Ігор Жданов, голова Комітету з тактичної медицини Федерації роботодавців України, міністр молоді і спорту України (2014-2019), волонтер ЗСУ

 

Вже неодноразово говорили про те, що гарними намірами вимощена дорога до пекла.

Так вийшло і цього разу, коли спроба запровадження нібито натівських стандартів та створення бар’єрів на шляху низькоякісних закордонних підробок, насправді завдає нищівного удару по цілій галузі вітчизняних виробників, а саме по підприємствам – виробникам засобів тактичної медицини.

Що сталося?

7 лютого 2024 року Верховна Рада України прийняла закон із чудовою назвою "Про організацію належного рівня медичного забезпечення Збройних Сил України", який вже через декілька тижнів набув чинності.

За задумкою авторів, серед яких були представники практично усіх парламентських фракцій та груп, оборонне відомство отримало право затверджувати для сил безпеки і оборони "на основі стандартів НАТО та/або стандартів, затверджених окремими державами – членами НАТО, табелі матеріально-технічного оснащення, стандарти, мінімальні вимоги та/або стандарти якості до спеціалізованих медичних виробів, а також їх перелік".

Здавалося абсолютна правильна ідея і ухвалення такого закону можна лише вітати.

Про стандартизацію переліку засобів тактичної медицини для Сил оборони з 2014 року не говорив лише лінивий. Відсутність стандартів фактично означала, що кожний сегмент Сил оборони (ЗСУ, НГУ, СБУ, ДПСУ тощо) забезпечував свій особовий склад засобами такмеду на власний розсуд, лише орієнтуючись на відомий наказ Міністерства охорони здоров’я за номером шість.

Це значно ускладнювало тактичну медичну підготовку бійців, інструкторів та бойових медиків. Такий стан речей також створював можливість для закупівлі та використання неякісних засобів тактичної медицини, які завозилися недобросовісними постачальними з-за кордону.

А отже призводило  до додаткових втрат серед наших бійців.

В чому проблема?

Однак, чому ми тоді б’ємо на сполох?

Чому ми говоримо про те, що імплементація цього закону може призвести до знищення галузі виробників тактичної медицини?

Отже по порядку.

Перша проблема полягає в тому, що якихось чітко визначених єдиних стандартів НАТО просто не існує в природі.

Дійсно, є окремі рекомендації, переважно громадських організацій із використання переліку засобів тактичної  медицини (наприклад, комплектування армійських аптечок). Широко відомі рекомендації громадської організації із США – комітету Tactical Combat Casualty Care (ТССС/TC3), які застосовуються Міністерством оборони Сполучених Штатів та деякими іншими країнами НАТО.

Ці рекомендації орієнтується насамперед на американських виробників такмеду, що відсіює практично всіх сертифікованих українських виробників, які за два роки повномасштабної війни довели свою ефективність та надійність в умовах бойових дій, однак не мають можливості сертифікувати свою продукцію у цьому Комітеті.

Водночас, ще раз підкреслимо – єдиних стандартів НАТО для всіх її країн - членів, які б визначали перелік рекомендованих засобів тактичної медицини, просто не існує в природі. Від слова зовсім.

Друга проблема полягає в тому, що якщо ми бездумно скопіюємо та  впровадимо в нашу практику вище наведені та інші подібні стандарти, то поставимо усю вітчизняну галузь виробництва засобів тактичної медицини на грань виживання.

Наприклад, той же стандарт комплектування армійських аптечок ТССС/TC3 включає чітко визначений перелік засобів тактичної медицини конкретних торгових марок, зокрема: турнікет Combat Application Tourniquet (CAT) Gen7, гемостатичний засіб Combat Gauze (CG) Z-Fоld тощо (див. нижче).

До речі, за нашою інсайдерською інформацією, в оборонному відомстві, прикриваючись впровадженням стандартів НАТО, вже готуються до закупівлі конкретного засобу тактичної медицини відомого іноземного виробника.

Зрозуміло, що цей та інші подібні стандарти (рекомендації) не передбачають використання виробів тактичної медицини вітчизняних виробників, які хоча і виготовлені на підставі міжнародних вимог до їх якості. До речі, деякі види медичного обладнання або матеріали, які використовуються на Заході, можуть бути несумісними з потребами України та реаліями воюючої країни. Однак про це нічого не говориться в новому законі.

