21:41 21.07.2021

Автор ІРИНА ЖДАНОВА

Летить чи свистить? Освіта в прифронтових школах

7 хв читати
Летить чи свистить? Освіта в прифронтових школах

Ірина Жданова, засновниця ГО "Фонд "Відкрита політика", засновниця Наукового ліцею ім. Клима Чурюмова, кандидат історичних наук 

 

Я знаю, що по всім правилам інформаційної кампанії тут має бути пост про вступну кампанію. Адже 21 липня - інформаційний привід. Закінчився дедлайн подачі документів на бюджет через Освітні центри "Донбас/Крим - Україна". Але цей пост має багато букв не про вступну кампанію 2021 для тимчасово окупованих територій, а  про стратегію. Стратегію розвитку освіти для тимчасово окупованих територій і в прифронтових громадах. Які 3 ключові повідомлення?

Плакат - Нікіта Тітов

1. Інформаційну війну рф ми програли . На сьогодні. Потрібно змиритись з тим, що все менше буде тих, хто хоче вчитись на дистанційній освіті в школах України  і все більше тих, хто - на екстернаті. Щоб просто отримати документ державного зразка.

2. Все більше буде тих, хто скористається процедурою спрощеного вступу через Освітні центри "Донбас/Крим -Україна". Мотивація? Жити на безпечних територіях, мати роботу за кордоном або в Україні. Для цього треба отримати український диплом. Ні, вони не "за" Україну, вони просто втомились від війни. Фентезі про матінку-рф скінчилось… Одночасно, Україну вони сприймають  в кращому випадку як мачуху, в гіршому - як ворога. І лише одиниці - свідомо обирають цінності незалежної України. За ними підтягуються і батьки.

3. Надія на швидкий мир є примарною. Примирення буде довгим, а перемир’я в найближчі часи не чекати. "Північний потік" це не фантезі, а ті реалії, які мають бути у фокусі уваги міжнародної політики України. До переговорів мають бути залучені професіонали найвищого гатунку. Тут вже не питання політичних уподобань, а питання виживання країни. Коли дивишся  на переговорників від України , які сьогодні залучені до творення міжнародних стратегічних відносин, то це вже не "мама сміялась", а "мама плакала"... Тому треба припинити  планувати фантазії і консолідуватись професіоналам безвідносно політичних уподобань і амбіцій. Хоч може, це теж фантазія... адже скоро нові вибори...

Чому освіта сьогодні наріжний камінь для реінтеграції?

Ні, не тому, що тепер це один із пріоритетів міжнародної донорської допомоги. А тому що освіта завжди була питанням формування цінностей і геополітики. І саме тому імперські аналітики рф  чітко розуміють її значення. Та й донори. Саме тому бойовики  не пропускають дітей на ЗНО... саме тому будь-яка інформаційна кампанія з гуманітарних питань на окупованих територіях, яку проводять організації ООН можлива, за виключенням... доступу до освіти в Україні. Тут я можу наводити  багато конкретних прикладів подвійних стандартів, але сьогодні не про це.

Залишається багато питань до політики України. Національного, регіонального, місцевого рівня.

Чому в багатьох школах Донеччини і Луганщини, які не є опорними, але здійснюють дистанційне навчання, екстернат, досі нема комп’ютерів, ноутбуків? Чому  більшість шкіл досі не мають оптоволоконного кабельного високошвидкісного інтернету? Чому платформа MOODLE від e-school (створено за державні кошти і кошти донорів для окупованих територій) висне і важка як для вчителів, так і для дітей та батьків? Чому уроки з цієї платформи досі  не відкриті для користування іншими вчителями і дітьми? Чому школам/вчителям не оплачується навчання дітей, які на екстернаті? Чому досі не врегульовано питання оплати за дистанційне навчання дітей, які прикріплюються до школи  після початку нового навчального року? І як знайти ІТ-шника на зарплату 3 400 грн , який має обслуговувати  356 комп’ютерів в опорній школі з кількома філіями…  Чому нема ефективного менеджменту? Не розроблено алгоритм дій, що і як робити  під час дистанційного навчання? Чому ніхто не вчить хмарному SCRUM менеджменту  і чому відділи освіти спамом закидають школи вимогами   звітів. І чому вчителю потрібно платити за підвищення кваліфікації в державних , комунальних установах, коли  виділяються мільйони гривень на навчання згідно 800 постанови. І як здійснити дистанційку за відсутності  не лише інтернету і світла, а й українського телебачення… так… є й такі прифронтові  райони, які КОНТРОЛЮЮТЬСЯ Україною … райони , в яких нема українського ні телебачення, ні радіо, а в транспорті звучить радіо так званих днр-лнр…

Що сьогодні чують школи у відповідь на ці питання?

Обирайте які хочете платформи, самі вивчайте їх, самі платіть за них. Ведіть паперовий журнал і онлайн… .У вас тут  є повна свобода обирати і робити це. Як?  Це ваше право. Але...без ставок на техадміна і модератора сайту.   І кожен крок погоджуйте з відділом освіти... слухайте матюки... І нехай школи і вчителі беруть участь в безкінечних конкурсах  заради рейтингу... Завантажуйте фото, відео на сайті, на фб, в іксель форми, надсилайте звіти сьогодні на завтра...Дублюйте, рахуйте, шукайте гроші...

