21:41 21.07.2021

Автор ІРИНА ЖДАНОВА

Летить чи свистить? Освіта в прифронтових школах

7 хв читати
Летить чи свистить? Освіта в прифронтових школах

Ірина Жданова, засновниця ГО "Фонд "Відкрита політика", засновниця Наукового ліцею ім. Клима Чурюмова, кандидат історичних наук 

 

Я знаю, що по всім правилам інформаційної кампанії тут має бути пост про вступну кампанію. Адже 21 липня - інформаційний привід. Закінчився дедлайн подачі документів на бюджет через Освітні центри "Донбас/Крим - Україна". Але цей пост має багато букв не про вступну кампанію 2021 для тимчасово окупованих територій, а  про стратегію. Стратегію розвитку освіти для тимчасово окупованих територій і в прифронтових громадах. Які 3 ключові повідомлення?

Плакат - Нікіта Тітов

1. Інформаційну війну рф ми програли . На сьогодні. Потрібно змиритись з тим, що все менше буде тих, хто хоче вчитись на дистанційній освіті в школах України  і все більше тих, хто - на екстернаті. Щоб просто отримати документ державного зразка.

2. Все більше буде тих, хто скористається процедурою спрощеного вступу через Освітні центри "Донбас/Крим -Україна". Мотивація? Жити на безпечних територіях, мати роботу за кордоном або в Україні. Для цього треба отримати український диплом. Ні, вони не "за" Україну, вони просто втомились від війни. Фентезі про матінку-рф скінчилось… Одночасно, Україну вони сприймають  в кращому випадку як мачуху, в гіршому - як ворога. І лише одиниці - свідомо обирають цінності незалежної України. За ними підтягуються і батьки.

3. Надія на швидкий мир є примарною. Примирення буде довгим, а перемир’я в найближчі часи не чекати. "Північний потік" це не фантезі, а ті реалії, які мають бути у фокусі уваги міжнародної політики України. До переговорів мають бути залучені професіонали найвищого гатунку. Тут вже не питання політичних уподобань, а питання виживання країни. Коли дивишся  на переговорників від України , які сьогодні залучені до творення міжнародних стратегічних відносин, то це вже не "мама сміялась", а "мама плакала"... Тому треба припинити  планувати фантазії і консолідуватись професіоналам безвідносно політичних уподобань і амбіцій. Хоч може, це теж фантазія... адже скоро нові вибори...

Чому освіта сьогодні наріжний камінь для реінтеграції?

Ні, не тому, що тепер це один із пріоритетів міжнародної донорської допомоги. А тому що освіта завжди була питанням формування цінностей і геополітики. І саме тому імперські аналітики рф  чітко розуміють її значення. Та й донори. Саме тому бойовики  не пропускають дітей на ЗНО... саме тому будь-яка інформаційна кампанія з гуманітарних питань на окупованих територіях, яку проводять організації ООН можлива, за виключенням... доступу до освіти в Україні. Тут я можу наводити  багато конкретних прикладів подвійних стандартів, але сьогодні не про це.

Залишається багато питань до політики України. Національного, регіонального, місцевого рівня.

Чому в багатьох школах Донеччини і Луганщини, які не є опорними, але здійснюють дистанційне навчання, екстернат, досі нема комп’ютерів, ноутбуків? Чому  більшість шкіл досі не мають оптоволоконного кабельного високошвидкісного інтернету? Чому платформа MOODLE від e-school (створено за державні кошти і кошти донорів для окупованих територій) висне і важка як для вчителів, так і для дітей та батьків? Чому уроки з цієї платформи досі  не відкриті для користування іншими вчителями і дітьми? Чому школам/вчителям не оплачується навчання дітей, які на екстернаті? Чому досі не врегульовано питання оплати за дистанційне навчання дітей, які прикріплюються до школи  після початку нового навчального року? І як знайти ІТ-шника на зарплату 3 400 грн , який має обслуговувати  356 комп’ютерів в опорній школі з кількома філіями…  Чому нема ефективного менеджменту? Не розроблено алгоритм дій, що і як робити  під час дистанційного навчання? Чому ніхто не вчить хмарному SCRUM менеджменту  і чому відділи освіти спамом закидають школи вимогами   звітів. І чому вчителю потрібно платити за підвищення кваліфікації в державних , комунальних установах, коли  виділяються мільйони гривень на навчання згідно 800 постанови. І як здійснити дистанційку за відсутності  не лише інтернету і світла, а й українського телебачення… так… є й такі прифронтові  райони, які КОНТРОЛЮЮТЬСЯ Україною … райони , в яких нема українського ні телебачення, ні радіо, а в транспорті звучить радіо так званих днр-лнр…

Що сьогодні чують школи у відповідь на ці питання?

Обирайте які хочете платформи, самі вивчайте їх, самі платіть за них. Ведіть паперовий журнал і онлайн… .У вас тут  є повна свобода обирати і робити це. Як?  Це ваше право. Але...без ставок на техадміна і модератора сайту.   І кожен крок погоджуйте з відділом освіти... слухайте матюки... І нехай школи і вчителі беруть участь в безкінечних конкурсах  заради рейтингу... Завантажуйте фото, відео на сайті, на фб, в іксель форми, надсилайте звіти сьогодні на завтра...Дублюйте, рахуйте, шукайте гроші...

Чому? Чому  все переклали на плечі засновника, який працює в ДЕПРЕСИВНОМУ районі, де йде війна... де від заводів, залишилась лиш заіржавіла прохідна , а на місці доменних  печей тепер ростуть молоді деревця...