Таким чином, оборонне відомство отримало повноваження на основі подібних вищенаведеному стандарту напряму визначати, які конкретні вироби такмеду будуть в аптечках, а які ні. Це беззаперечно грає на руку окремим іноземним виробникам, а отже створює неконкурентні умови для вітчизняних компанії.

Адже Міноборони зараз може цілком законно відмовитися від співпраці з українськими виробниками тактичної медицини та зосередитися на закупівлі виключно імпортних, набагато дорожчих продуктів. Такі нерівні умови приведуть до того, що вітчизняні виробники не зможуть конкурувати з американськими компаніями або втратять можливість працювати для забезпечення ЗСУ.

Говорячи іншими словами, дослівне та бездумне копіювання подібних стандартів (рекомендацій) Міністерством оборони (та й ще і з корупційним присмаком) призведе до закупівлі та використання виключно засобів тактичної медицини лише конкретних іноземних виробників та лише конкретних іноземних торгових марок.

Що у свою чергу, поставить галузь тактичної медицини на грань виживання, негативно відобразиться на її роботі, зменшить кількість робочих місць та податків, які надійдуть до державного бюджету України.

Третя проблема полягає в тому, що ми не можемо у таких чутливих питаннях покладатися лише на поставки наших союзників. Вкрай важливо розвивати власне виробництво якісних засобів тактичної медицини.

Українська якісна продукція тактичної медицини довела свою ефективність використання у фронтових умовах. Зараз належним чином сертифіковані вітчизняні вироби тактичної медицини застосовується у Силах оборони для надання першої допомоги на полі бою, під час евакуації поранених та на стабілізаційних пунктах.

Разом з тим, абсолютно неприйнятним для вітчизняного такмеду є гіпотетичне повторення сьогоднішньої ситуації із поставками американської зброї та військової техніки, коли вони виявилися заблокованими внаслідок передвиборчої боротьби у США.

А якщо така історія, не дай Бог, буде із постачанням засобів тактичної медицини із-за кордону?

Зміниться, наприклад політична кон'юнктура, натівські виробники переорієнтуються на інші театри військових дій чи хтось встане не з тієї ноги. І одного чудового дня постачання засобів тактичної медицини із-за кордону до України припиниться. Повторюся – від слова зовсім.

І що ми тоді будемо робити?

Можновладцям потрібно зрозуміти просту річ. В разі тривалого перекриття кордонів для поставок іноземного такмеду, повна орієнтація на його застосування під вивіскою запровадження нібито “стандартів НАТО” створює загрозу того, що Збройні Сили України взагалі залишаться без належного медичного забезпечення під час важких бойових дій.

А отже, розвиток власного виробництва якісних засобів тактичної медицини, нарощування нашого експортного потенціалу є для нас одним із головних пріоритетів. Як для держави, так для підприємців та активної частини громадян.

Що ми пропонуємо?

Ми не лише критикуємо, а й пропонуємо реальні речі.

Комітет з тактичної медицини Федерації роботодавців України вже звернувся до Міністерства оборони. Зокрема ми просимо врахувати можливі негативні наслідки для вітчизняних підприємств галузі тактичної медицини, які можуть мати місце в результаті імплементації норм та положень Закону "Про організацію належного рівня медичного забезпечення Збройних Сил України".

Для того щоби норми закону повноцінно запрацювали необхідно розробити досить велику кількість нормативно-правових актів. Оборонне відомство при їх розробці повинно керуватися, у тому числі інтересами українських виробників, і сприяти їм у всіх напрямках.

Для підготовки підзаконних актів, на нашу думку, необхідно створити разом з Міноборони та МОЗ спільну Робочу групу за участі членів Комітету з тактичної медицини, волонтерів, експертів та представників органів державної влади. Адже на наше глибоке переконання, ми не можемо дослівно або бездумно копіювати наведені вище подібні закордонні рекомендації. Наскільки гарними, здавалося на перший погляд, вони не були б.

Негативні наслідки серйозні та зрозумілі.

До речі, це усвідомлюють і у Міністерстві охорони здоров’я, яке висловило готовність співпрацювати з усіма зацікавленими сторонами для імплементації закону. Сподіваємося, що це зрозуміють і в Міністерстві оборони.

Адже на кону, вибачте за патетику, – життя бійців, робочі місця, мільйони гривень податків до державного бюджету та незалежність держави.