Чому? Чому  все переклали на плечі засновника, який працює в ДЕПРЕСИВНОМУ районі, де йде війна... де від заводів, залишилась лиш заіржавіла прохідна , а на місці доменних  печей тепер ростуть молоді деревця...

Я розумію, що це риторичні питання. МОН не є контролюючим органом. Листи про ці болі вчителі не напишуть, бо бояться бути скороченими, а школи - оптимізованими. А якщо Фонд "Відкрита політика" й узагальнить та напише, то відповідь все одно спустять на місця... зачароване коло української децентралізації…

Саме про це коло яміркую , після  завершення серії тренінгів Громадська організація "Фонд "Відкрита політика" “Дистанційна освіта для школярів з тимчасово окупованих територій” (за підтримки #USAID).

Чому ніхто не хоче їх почути?..

Можливо, тому що ці питання і пошуки відповідей не входять  в стратегію реінтеграції?   Йти на ще більший конфлікт з політиками рф, і проросійськими партіями в регіоні? Адже політики і в рф і в Україні добре розуміють вагу освіти як інструменту самоідентифікації виборця, а отже,  і плекання виборчих симпатій, політичної освіти і утвердження незалежності в довготривалій перспективі.

Можливо тому що, тоді доведеться змінювати не лише штатний розпис, посадові інструкції, а й  державний бюджет, шукати додаткові позабюджетні ресурси. Але якщо фінансування шкіл йде з Києва це ж є інструментом консолідації громадян навколо національної ідеї. Сьогодгні місцеві органи (а отже, і місцеві політичні партії) визначають долю фінансування шкіл, їх участь в міжнародних проектах, які заклади підпадають під  оптимізацію  і які будуть результати конкурсу на директора. Він має бути комфортним для місцевої влади і політичної партії . Якої? не складно спрогнозувати. Це реалії. Чи знають в Києві приклади, коли за проукраїнську позицію директора школи на Сході звільнено, а школу оптимізовано...Хто має це моніторити?...

Тому, на мою думку, щоб забезпечити дійсно доступом до освіти дітей, які постраждали від війни, потрібно змінювати місцеві громади і освітній простір в прифронтових районах, політику децентралізації. І головне - політична воля і нетворкінг команд.

А щоб зробити дійсно європейською Україну,  треба інвестувати в ресурс . Припинити нелегальну торгівлю.  Зробити дієвими стратегії економічного розвитку. Наприклад, коли закривають шахти і виходить DTEK з громади в Добропіллі потрібно створювати  ІТ-кластер …Можливо не вигідно , щоб тут була сильна економіка? Можливо вигідно, щоб вночі і далі їздили на окуповані території нелегали , йшла нелегальна торгівля, вагони з Лисичанська прямували не в Рубіжне, а в протилежному напрямку на “території”…працювали перевізники і ціла інфраструктура надання послуг: від місця в черзі на КПВВ - до інформації про заміновані місця для новоприбулих контрактників... Війна це великий бізнес.

Зламати цей бізнес треба воля. Щоб визнати  це, треба мужність.  І команда тих, хто може через горизонтальний нетворкінг зробити реальні зміни в місцевих громадах на Сході.

Однозначно, це викличе супротив рф …і проросійських  політичних партій в Україні…

І це ще одне зачароване коло… вже політичне і геополітичне...

p.s.

"Ви знаєте яка  різниця між "летить" і "свистить?” Це питання задав мені молодий вчитель історії, коли ми купались на водоспаді біля Зеленої школи в Космачі і веселились як діти, разом з іншими вчителями з прифронтових шкіл... Я не знала відповіді… тепер знаю… це про обстріли…  "свистить" - це коли "вона" поруч, і тікати вже не має сенсу…

Я промовчала… і подумки подякувала, що в Міжнародна зелена школа/Космач  після водоспаду вони можуть про це спитати і поговорити… витягнути з глибин те, що болить… а далі ми танцювали і брейнштормили… вивчали онлайн платформи і писали писанки… аналізували ризики нормативки і ...співали… бо не співати, не кричати  - неможливо….

Мені здається, що те, що сьогодні відбувається в політиці щодо освіти  - це вже не "летить"... це - "свистить"...і вибух може загрожувати не лише  Києву...

Космач. 21 липня 2021

 

Загрузка...
Завантаження...
РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

ОЛЕКСАНДР КУЧЕРЕНКО

Податок на нерухомість – мала реформа для великих змін

КОСТЯНТИН ЄВТУШЕНКО

Стартапи, творчість та благодійність в ІТ

ОЛЕНА ШУЛЯК

До Дня будівельника

АНТОН РОВЕНСЬКИЙ

Інфраструктурні проекти, які змінять світ

ОЛЕНА КРИВОРУЧКІНА

Країні потрібне екологічне страхування

АЛЬОНА ОГОНЕСЯН

Чому сквош — не тільки спорт, а й перспективна ніша для бізнесу/стартапу

КАРОЛІНА ЛІНДХОЛЬМ БІЛЛІНГ

70-річчя Конвенції про статус біженців – документ залишається актуальним сьогодні, в час зростання кількості вимушено переміщеного населення у світі

ІВАН ГЕРАСИМЕНКО

Е-резидентство –  що Україна пропонує іноземним айтішникам

ДМИТРО СЕННИЧЕНКО

Як реалізувати справедливі реформи та утримати результат: досвід Фонду держмайна

ЮРІЙ СИВИЦЬКИЙ

Менше податкового навантаження – більше користі для держави

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
Завантаження...
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА