Чому Міндовкілля гальмує занесення рідкісних рослин до Червоної книги?

Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру
Занесення до Червоної книги та заповідання – єдиний ефективний інструмент охорони диких рослин.
За знищення видів рослин або місць їх зростання передбачено покарання за ст. 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім цього, дуже важливою є ст. 11 Закону України "Про Червону книгу України", яка дозволяє створювати об’єкти ПЗФ у місцях перебування (зростання) видів тварин і рослин із Червоної книги України. Це, по суті, єдиний юридично підкріплений на сьогодні в Україні аргумент для створення заповідного об’єкта.
Єдина можливість урятувати рідкісні рослини від їхнього повного знищення полягає в тому, щоб заповідати території, де вони могли б почуватися в цілковитій безпеці.
Тому необхідно заносити нові види рідкісних рослин і грибів до Червоної книги. За законом її перегляд відбувається раз на 10 років. Але закон не забороняє вносити нові види тварин і рослин у будь-який час. так, наприклад, ведмідь і лось були внесені до Червоної книги без очікування десятирічного періоду.
Багато ботаніків вважають, що до Червоної книги потрібно вносити багато нових видів флори, які перебувають у скрутному становищі вже зараз.
Так, ботаніки з Донецького ботсаду В.Остапко і С.Приходько пропонували внести до Червоної книги 41 вид рослин, які трапляються на Донбасі. Ботаніки з України та Польщі І.Парнікоза і З.Целька пропонували внести до Червоної книги вужачку звичайну і гроздовник простий, член Національної комісії з Червоної книги України ботанік В Мельник пропонував внести до Червоної книги копієчник великоквітковий, львівський ботанік Ю.Нестерук вважає, що тільки у флорі Чорногори (один із флористичних районів Карпат) до Червоної книги має бути занесено 58 видів рослин.
Нині в Україні налічується близько 27 тис. видів флори і до Червоної книги України занесено близько 800 видів флори, тобто 2,9%. Однак це недостатньо. До неї терміново потрібно заносити багато видів рослин ти грибів з степів і корінних лісів (передусім пралісів), оскільки ці природні угруповання зникають насамперед.
Начебто проста і зрозуміла логіка. Але чому така робота не проводиться? Чому для занесення до Червоної книги рідкісних рослин і грибів потрібно чекати 10 років, хоча закон дозволяє їх заносити до Червоної книги щороку?
Тут є дві важливі причини.
По-перше, Міндовкілля, на яке законом покладено ведення Червоної книги, не виявляє жодної зацікавленості в розширенні червонокнижного списку флори і фауни. По суті міністерські чиновники гальмують цю роботу.
По-друге, досить дивна позиція ботанічної секції Національної комісії з питань Червоної книги України, де головну роль відіграє ботанік, академік Я.Дідух. Він вважає, що розширювати Червону книгу не можна і постійно виступає за винесення з неї рідкісних рослин. Свою мотивацію він пояснює абсолютно абсурдно. Злі язики розповідали, що він у колі своїх аспірантів не раз говорив, що якщо Червону книгу розширювати, то чиновникам це не сподобається .
Тобто занесення виду рослин до Червоної книги залежить не від того, наскільки цей вид рідкісний, а від абсолютно суб’єктивного погляду чиновників.