер, і криються у підходах до місії, ролі та функцій Федерації. Радянські підходи, на яких ґрунтується діяльність ФХУ, не відповідають вимогам часу. Єдиною відмінністю атмосфери Федерації хокею між нинішнім та, скажімо, 1989 роком, є лише наявність українських прапорів. Не кажучи про те, що регламент проведення змагань бездарно скалькований з російської хокейної ліги. Ми бачимо, що діяльність деяких ключових функціонерів і структур Федерації, включаючи президента, перетворилася на не підзвітні громадськості імітаційні процеси. Фактично виходить так: ви, засновники клубів, витрачайте свої гроші, а ми будемо вами керувати та наказувати, як вам грати, що вам грати, а коли у вас щось виходитиме, ми вішатимемо собі медалі за досягнення в розвитку хокею. Наприклад, є клуб Крижинка: хоча це муніципальна школа, але ми як клуб Kyiv Capitals уклали з ними договір, оплачуємо їм і поїздки, і форму, і хочемо навчати їхніх тренерів. Але на загал це демонструється, що ніби цим займається Федерація - яка, зрозуміло, цим не займається. Постає питання до цих людей: у чому ваша цінність, що ви конкретно додаєте?

Ми хочемо розвивати клуб Kyiv Capitals і не претендуємо на ті чи інші преференції, крім одного: створіть умови, щоб у ФХУ не було важелів тиску на клуби і вони не ставали заручниками особистого ставлення (а конкретніше - самодурства) з боку керівництва Федерації, незалежно від прізвищ цих людей. Федерація не повинна втручатися у діяльність приватних клубів. За великим рахунком, їй має бути абсолютно однаково, хто виграє національний чемпіонат: "Сокіл", Kyiv Capitals чи "Кременчук". Її  мають цікавити стратегічні питання розвитку хокею, як льодова інфраструктура та сприяння клубам у її будівництві, комунікація з Міністерством молоді та спорту, Міжнародною федерацією хокею тощо.

Слова, сподіваюсь, вже колишнього президента ФХУ про “видатні результати українського хокею за останні чотири роки” можуть викликати у посвячених людей лише саркастичну усмішку. Так, є у нас діти, юніори, але вони всі, хто міг, фактично переїхали до Північної Америки, і коли востаннє збірна U-18 грала, то 80-90% її учасників – це люди, які живуть у Північній Америці, добре, що поки що з українськими паспортами. Так, проводиться чемпіонат України, минулого сезону брало участь 6 команд. Відбуваються змагання на Кубок України, молодіжний чемпіонат України, жіночий чемпіонат. Є аматорський хокей, який веде Сергій Нужин, причому абсолютно без участі Федерації хокею люди грають та організовують усе повністю за свої гроші. Ось і все, більше нічого не залишилося з того спорту, який був за радянських часів, починаючи з рівня шкіл. Я вже не кажу про спорт для людей з обмеженими можливостями, особливо в цей важкий для країни час. Ну, природно, керівництву ФХУ важливіше з'їздити за кордон на якийсь чемпіонат світу. Захмарна різниця, якщо порівняти з Північною Америкою. Міжнародні організації чудово обізнані про справжній стан речей: грошей немає, льоду практично немає, контингенту катма, лише у звітах функціонерів все добре. Всі ті люди ввічливо кажуть: "Ну так, у вас хокей, це, звичайно, добре". Але ж я бачу, що насправді вони не сприймають український хокей як спорт, реально ми виглядаємо для них як папуаси з хокейними ключками. А теперішнє керівництво ФХУ це просто публіка, яку на гарматний постріл не можна підпускати до громадських організацій, і яка на додачу налічує осіб з кримінальним минулим за найтяжчими корупційними статтями. Це підриває довіру до Федерації, послаблює її роль і ставить під загрозу майбутнє хокею в Україні.

Саме тому, напередодні Генерального Конгресу ФХУ, який 22 вересня має обрати нового президента та членів Ради Федерації, я звертаю увагу всіх учасників хокейної спільноти України, що головною зміною має стати не прізвища нових членів виборних органів, а Статут Федерації. Ми маємо скористатися шансом внести до Статуту ті зміни, які внесуть цивілізованість відносинам всередині хокейної спільноти, усунуть чинники конфлікту інтересів. І тут не потрібно нічого винаходити, необхідно просто взяти всі ті принципи, які описані в Олімпійській Хартії, у принципах добропорядного управління в олімпійському спорті, рекомендаціях Європейського Союзу та Європейської Хартії спорту.

Статут як фундамент діяльності Федерації повинен чітко гарантувати абсолютну прозорість, демократичність і аргументованість її рішень. Усі рішення органів управління та комісій ФХУ з відповідною аргументацією, повинні публікуватися на офіційному вебсайті Федерації протягом трьох днів після їх прийняття. Річний бюджет Федерації має розроблятися в рамках прозорого процесу за участю ключових зацікавлених сторін, таких як спортсмени, тренери і регіональні підрозділи, та затверджуватися Радою та Конгресом. Федерація має встановити чіткі правила отримання і використання грантів, спонсорської допомоги і пожертвувань, включаючи прозорі процеси торгів для комерційних партнерств, та щорічно публікувати детальні фінансові звіти, що включають доходи, витрати, спонсорські угоди та пожертви. Ці звіти повинні бути перевірені незалежним аудитором і доступні для громадськості. Це не тільки вимога закону, це вимога часу, і необхідний крок для того, щоб люди вірили в нас і нашу справу.

Зараз хокейна спільнота на роздоріжжі: або продовжувати крокувати тим самим шляхом, задовольняючись тим, що є, або обрати інший шлях – прозорості, довіри, розвитку, який веде до справжніх змін. Зміни, які я пропоную, допоможуть уникнути багатьох проблем, які ми спостерігаємо сьогодні: корупції, нерегулярності у роботі, відсутності довіри. Вони зміцнять наші позиції та дадуть нам можливість рухатися вперед, не озираючись назад. Якщо ми любимо хокей і хочемо, щоб він процвітав, ми маємо змінити наш підхід до управління Федерацією та вивести її на новий рівень.

Ми дуже сподіваємось, що Україна стане європейською країною із нормальними законами. Якщо вже зараз це вдасться показати на прикладі Федерації хокею з шайбою, це може стати вагомим сигналом для тих, хто вірить та працює у цьому напрямі. Коли стане зрозуміло, що Федерація займається своєю справою, а клуби можуть спокійно розвиватися, до розвитку хокейного руху підтягнуться не лише такі ентузіасти, як ми, які просто люблять хокей. Найголовніше, що на хокей зверне увагу бізнес, як це сталося в українському футболі. Подивіться на цивілізовані країни, там це не просто бізнес, а величезний бізнес. Ось зробіть тут і зараз умови для клубів, спрямуйте в це свої зусилля, а не намагайтеся зробити черговий муніципальний клуб, який існує на гроші дитячої школи або в найкращих традиціях “совка” освоює державні бюджети.