Я розумію, що це риторичні питання. МОН не є контролюючим органом. Листи про ці болі вчителі не напишуть, бо бояться бути скороченими, а школи - оптимізованими. А якщо Фонд "Відкрита політика" й узагальнить та напише, то відповідь все одно спустять на місця... зачароване коло української децентралізації…

Саме про це коло яміркую , після  завершення серії тренінгів Громадська організація "Фонд "Відкрита політика" “Дистанційна освіта для школярів з тимчасово окупованих територій” (за підтримки #USAID).

Чому ніхто не хоче їх почути?..

Можливо, тому що ці питання і пошуки відповідей не входять  в стратегію реінтеграції?   Йти на ще більший конфлікт з політиками рф, і проросійськими партіями в регіоні? Адже політики і в рф і в Україні добре розуміють вагу освіти як інструменту самоідентифікації виборця, а отже,  і плекання виборчих симпатій, політичної освіти і утвердження незалежності в довготривалій перспективі.

Можливо тому що, тоді доведеться змінювати не лише штатний розпис, посадові інструкції, а й  державний бюджет, шукати додаткові позабюджетні ресурси. Але якщо фінансування шкіл йде з Києва це ж є інструментом консолідації громадян навколо національної ідеї. Сьогодгні місцеві органи (а отже, і місцеві політичні партії) визначають долю фінансування шкіл, їх участь в міжнародних проектах, які заклади підпадають під  оптимізацію  і які будуть результати конкурсу на директора. Він має бути комфортним для місцевої влади і політичної партії . Якої? не складно спрогнозувати. Це реалії. Чи знають в Києві приклади, коли за проукраїнську позицію директора школи на Сході звільнено, а школу оптимізовано...Хто має це моніторити?...

Тому, на мою думку, щоб забезпечити дійсно доступом до освіти дітей, які постраждали від війни, потрібно змінювати місцеві громади і освітній простір в прифронтових районах, політику децентралізації. І головне - політична воля і нетворкінг команд.

А щоб зробити дійсно європейською Україну,  треба інвестувати в ресурс . Припинити нелегальну торгівлю.  Зробити дієвими стратегії економічного розвитку. Наприклад, коли закривають шахти і виходить DTEK з громади в Добропіллі потрібно створювати  ІТ-кластер …Можливо не вигідно , щоб тут була сильна економіка? Можливо вигідно, щоб вночі і далі їздили на окуповані території нелегали , йшла нелегальна торгівля, вагони з Лисичанська прямували не в Рубіжне, а в протилежному напрямку на “території”…працювали перевізники і ціла інфраструктура надання послуг: від місця в черзі на КПВВ - до інформації про заміновані місця для новоприбулих контрактників... Війна це великий бізнес.

Зламати цей бізнес треба воля. Щоб визнати  це, треба мужність.  І команда тих, хто може через горизонтальний нетворкінг зробити реальні зміни в місцевих громадах на Сході.

Однозначно, це викличе супротив рф …і проросійських  політичних партій в Україні…

І це ще одне зачароване коло… вже політичне і геополітичне...

p.s.

"Ви знаєте яка  різниця між "летить" і "свистить?” Це питання задав мені молодий вчитель історії, коли ми купались на водоспаді біля Зеленої школи в Космачі і веселились як діти, разом з іншими вчителями з прифронтових шкіл... Я не знала відповіді… тепер знаю… це про обстріли…  "свистить" - це коли "вона" поруч, і тікати вже не має сенсу…

Я промовчала… і подумки подякувала, що в Міжнародна зелена школа/Космач  після водоспаду вони можуть про це спитати і поговорити… витягнути з глибин те, що болить… а далі ми танцювали і брейнштормили… вивчали онлайн платформи і писали писанки… аналізували ризики нормативки і ...співали… бо не співати, не кричати  - неможливо….

Мені здається, що те, що сьогодні відбувається в політиці щодо освіти  - це вже не "летить"... це - "свистить"...і вибух може загрожувати не лише  Києву...

Космач. 21 липня 2021

 

Загрузка...
Завантаження...
РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

ОЛЕГ БОНДАРЕНКО

"Питна вода України": чому ця проблема потребує належного фінансування

ІГОР ГОЦИК

Біометан – європейський досвід та українські реалії

ПАВЛО КУЛИК

Цифровізація громад. Як пандемія COVID-19 прискорила зміни у сфері державних послуг - кейс Херсонської області

ЕДУАРД МКРТЧАН

Циркулярна економіка як маркер протидії "Nord Stream-ІІ"

ЛЕСЯ БУРБЕЛЬ

Нова ера ринку страхування в Україні: що змінює новий профільний закон?

ДМИТРО ЧЕРНИШ

Які медичні послуги можна отримати за допомогою електронних інструментів та сервісів

АНДРІЙ НІКОЛАЄНКО

Малому бізнесу потрібне м'яке стимулювання до добровільної детінізації

ТЕТЯНА ПЕРЕВОЩИКОВА

Нарешті! Проголосували Закон про медіацію: що це і кому стане легше

ВІКТОР КРУГЛОВ

Впровадження РВВ (Розширена відповідальність виробника) – нові можливості для переробників вторинного паперу та книговидавців

АНАТОЛІЙ БОЙКО

Технології VS освіта: Як технічний прогрес впливає на якість освіти?

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
Завантаження...
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА