Перемога в обороні Києва: героїзм українців і блискуче командування
Сергій Тарута, народний депутат України
Третя річниця Перемоги в обороні Києва. Перемоги, яка зламала плани кремля «Київ за три дні» і поховала безпідставні надії, що українці зустрічатимуть окупанта квітами. Перемога в обороні Києва – одна з ключових подій в російсько-українській війні.
І цей успіх полягав не тільки в тотальному бажанні українців взяти зброю і захищати Батьківщину (в ті дні мало хто замислювався про ризики для життя), а й у дуже ефективному, блискучому командуванні генерала Олександра Сирського, який очолив Оборону Києва. Дуже добре пам’ятаю ці доленосні дні.
24 лютого, одразу після засідання парламенту, я поїхав зі своїми товаришами і записався в тероборону Голосіївського району в роту Олександра Мартинова, позивний «Механік». Головним моїм завданням тоді була передача того безцінного досвіду з організації оборони, який ми отримали у 2014 році в Маріуполі. Адже тоді для реалізації плану Новоросія путіну потрібно було тільки захопити Маріуполь. І після трагедії в Іловайську, ця мета була цілком реалістичною.
Після зустрічі з тодішнім Міністром оборони Гелетеєм, я зрозумів, що посилення не буде і ми можемо розраховувати тільки на себе. Тоді ми відпрацювали на практиці будівництво, влаштування, і розташування ліній оборони. На початку повномасштабного вторгнення дуже важливо було вибрати стратегічні позиції для бліндажів і блокпостів, взаємодію між усіма силами оборони, ідентифікацію «свій-чужий», комендантський час, паролі тощо – усе це ми успішно організували в 2014 році. І ось цим досвідом я і хотів поділитися, щоб було менше помилок.
На жаль, було багато хаотичних ініціатив на вулицях: несистемна роздача зброї без належного контролю, величезні черги у військкоматах, зарахування до підрозділів без належного врахування спеціалізації та навичок кожного охочого захищати свою країну. Багато ініціатив зі створення загороджень і блокпостів подекуди створювали більше проблем для наших підрозділів, ніж для ворога. Також була величезна кількість проблем у створенні підрозділів тероборони: підбір командування, яке б мало знання та досвід, знаходження місця розташування, забезпечення озброєнням, медициною, продовольством та обмундируванням тощо. Велика кількість питань потребувала негайного вирішення. І коли я звернувся до генерала Сирського, він не тільки вислухав мене, а й погодився прийняти в Штабі Оборони в той час, коли в нього цілодобово була розписана кожна секунда.
Коли я приїхав до Штабу, мене вразило, як швидко було розгорнуто в напівпідвальних приміщеннях роботу всіх підрозділів: оборони та інформаційних систем. На моніторах і картах відображалася не тільки оперативна інформація про постійно мінливу обстановку, а й планування завдань для всіх підрозділів сил оборони. Дивовижний талант командувача був не тільки в чіткій організації управління всіма підрозділами, знайти негайне і найефективніше рішення в постійно мінливій обстановці і дати відповідні директиви, проводити ранкові та вечірні наради, а й у вмінні не ігнорувати багато ініціатив і охочих допомогти (їх були сотні щохвилини), а органічно їх вписати в загальний процес управління. Незважаючи на знемогу, тому що для сну практично не було часу, робота Штабу і командувача була блискучою, і всі рішення були не тільки продуманими, а головне ще й негайними.
Мої ініціативи щодо блокпостів, комендантської години, створення Координаційного центру в складі всіх сил оборони для обміну інформацією від БпЛА і космосу у взаємодії з командуванням РЕБ і багато інших не відторгалися, а знаходили місце в організації управління оборони. Дивовижний талант генерала Сирського врахувати колективні ініціативи, як від військових, так і від цивільних, і швидко ухвалити найправильніше рішення, постаратися, наскільки це було можливо в тих умовах, забезпечити необхідними ресурсами, спираючись на героїзм наших захисників, був одним із головних чинників нашої Перемоги, якою ми всі пишаємось.
Перемога в обороні Києва стала переломною подією. Такою, як свого часу в 2014 році стала успішна оборона Маріуполя. Від повномасштабного вторгнення минуло три роки, а росіяни досі на 100% не контролюють жодну українську область. Україна встояла і продовжує чинити опір. Не дозволяйте посіяти зневіру у ваших серцях! Ми уже зробили неможливе. Тримаймо стрій.
