Роксолана Стефанишин, віцепрезидент із зв'язків з громадськістю міжнародного благодійного фонду PanteonX

 

Уперше проблема внутрішньо переміщених осіб (ВПО) постала перед Україною після анексії Криму та конфлікту на Донбасі, звідки вимушено переселилися понад 1,5 мільйона людей. Тоді ні в держави, ні в суспільства не було єдиного розуміння про те, як відбувається переміщення, які проблеми виникають у людей, які їхні ключові потреби та як зжитися у нових громадах. Процес переміщення відбувався синхронно із обстрілами. Нова, неабияка хвиля вимушених переселень, спричинена повномасштабним вторгненням росії, підклала дров до багаття й поготів. З цієї причини, кількість переселенців зросла експонентно, а ресурси громад – ні.  

Голоси серед руїн

Нещодавно привернуло увагу дослідження Depaul International щодо проблем бездомності в Україні: 22% людей, котрі ночують на вулиці або в притулках, є ВПО. Зі свого боку, наш благодійний фонд PanteonX спілкується з людьми, котрі переселилися у межах України. Напружено-драматичний потік їх думок, пов’язаних із втратою рідного дому та вимушеного переселення, – не стримати. Однак ці історії, безперечно, свідчать про масштаби кризи: "(…) залишилися без житла, розрив із рідними, діти отримали хронічні хвороби, їздимо Україною з 2014; снаряд – у будинок: убило маму і бабусю, залишилися без житла; розбили дім, знищили селище, окупація, і далі не буде куди вертатися; влучання снаряду в будинок, де я перебувала з дітьми: донька отримала поранення, будинок, господарство – знищене все; двічі залишилися без нічого: у Горлівці житло зруйноване у 2015 році, у Торецьку – пошкоджене; ми – подвійні переселенці, вже більше року винаймаємо житло, моя родина – чоловік та батьки-інваліди залишились у Мелітополі; наш будинок постраждав після затоплення Каховської ГЄС: житло відібрали окупанти і викрали все, що було нажите; багатодітна родина,  у нас повністю зруйноване житло, перебуваємо в тимчасовому модулі; на наших очах була знищена майже вся вулиця, ледве встигли врятуватися, схопивши тільки документи. Все, що наживали роками, – знищене. Як починати життя спочатку, коли тобі за 50?(…)"

Статистика з житлової ситуації серед 12,074 ВПО, котрі заповнили форму для отримання допомоги від нашого фонду в Україні:

Загальна потреба у забезпеченні житла для ВПО стає дедалі критичнішою, тому потребує скоординованих дій як від уряду, так і від міжнародних партнерів.

Дещо із світових криз переміщення

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, вимушеним переселенцем є кожна із 113 осіб – жителів Землі, що є надзвичайно високим показником. Отже, у світовій практиці, вже існують способи подолання цієї кризи.

Цікаво, що у 2016-2017 роках ЄС, УВКБ ООН та ПРООН застосували схему субсидії на оренду для переміщених людей у Сомалі. Домогосподарствам було надано субсидію на оренду до $80 на місяць упродовж року, виплату на діяльність, яка приносить дохід $1,000, а також продовольчий кошик на сім місяців. Пілотний проєкт оцінив, чи допомагає поєднання орендних субсидій та надання необхідних засобів і коштів покращити інтеграцію ВПО. Після завершення проєкту 100% домогосподарств відзначили збільшення доходу. Попри те, що 89% домогосподарств змогли залишатися в орендованому житлі, решта 11% не продовжили оренду через брак фінансування (вразливі групи). Зрештою, цей підхід виявив важливість залучення приватного сектору для захисту ВПО, підкресливши потребу в інтегрованій підтримці.

Партнерство держави та приватного сектору. Для задоволення попиту на житло Україна могла б запровадити моделі, що використовувалися у постконфліктних регіонах (приміром, Балкани). Уряд у співпраці з приватними забудовниками може стимулювати будівництво доступного житла для ВПО через податкові пільги та субсидовані земельні ділянки. Це допоможе знизити навантаження на ринок житла в містах та створити нові можливості для переміщених сімей.

Розширення програм соціального житла за підтримки міжнародних агентств стало б важливою допомогою для найбільш вразливих категорій. Реконструкція покинутих або незаселених будівель у менш постраждалих від конфлікту регіонах, могла б забезпечити швидші рішення, ніж нове будівництво.

Інвестиції та субсидії на оренду

Для досягнення стійких рішень потрібен комплексний підхід, що міститиме як нагальні потреби у житлі, так і довгострокову стабільність.

