Сергій Козир, народний депутат України, голова підкомітету з питань тимчасово окупованих територій Комітету ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції ТОТ

Коли літають ракети та звучать постріли, дуже складно уявити, що в якийсь момент це закінчиться. Ми видалимо застосунок «Повітряна тривога» та будемо вчитися жити «після війни». І до цього потрібно бути готовими, як би зараз це парадоксально не звучало. За ейфорією та радістю перемоги наступить дуже відповідальний етап відновлення та реінтеграції деокупованих територій. Нам потрібно буде відродити життя, там де воно знищувалась з 2014 чи 2022 року.

І це не так просто, як здається. Впевнений, що вже зараз потрібно думати про різноманітні програми компенсації за завдану шкоду. І мова не лише про  зруйноване чи пошкоджене житло — як відомо, програма «єВідновлення» успішно працює, і багато хто вже отримав компенсації і ще отримає в майбутньому.

Важливий момент: там, де немає роботи та перспектив, мало хто захоче жити. Наведу приклад Херсонщини, де я багато років працював в ОДА, де знаходиться мій виборчий округ. Дякуючи ЗСУ, частина цієї території вже деокупована, тому  відомий масштаб збитків та їхні наслідки. З 2022 року було заміновано більше 700 тисяч гектарів родючих земель. До вторгнення росії вони давали врожай, прибуток та податки в громади. На кінець 2023 року розмінувати вдалось навіть менше третини. А ще була знищена техніка,  посівний матеріал, добрива...

Деякі фермери Херсонщини переїхали в інші області і почали працювати з нуля. Чи захочуть вони повертатися додому та знову починати все з нуля? Думаю, що відчайдушні знайдуться, але не багато. Більшості потрібен буде стимул - компенсація за втрачене, програми для залучення коштів, гарантії на майбутнє.

Інший приклад — малий бізнес: магазинчики, офіси, крафтове виробництво. За руйнування цієї інфраструктури також потрібна компенсація, яка допоможе відбудуватись. По-перше, це робочі місця для тих, хто буде повертатись. Не буде роботи – молодь точно не поїде в рідні міста. По-друге, бізнес своїми податками наповнює бюджети громад. А без грошей не буде працювати жоден комунальний об’єкт, в тому числі критичної і соціальної інфраструктури.

 Тож нам потрібно терміново розробити державні програми, які будуть фінансуватись за рахунок репарацій від держави-агресора, і матимуть такий саме пріоритет, як і відновлення знищеного житла. Нам потрібно вже зараз розробляти сценарії післявоєнної відбудови і життя, оскільки після перемоги це буде набагато важче зробити. Після перемоги ми маємо не розмовляти та розробляти дорожні карти, а діяти.  Діяти впевнено, швидко та ефективно.

Тому САМЕ зараз нам потрібні комплексні та стратегічні рішення для відбудови і відродження деокупованих територій, де, як і в усій Україні, найголовнішою цінністю є люди  -  їхня безпека та добробут.