Реформа житлової політики: службове житло без приватизації
Олена Шуляк, голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниця партії "Слуга народу"
У липні парламент зробив значний крок до євроінтеграції та ефективного задоволення житлових потреб українців, прийнявши за основу закон «Про основні засади житлової політики». Його прийняття дасть змогу нарешті запустити комплексну реформу та перестати жити за Житловим кодексом 1983 року. Йдеться і зокрема і про службове житло, мету якого як громадяни, так і представники органів влади часто не розуміють та використовують не за призначенням.
Аналітичний центр «Інститут житла» проводить ґрунтовне дослідження історичного контексту, сучасного стану та кращих міжнародних практик використання службового житла. Також експерти аналізують перспективи реформування підходів до службового житла в законопроєкті «Про основні засади житлової політики».
Радянська спадщина та шлях до змін
Радянський централізований підхід до житлової політики, за якого держава розподіляє житло, а громадяни очікують його безоплатного отримання, досі визначає українські реалії, особливо у сфері службового житла. Механізм «роздержавлення» перетворив його на спосіб безоплатної приватизації, тоді як для тих, хто справді потребує житло воно залишається недоступним. Про нечесний спосіб заволодінням службовим житлом в Україні говорять постійно. З нещодавнього - наприкінці липня BIHUS.Info видали сюжет про схему з роздачею житла в академії МВС, де детально показали як діють схеми.
По-чесному ж, після звільнення працівника службове житло мало б переходити новому співробітнику, але на практиці його часто приватизовують. Хоча це прямо заборонено законодавством, існує лазівка: приватизувати можна житло, яке перестало бути службовим. Це відкриває двері для зловживань, коли навіть працівники з достатніми доходами чи вже наявною власністю безоплатно приватизують житло, призначене для службових потреб. Розв’язання цієї серйозної проблеми потребує посиленої уваги з боку правоохоронних та антикорупційних органів.
Інша законодавча прогалина, яка постійно скорочує кількість службового житла — неможливо виселити пільгові категорії населення, не забезпечивши їх альтернативним пільговим житлом. Оскільки такого альтернативного житлового фонду часто просто не існує, ці люди продовжують проживати в службових квартирах. Тобто, проблема нестачі фонду соціального житла підживлює проблему відсутності житла службового. Усе це підриває довіру до державних інституцій і не дозволяє службовому житлу виконувати свою соціальну функцію — залучати та утримувати кадри.
Вчимося з міжнародного досвіду
Міжнародна практика демонструє, що службове житло — це завжди тимчасовий ресурс, а не об’єкт для приватизації. Наприклад у Німеччині держава керує понад 62 000 квартирами через єдиного держоператора, надаючи житло федеральним службовцям, суддям та військовим на умовах пільгової оренди. Це забезпечує гнучкість, контроль та адаптацію до кадрової мобільності. Польща навпаки децентралізувала питання службового житла, регулюючи його галузевими актами. Окремо регулюються питання надання службового житла військовослужбовцям, поліцейським тощо, але всі вони можуть обирати між квартирою, місцем у гуртожитку чи грошовою субсидією.
Актуальне для України питання — забезпечення службовим житлом військовослужбовців. США надає військовослужбовцям гнучку систему житлової підтримки, орієнтовану на грошову компенсацію. Військові можуть жити на базі або орендувати житло поза нею, отримуючи компенсацію, що залежить від ринкових умов та рангу. Велика Британія централізовано надає службове житло військовим через Міноборони, при цьому житло не підлягає приватизації, а орендна плата субсидується. Усі ці моделі мають впорядкований облік, пов’язують доступ до житла з мобільністю та службовим статусом, працюючи на умовах пільгової оренди.
Ключові зміни нової житлові політики
Законопроєкт щодо оновлення житлової політики розроблений за участі уряду, міжнародних та громадських організацій, органів місцевого самоврядування, а також з урахуванням рекомендацій, які ми надали Кабміну після проведення на базі нашого Комітету держвлади, місцевого самоврядування та містобудування масштабних всеукраїнських публічних консультацій за участі понад тисячі громадян. Він пропонує відштовхуватися від потреб та обставин кожної конкретної людини. Для цього буде створено Єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, яка ретельно аналізуватиме доходи, майновий стан та соціальний статус громадянина й на основі цих даних система зможе запропонувати найбільш відповідний варіант: фінансово-кредитні механізми (пільгові іпотеки, компенсації), соціальне житло, пільгові кредити тощо.
У результаті, службове житло відіграватиме свою справжню роль — тимчасового житла, яке надається в оренду тим, хто за характером роботи повинен проживати поруч. Його мета — не заміщувати соціальне житло, а слугувати ефективним інструментом для забезпечення кадрами, необхідними громадам та державі. Важливо, що службове житло не підлягатиме приватизації і надаватиметься лише на період виконання службових обов’язків, що має унеможливити зловживання. Перелік категорій осіб, хто матиме право на таке житло, для державного фонду визначатиме Кабмін, а для місцевих — самі громади.
Єдина інформаційно-аналітична житлова система забезпечить повну прозорість: вона збиратиме всю інформацію про службове житло та оцифрує процес його надання та користування. Це дозволить чітко контролювати, хто, на яких умовах і на який термін отримує житло, роблячи весь процес зрозумілим і контрольованим.
Новий підхід не обмежує права громадян. Навіть проживаючи в службовому житлі, людина зможе одночасно брати участь у державних програмах підтримки, що передбачають придбання власного житла. Це стимулює економічну активність: якщо людина достатньо заробляє, вона може поступово накопичувати на власну квартиру. Службове житло стає тимчасовим рішенням, яке допомагає розв’язати нагальне житлове питання та готує людину до самостійного забезпечення житлом у майбутньому.
Звісно, для того, щоб усе запрацювало потрібно формувати державні та місцеві фонди службового та соціального житла, розвивати програми іпотеки, лізингу та інші фінансові інструменти. Це дозволить Україні подолати радянську спадщину в житловій політиці, забезпечити справедливий доступ до житла для всіх громадян і створити ефективну систему, що відповідає сучасним європейським стандартам та потребам суспільства.
Прийняття та реалізація нового закону дає реальний шанс на якісні зміни, зміцнення довіри до держави, а також відновлення та розбудову кращої та стабільної країни. Тому вже зараз на базі нашого Комітету ми працюємо над підготовкою законопроекту про оновлення житлової політики до другого читання. Зокрема, сформували велику робочу групу, куди увійшли як представники центральної і місцевих влад, так і міжнародні партнери, громадянське суспільство та експертне середовища. В рамках обмеженого часу, рамки якого зумовлені необхідністю оновити житлову політику через вимогу Ukraine Facility, будемо системно та якісно готувати максимально європейський документ, що відповідатиме на потреби часу та стане реальним вирішенням проблем зі службовим житлом.