Інвестиції у житлову інфраструктуру. Слід розробити національні стратегії щодо будівництва нових житлових одиниць та реконструкції наявних об'єктів. Практики енергоефективного будівництва також допоможуть зменшити витрати на проживання для переміщених сімей та сприятимуть сталому розвитку. Стратегія повинна враховувати різні житлові потреби, зокрема малозабезпечені сім'ї, людей похилого віку та людей з обмеженими можливостями.

Посилення соціальних систем підтримки. Розширення програм субсидій на оренду та соціальних виплат для ВПО забезпечить миттєве фінансове полегшення. З огляду на те, що майже 3,3 мільйони українських домогосподарств вже отримують субсидії на оплату комунальних послуг, аналогічна підтримка для ВПО може стабілізувати їхнє житлове становище. З 2015 року Рада Європи підтримує зусилля України стосовно допомоги ВПО. Міністерство соціальної політики України, спільно з проєктами Ради Європи "Сприяння розробці житлових рішень для осіб, постраждалих від війни в Україні" та "Посилення соціального захисту в Україні", що є частиною ширшого Плану дій (2023-2026), провели публічне обговорення щодо субсидій на оренду житла для ВПО. Нова субсидія спрямована на покращення умов для 1,1 мільйона українців, котрі мають труднощі з житлом та передбачає адаптацію розміру субсидії до потреб родини, з урахуванням кількості членів,  регіональних ставок та здатності оплачувати житло. Така ініціатива також стала би містком між притулками та довгостроковими житловими рішеннями. Окрім покращення доступності через субсидування, головною особливістю соціального житла є те, що розміщення та орендна плата регулюються. Це ґарантує доступність і безпеку для незахищених груп. Міста України також можуть запроваджувати програми, спрямовані на переведення людей з вулиць у невеликі, але доступні квартири. Наприклад, у Відні реалізовано програму "розумного житла", що допомагає людям знайти стабільний притулок.

Житлова підтримка малозабезпечених: міжнародні підходи

США: "Ваучерна програма підбору житла" (Housing Choice Voucher). Забезпечує субсидії для оренди. Учасники програми отримують ваучер, що покриває частину (до 70%) орендної плати, яку власник нерухомості отримує від уряду.

Велика Британія: "Допомога з житлом" (Housing Benefit) допомагає орендарям покривати витрати на винайм та соціальна програма "Універсальний кредит" (Universal Credit) включає житлову підтримку для сімей із низьким доходом.

Варто згадати про модель "швидкого переселення" у  Шотландії (Rapid Rehousing Transition Plan), що надає доступ до стабільного житла з додатковими послугами та досягла значного прогресу у зниженні рівня бездомності. Для України це може бути значущим у вирішенні потреб ВПО, забезпечуючи, щоб переміщення не призводило до тривалої житлової нестабільності. Підхід Шотландії "насамперед житло" (Housing First) передбачає надання житла людям із комплексними потребами (наприклад, психічними розладами або залежністю), визнаючи, що стабільне житло є основою для реабілітації. Цю модель можна адаптувати в Україні для підтримки ветеранів та людей, котрі зазнали травм внаслідок війни.

Франція: "Особиста житлова допомога" (Aide Personnalisée au Logement) – система фінансової допомоги для орендарів, що ґрунтується на доході та розмірі орендної плати; також може надаватися як субсидія для зменшення вартості оренди для людей із низькими доходами.

Німеччина: "Допомога з житлом" (Wohngeld) – субсидія для домогосподарств із низьким доходом, що частково покриває витрати на житло, розрахована на основі доходу, рівня оренди та розміру сім'ї.

Отже, Україна могла б адаптувати найкращі зарубіжні практики для створення стійкої житлової моделі, що відповідатиме унікальним потребам ВПО. Поточні ініціативи Ради Європи в Україні, зокрема план "Відбудова, стійкість, відновлення", формують координацію місцевих та міжнародних зусиль. Спрощення процедур використання землі та будівництва, а також державно-приватні партнерства, можуть пришвидшити будівництво нових житлових одиниць. Україні потрібна комплексна реформа житлової політики, що сприятиме побудові доступного житла для тих, хто цього потребує із фокусом на доступність та інклюзивність: створення житла, яке враховує потреби ветеранів і людей з інвалідністю, допоможе їм краще інтегруватися у громаду. Підтримка з боку міжнародних партнерів неодмінно забезпечить довготривалі інвестиції в цій галузі, а співпраця державних установ, міжнародних організацій, фондів та місцевих громад буде ключовою для розробки стійкого рішення, що захистить мільйони переміщених українців.