10:41 01.07.2021

Автор ЮРІЙ ТАЦІЙ

Як інвестували в житлове будівництво у старому Києві

4 хв читати
Як інвестували в житлове будівництво у старому Києві

Юрій Тацій, заступник директора Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації


Більш ніж сто років тому кияни реалізували будівельні проекти завдяки дешевим кредитам та кооперативам

Інвестиції – це кров будівельного бізнесу, що дає можливість йому жити та розвиватися. Пошук вільних коштів, які можна вкласти в будівельні проекти, завжди непросте завдання для підприємців, які пов’язали своє життя з будівництвом. Це характерно і для часів доби модерну на межі ХІХ та ХХ століть, коли в Києві побудували безліч чудових будівель, якими ми пишаємося і сьогодні. Більшість з них – це наслідки двох хвиль так званої "будівельної лихоманки". А вона стала можливою завдяки своєрідній, але в цілому успішній системі інвестування коштів у сферу будівництва.

Порівняно із сучасністю в будівельному бізнесі старого Києва була своя особливість. Житло там зводили не для того, аби продати, а заради здачі його в довгострокову оренду. Так званим прибутковим будинком володів домовласник, який і був його "керуючою компанією". А квартири він здавав наймачам і за це отримував орендну плату.

Рентабельність зведення прибуткових будинків тоді складала 5-10%. Це смішні цифри як на сьогодні, але на той час вони були оптимальним способом інвестицій, який давав більше прибутків, ніж рента державних облігацій.  На межі минулого й позаминулого століть в Києві побудували близько 850-ти прибуткових будинків. Вони цілком змінили обличчя колись патріархального міста на модерне.

Аби звести п’ятиповерховий житловий будинок, інвестору треба було вкласти до 150 тис. рублів. Величезні на той час кошти. Для порівняння кваліфікований робітник в Києві на місяць тоді отримував 36-40 рублів, а професор університету – 250 рублів. У багатьох потенційних інвесторів таких коштів на руках не було. І тут на допомогу прийшла розгалужена система кредитування.

Забудовники найчастіше брали кредити у трьох найбільш надійних установах – Київському міському товаристві взаємного кредиту, Київському земельному банку і в Київському міському кредитному товаристві. Останнє особливо цікаве, бо створювалось спеціально під кредитування будівництва. Воно видавало довгострокові кредити своїми облігаціями під заставу нерухомості з можливістю дострокового погашення боргу. Там, наприклад, можна було взяти позику на 20 років під 8%.Він ділився на "відсоток інтересу" та "відсоток погашення" (при кінцевій виплаті дорівнював "тілу" кредиту). Заставою могла слугувати не лише земельна ділянка, аде й недобудований прибутковий будинок на певній стадії будівництва. Завдяки прибуткам від здачі квартир в оренду домовласник виплачував кредит і після цього був вільний розпоряджатися спорудою як йому заманеться.

Довгі роки цю кредитну установу очолював архітектор Георгій Шлейфер, завдяки якому ми сьогодні маємо будинок синагоги та вулицю архітектора Городецького з її унікальною забудовою.

В час першої "будівельної лихоманки" 90-х років ХІХ століття завдяки кредитам Київського міського кредитного товариства в місті щорічно будувалось до сотні нових будинків. Воно пережило усі кризи та лихоліття і вже в 1910-тих дало старт новому будівельному буму в нашому місті.

Така схема інвестування не лише давала поштовх точковій появі нових будинків, але й робила можливою комплексну забудову.  Зокрема, так з’явився "київський Париж" - квартал в межах сучасних вулиць Хрещатик, Городецького, Лютеранської та Банкової на місці садиби домовласника Федора Мьорінга. Кошти Київського товариства взаємного кредиту дали можливість архітектору Владиславу Городецькому звести свій знаменитий Будинок з химерами. Київське кредитне товариство позичило гроші купцю Дмитру Орлову під зведення "замку Річарда".

На практиці забудовники часто кредитувалися і перекредитовувалися в різних установах по черзі, а другий поверх свого будинку зводили під заставу першого. Ринок надання кредитних послуг створював їм досить широке поле для маневрів.

Альтернативний спосіб інвестувати в будівництво на початку ХХ століття – це створити житловий кооператив. Така практика тоді набувала все більшого поширення. Перший з таких кооперативів виник в 1909 році. Всі його члени робили вступні внески і платили 25% від вартості квартири, а решту виплачували щомісячними платежами. Разом кооператив будував новий будинок, де кожен учасник мав своє житло, а вся споруда перебувала у власності товариства, яке ним управляло. Часто подібний спосіб інвестицій обирали ті, хто потім хотів з вигодою для себе перепродати квартиру. Мережа кооперативних будинків з часом все більше розширювалась, бо це був доступний спосіб отримати власне, а не зйомне житло. До того ж кооператив як організація міг краще забезпечити комунальні зручності, ніж один домовласник (не нагадує вам сучасне ОСББ?).

Таким чином доступні кредити під будівництво, а потім і житлові кооперативи зробили Київ по-справжньому сучасним містом. По-перше, вони дали можливість тисячам людей знайти власне комфортне житло. По-друге, надали талановитим архітекторам шанс реалізувати свої будівельні проекти. По-третє, сформували модерне обличчя Києва, яке сьогодні є його історичною візитівкою. Тому в ХХІ столітті столиця, створюючи новий урбаністичний простір, обов’язково повинна пам’ятати про досвід і традиції минулого. Щоб через 100-150 років нащадки позитивно оцінили результати нашої праці.

Загрузка...
Завантаження...
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
Завантаження...
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА