Повернення скіфського золота: історичний урок для української влади
Сергій Тарута, народний депутат України голова Донецької ОДА (2014 р.)
Перші особи держави у соцмережах салютують рішенню Апеляційного суду Амстердама, згідно з яким в Україну має повернутись "скіфське золото" –понад 500 безцінних експонатів, які було вивезено на виставку з кримського музею до окупації півострова. У перемоги, як відомо, батьків багато. Однак, насправді, для чиновників – це має бути цінний урок: якщо, дійсно, працювати й не пасувати перед труднощами, можна досягнути успіху в справі, яка, на перший погляд, видається безнадійною…
Нагадаю, що РФ зверталась в ЮНЕСКО аби повернути експонати в окупований на той момент Крим. Українській стороні чинили величезні перепони – проблеми виникали навіть з отриманням віз. Проте потреба захисту інтересів держави по-справжньому об’єднала країну: законодавча та виконавча гілки влади діяли злагоджено, незважаючи на політичні розбіжності та суперечки.
Так, у 2015 році як Голова підкомітету з питань охорони історико-культурної спадщини Комітету ВРУ з питань культури і духовності я виступив із законодавчою ініціативою – проєктом Постанови Про Звернення Верховної Ради України до Генеральних штатів (Парламенту) Королівства Нідерланди щодо ситуації навколо повернення до України музейних цінностей. І попри те, що до лав "більшості" тоді входили партії, політику яких, м’яко кажучи, критикував, парламент постанову підтримав. Крім того, було направлено звернення ще й до нідерландського уряду.
Йшлося про предмети, які належать Україні. Із музеєм Амстердама було погоджено експозицію, вона закінчилась, і ми наполягали на поверненні експонатів на українську територію. Міністерство культури Нідерландів нас підтримувало, але необхідна була підтримка ще нідерландського парламенту – тож цей важливий крок – ухвалення постанови – безперечно, допоміг виграти рішення та повернути цінності в Україну. Адже жоден музей не володіє предметами, що становлять історичну, культурну цінність. У музеях є тимчасова чи постійна експозиція, але вони не мають права на володіння жодним скарбом, жодним предметом. Це – культурне надбання, яке належить українському народу.
У нас була чітка юридична аргументація, чому ми вимагаємо повернення колекції скіфського золота саме до Києва. Усі розуміли, що відбулося захоплення Криму. Для всіх юридичний акт однозначний: це захоплення території, умовно кажучи, терористичною організацією. На жаль, Росія виступила у цьому випадку саме як терористична організація. Природно, що в подібній ситуації повертати експонати на захоплену територію є абсолютно нелогічним кроком.
Український парламент, Міністерство культури, Міністерство юстиції, Міністерство закордонних справ зробили величезну роботу. Тепер Україна має виплатити близько 100 тисяч євро за зберігання колекції в Музеї Алларда Пірсона і таки повернути безцінні експонати до Києва.
Головне зараз, щоб після "переможних твітів" чинна українська влада не забула, що колекція досі за кордоном і довела цю складну, виснажливу боротьбу, яку ми вели роками, до логічного завершення. Сергій Тарута, народний депутат України голова Донецької ОДА (2014 р.)
Розуміння та усвідомлення своєї історико-культурної спадщини – основа самоідентифікації, яка народжує гордість бути громадянином. Скіфське золото – безцінне. Так само, як мужність ставити інтереси держави вище за власні політичні амбіції та партійні кольори.
