Головне управління розвідки Міністерства оборони до Дня збройних сил України презентувало в межах проєкту "Видатні розвідники" книгу-буклет про загиблого Героя України Руслана Попова.

На презентації в пʼятницю представниця ГУР, авторка проєкту "Видатні розвідники" Ольга Мосьондз повідомила, що буклет є пʼятою історією, що ввійде до книжки про розвідників, які змінили своїми подвигами хід війни.

"Ми маємо памʼятати наших героїв, розповідати про них наших дітям, щоб вони могли рівнятися на таких людей. Адже завдяки таким, як Руслан Попов Україна є і буде", - сказала Мосьондз.

Як зазначається в буклеті, капітан І рангу (полковник) ГУР МО України Руслан Попов був кадровим військовим, що з дитинства цікавився військовою справою. Батько Юрій Попов, який сам був військовим, згадує, що з брав сина з собою на службу, де Руслану надзвичайно подобалося.

"Руслан завжди мріяв стати військовим. Я служив тоді на острові Майському під Очаковом. Острів був закритим. Там готували так званих "морських котиків" ОМБ СП. Часом, з дозволу командира, я брав сина з собою на службу", - сказав батько.

Він пригадав, що на острові саме відбувалися навчання і йому доручили "перепідготовників", близько 40 хлопців.

"Я мав вивести їх у поле на відпрацювання. Виходимо, а він каже: "Тату, поки ти проводив інструктаж, троє бійців пішли до виноградників". Я цього не помітив. Перевіряю – дійсно, недорахувався трьох. Доповідаю, з`ясовую, бійці вирішили потайки сходити до села, начальник штабу це помітив та забрав їх на гелікоптері. Мені не повідомили, хотіли перевірити як швидко я виявлю втікачів. Добре, що Руслан змалку вирізнявся особливою кмітливістю. Інакше було б мені непереливки", - підкреслив Юрій Попов.

За словами матері Надії Попової, її син відрізнявся правильністю та турботою ще з дитинства.

"Він мав дуже велике серце ще з дитинства. Коли я захворіла, а Русланчик був ще маленьким, то він піклувався про мене вже тоді", - розповіла Надія Попова на пресконференції.

Як згадує матір, син сам пройшов конкурс у військове училище і дуже хотів стати танкістом. Під час навчання його завжди ставили у приклад, і казали, що Руслан – "зразок справжнього майбутнього офіцера, взірець".

"Найпрекрасніший син у світі. Найдорожчий. Я б дуже хотіла, щоб таких людей було якомога більше", - підкреслила мати, додаючи, що "Бог дав Руслану доброти більше ніж років життя".

Батько загиблого розвідника підкреслив, що Руслан був надзвичайно чесним і правильним.

"І загинув як воїн, зі зброєю в руках", - сказав Юрій.

Дружина Юлія Попова розповіла, що вони з Русланом познайомилися у дитячому садку. "З моїм братом Руслан дуже товаришував. Щирий, веселий та неймовірно добрий – він просто не міг не подобатися", - сказала вона, додавши, що коли родина Попових переїхала у Київ, вони з майбутнім чоловіком бачилися лише на канікулах.

"Якось вперше зустрілися після довгої перерви в Миколаєві, а наступного дня я знайшла біля дверей у під’їзді величезний букет. Наступного разу він запитав, чи хотіла б я стати його дружиною. Я одразу ж погодилася, бо не змогла уявити своє життя без нього – найкращого друга", - пригадала Юлія.

Друг загиблого Героя Олег Макаренко підкреслив, що Руслан був справжнім розвідником.

"Він завжди хотів бути у розвідці і був військовий за своєю суттю", - сказав Макаренко.

Він відзначив, що у Руслана був період, коли він звільнився з розвідки, але цивільне життя було не для нього, і він хотів повернутися на службу, яка дійсно була його справою.

"Я дружив з Русланом 30 років. Якби в нас було більше таких людей, то перемога настала набагато швидше", - підсумував Макаренко.

Також він пригадав, що Руслан брав участь у миротворчій місії ООН у Ліберії (Західна Африка), де очолив операцію зі звільнення з сексуального рабства жінок.

Як зазначається у буклеті, у 2014 році з початком агресії рф проти України повернувся на службу та виконував операції у лавах ГУР МО України. Попов був у складі легендарного спецпідрозділу, з якого походять нині Герої України Кирило Буданов, Максим Шаповал, та багато інших. Повномасштабну війну зустрів у Маріуполі.

В буклеті наводяться слова командира підрозділу "Нептун", який наголосив, що вони з Русланом в Маріуполі виконували різні завдання, щоб підсилити бойові бригади, які там перебували. Заміновували міст, разом з "Азовом" "зустрічали" вогнем ворожі танки, які прорвалися крізь оборону.

"Планували виїхати з міста на авто – скрізь блокпости "ДНР". Заїхали на дачі, вирушили з настанням сутінків. Так, йшли вночі, а спали вдень. Пішки здолали 165 кілометрів. Щоб нас не вичислили під час переходу, залишили свої телефони. Усі, окрім Руслана. Як виявилося, він усю дорогу писав дружині. Юля єдина знала, що ми йдемо. У столиці нас уже ледь не "ховали", - розповів командир.

Останній бій Руслана Попова відбувся за острів Зміїний. Командир підрозділу "Нептун" розповів, що було дві спроби висадки на Зміїний, працювали з "альфівцями".

"Домовилися, що обійдемо острів з різних боків. Але у перші ж хвилини у "Альфи" – двоє "двохсотих". Їхній командир просить продопомогу. Я відправляю групу "Монтани". Саме до цієї групи входив Руслан. Сам Монтана дістає важке поранення в голову. Двоє наших пішли надавати допомогу. Руслан залишається з альфівцями прикривати…У цей час і загинув, встиг знищити укріпленняворога та прикрив відхід своїх", - розповів командир.

За видатні заслуги перед Батьківщиною Руслан Попов неодноразово був нагороджений керівництвом ГУР МО України та главою держави:

• Медаль "Захиснику Вітчизни";

• Відзнака Президента України "За участь в антитерористичній операції";

• Пам'ятний знак "За воїнську доблесть";

• "За мужність при виконанні спецзавдань";

• "За відданість воєнній розвідці";

• медаль ООН.

Найвище звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" видатному розвіднику Руслану Попову присвоїли посмертно (18 липня 2022 року).

На його честь названо вулицю на Київщині, де він жив та де нині живуть його батьки. Історія Героя Україна внесена на сторінки Книги Слави ГУР МО України.

У Руслана Попова залишилося двоє дітей.

Презентація книги-буклета відбулася в межах проєкту ГУР МО України "Видатні розвідники", який покликаний зберегти пам'ять про українських героїв та історію боротьби Сил оборони України проти російських загарбників.

Захід присвячений Дню Збройних сил України та проводиться з метою вшанування захисників і захисниць України, які борються і боролися за волю та власну державність у різні епохи, а також задля збереження української історії про сучасну національно-визвольну боротьбу українського народу проти російських загарбників для прийдешніх поколінь.