Ольга Данилюк, PhD University of London, MA Central Saint Martins, дослідниця в Birkbeck University of London та University of Westminster, директорка  I-DO Lab, Великобритания; голова ГО "Я-Дію", Україна

 

Що міг би дати суспільству Мистецький Арсенал? Саме з цього питання варто розпочати обговорення стратегії  розвитку найбільшої в Україні інституції культури.

Чому у нас не прийнято проводити час у музеях чи культурних закладах? Звичайно відвідувачі приходять на виставку чи подію, але відпочивати ходять  в торговельні центри або на природу, бо більше нема куди.  Функцію  публічного простору наразі більше відіграють торгові центри та фудкорти. Уявіть собі день з друзями чи сім’єю у культурному центрі, де ви вільно заходите у приміщення, ваше знайомство з закладом починається з приємного холу, де можна ознайомитися з програмною діяьністю, купити квитки, просто відпочити на диванчику, випити горнятко кави в атмосферному кафе. Ви можете провести весь день оглядаючи постійну експозицію, виставки, інсталяції, взяти квиток на подію, попрацювати у бібліотеці, порозглядати або придбати новинки у магазинчику, сходити на лекцію чи майстер-клас або просто зустрітися з друзями і поспілкуватися в ресторані. Цей простір належить вам з ранку до вечора. Так проводять свій вільний час 6 млн відвідувачів Тейт Модерн щорічно. У Лондоні, він був моїм улюбленим місцем відвідування з маленькою дитиною, тому що  великий простір цього закладу дозволяє і побігати, і з мистецтвом ознайомитися, а на вихідні ще й розважити дитину на цікавому майстер-класі.

А Сомерсет Хаус у самому центрі Лондону особливо зачаровував різдвяним  катком у внутрішньому дворі палацу, неординарністю виставок, величезною терасою з видом на Темзу та окремим крилом будівлі для творчих резиденцій. У європейській концепції культури простір належить відвідувачу. Надихатися у таких творчих просторах стає життєвою необхідністю, приналежність до цієї культури - частиною ідентичності. Відвідуваність Сомерсет Хаус складає 3 млн відвідувачів на рік, ця будівля є історичним ровесником  Мистецького Арсеналу, але функціонують вони абсолютно по - різному.  У 2018 році Митецький Арсенал відвідали біля 170 000 людей. З потенційною виставковою площею, що складає 60 000 м2 Мистецький Арсенал перевищує Тейт Модерн і Сомерсет Хаус разом взятих.  Чому нам не під силу досягнути рівня сучасного європейського мультидисплінарного центру? Чому цей культурний заклад який ми утримуємо за наші податки так мало нам пропонує?

Мистецький Арсенал може бути місцем для цікавого дозвілля від ранку і до пізнього  вечора щоденно.  Такий комплекс не може простоювати, там щодня мусить відбуватись щось цікаве і різноманітне. Йдеться про перетворення Мистецького Арсеналу з місця для поодиноких елітарних подій на місце цікавого дозвілля для широкого загалу щодня. Таке бачення розвитку комплексу не сумісне з музейною доктриною, успадкованою від радянської авторитарної машини: нікого не пускати за лаштунки, дивитися, але не рухати, ініцітиви не проявляти, а вміло балансувати у бюрократичній системі. За роки незалежності Мистецький Арсенал набув синдрому "скіфської баби". Історична цінність та національний статус  цієї  будівлі не дозволяє провести необхідну реконструкцію для відповідності до сучасних вимог культурного комплексу. Існує абсурдне бажання законсервувати будівлю в первозданному вигляді як історичну памятку. Тобто, споглядати як поступово руйнуються колосальні площі без сучасної термоізоляції, оновлення каналізації, розведення комунікацій, ефективної системи опалення тощо. Будова знаходиться на стадії "незданої в експлуатацію". Ця аварійна ситуація з року в рік фінансується громадянами України. Це "найбільший секрет" зовнішньо вдалого проекту "Мистецький Арсенал". Замість фундаментальної реконструкції, що дозволить ефективно вкласти кошти і зробити площі придатними для повної реалізації неймовірного потенціалу Арсеналу, бюджет вивітрюється через дірки та шпарини у його стінах. Нам сформували хибну сприйняття будівлі як тендітної пам’ятки архітектури до якої не можна доторкатися. Але за закликом до консервації ховається  відсутність сучасного мислення. Нажаль, таке прагнення до "статусу кво" сьогодні є характерним для державних культурних інституцій. Вони ніяк не хочуть змінюватися, брати творчі ризики, а десятиліття стагнації вже говорять самі за себе. Все більше звужується коло відвідувачів музеїв, театрів, виставок, культура стає для обраних, елітарних тусовок. Кардинальні зміни необхідні вже.

У світі стільки прикладів перетворення історичних будівель на культурні центри і музеї, що дискусій з цього приводу не повинно виникати. Для прикладу візьму MNAC - музей сучасного мистецтва у Лісабоні, дуже схожий за архітектурним стилем на Арсенал, реконструйований французьким архітектором Jean-Michel Wilmotte. Попри чудову експозицію португальського мистецтва від 19 століття до сучасності, там також проводяться тимчасові виставки, семінари, конференції, концерти, навчальні програми. Це один з кращих сучасних мистецьких центрів Європи. Подібні програми розвиваються й у Мистецькому Арсеналі, за виключенням постійної експозициї, але за відсутності технічної та концептуальної бази неможливо перетворити цей заклад у перлину сучасного мистецтва.

Арсенал має бути творчим вуликом, де проходить обмін ідеями, вирує мистецьке життя, місцем де можна круто проводити час та бути частиною культурного життя. З мого досвіду засновника та куратора театральної лабораторії Мистецького Арсеналу у 2017 та 2018 роках така ситуація відбувалася на фестивалі Арсенал Ідей, де за підтримки УКФ  разом з Благодійним Фондом МА створили інклюзивний простір для людей з особливостями розвитку.  Ми залучили митців до створення  сенсорних, перформативних  просторів, провели перформативну гру Playing Up з залученням експертів з Центру дослідження театру Німеччини.

Системної підтримки інклюзивне мистецтво в Мистецькому Арсеналі нажаль так і не отримало. Театральну лабораторію закрили, ніби за браком коштів. Лабораторію назвали Другий Поверх, тому що мріяли, що на другому поверсі буде експерементальний перформативний простір.    

Сучасна діяльність  Мистецького Арсеналу – це культура для обраних та обіцянки майбутнього, як от споглядання світових шедеврів, що приїжджатимуть до нас з провідних музеїв світу. В умовах, які наразі пропонує Мистецький Арсенал ні один шедеврів не буде експонуватися, а з теперішніми темпами розвитку така перспектива може очікувати хіба що наших онуків.

Ми не маємо бути закритою національною системою, а відкритим для світу творчим хабом і генератором ідей. Я мрію що Мистецький Арсенал стане провідником до цієї мети.