Володимир Борейко,  еколог

 

Днями стало відомо - Київ вдруге увійшов до десятки найгірших для життя міст світу.

Видання The Economist оприлюднило результати щорічного дослідження щодо якості життя у містах світу. Другий рік поспіль Київ у рейтингу пасе задніх – українська столиця потрапила до нижньої десятки, опинившись аж на 165 місці. Для визначення індексу "придатності" міст до комфортного проживання експерти використовують п'ять критеріїв: стабільність, система охорони здоров'я, культура та навколишнє середовище, освіта й інфраструктура.

Одним із найважливіших показників рейтингу є стан навколишнього середовища. Але, на жаль, у київської влади тут одні проблеми та провали.

1. Київське повітря одне з найбрудніших у Європі

Київ уже понад 5 років посідає одне з перших місць в антирейтингу найбільш забруднених великих міст Європи та світу. У тихі дні перевищення допустимих показників за кількома параметрами відзначається в рази. Виною два фактори - зростання автотранспорту та знищення природних очищувачів повітря-зелених насаджень.

2. Стан міських водойм плачевний

Найнебезпечніше, що водойми забудовуються. Особливо страждають київські озера, яких зараз у Києві залишилося близько 200, і ставки, яких у Києві близько 100. За нашими підрахунками кожне третє озеро в Києві частково забудоване, на кожне друге робили замах забудовники. В результаті деякі озера сохнуть, як озеро Синє на Виноградарі. Під забудову віддано озера Вирлиця, Небреж, Качине та деякі інші.

КП "Плесо", яке створено для охорони озер, насправді на них лише заробляє. Не вирішено питання з Бортницькими очисними спорудами. Нормальної реконструкції не проведено. Практично фекалії всього Києва продовжують скидатися до Дніпра.

3. Екологічно небезпечні об’єкти Києва не ліквідовані

Єдиний у Києві сміттєспалювальний завод викидає у повітря 700 тон шкідливих речовин на рік. З 80-х років XX століття у спецкомбінат "Радон" звозили радіоактивні відходи із сусідніх областей. Нині вони зберігаються на глибині 10 метрів у спеціальних контейнерах. У 1995 році одне зі сховищ залила вода, стався витік тритію. Сховище в аварійному стані. Завод "Радикал" був секретним об’єктом, одним із найпотужніших хімічних підприємств СРСР. Достеменно відомо, що у 2007 році стався розлив ртуті, коли її вивозили із заводу. Але вивезли явно не всю – фахівці вважають ,що небезпечний метал там усюди і буквально в’ївся до будівлі.

4. Зелені зони швидко знищуються

Незважаючи на всі обіцянки київської влади, зелені зони Києва продовжують активно знищуватись забудовниками. За останні 10 років за нашими розрахунками площа лише київських парків зменшилась на 800 га. Наприклад, парк Покал забудовники незаконно забудували вже наполовину, а парк Кіото - на одну третину.

5. Київ не готовий до викликів глобального потепління. Через літню спеку, що посилилася, вмиратимуть тисячі літніх киян

Так спека 2003 року, коли температура в Європі піднялася до 47,5℃, призвела до одного з найкатастрофічніших стихійних лих у новітній історії, внаслідок якого лише за кілька тижнів загинуло від 45 тис. до 70 тис. осіб. Ця проблема, як свідчить дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, може стати новою нормою найближчими роками. Однак Київ зовсім не готовий до цієї нової екологічної небезпеки. Місто продовжують закочувати в бетон і знищувати озера та зелені зони.

6. Забудовники б’ють екологічних активістів, а влада мовчить.

Одне з найбільш обурливих явищ київської екології полягає в тому, що забудовники відкрито наймають "титушек" , які б’ють тих міських активістів, які захищають зелені зони. Згадаємо недавні історії із захистом Качиного озера, і екопарку Осокорки, і Протасова яру. Кияни проливають свою кров за право жити в зеленому місці, а не в бетонних джунглях.

7. У Києві постійно незаконно намагаються ліквідувати або пошкодити заповідні об’єкти.

Як приклад, можна навести незаконні рішення Київради щодо закриття заповідного об’єкту Лиса гора та знищення частини території із заказника Бабин Яр під військове кладовище. Кияни не знають.-а я скажу - ще міська влада розглядала проект військового кладовища в заповідному Національному ботсаду ім. Гришка. Це вже дно.

Досвід цінний повторенням. Лише за 3 роки кількість нападів на заповідні об’єкти з боку забудовників та інших "користувачів" зросла в 3 рази. Причому знищенням природних об’єктів займається не лише Київрада, а також відомі міські чиновники, наприклад, гендиректор "Київводоканалу", на якого за незаконну забудову заказника "Деснянські луки" нещодавно порушено кримінальну справу. Нещодавно стало відомо ще про один екологічний злочин - КП "Плесо" повністю знищило природу заповідного острова Оболонський.

8. Депутати Київради від "Удару" Бондаренко та Лимар відкрито борються з екологами

Найбільш огидним прикладом сучасної екологічної політики в Києві є дії "ударівців" Лимар і Бондаренко (широко відомий киянам тим, що підробив свій диплом, але залишився при владі), спрямовані на блокування заповідання зелених зон та озер. Я особисто про це розповідав Віталію Кличку, проте він проігнорував це питання. Вони розробили та прийняли на засіданні Київради новий "порядок", якій повністю блокує у Києві створення нових заповідних зон, і це антизаконне рішення, на жаль, підписав Віталій Кличко.

Ми бачимо відкритий саботаж та бездіяльність київської влади у питаннях екології. Висновки не робляться. У крайньому випадку ми бачимо лише імітацію діяльності з боку влади. У наявності сповзання Києва в екологічну катастрофу.

Чому це відбувається? Велика провина лежить на мері Києва В.Кличко. Він не лише не приділяє необхідної уваги питанням захисту довкілля, а й сприяє діяльності забудовників, які буквально знищують колись зелений Київ. Недарма у нинішній Київраді зі 120 депутатів близько 80 осіб – забудовники чи їхні лобісти. І фракція "Удар" перша, яка виступає проти екологів. Віталій Кличко не бажає чути критику від екологів, не бажає з ними зустрітися, щоб обговорити проблеми, що давно назріли.

На жаль, Віталій Кличко як мер Києва не спирається на громадське екологічне суспільство, не використовує величезної сили київських громадських екологічних організацій у боротьбі за охорону природи, не хоче встановити з ними діалог, прислухатися до їхньої думки. В результаті все це призвело до того, що Київ з кожним роком стає менш комфортним для життя людей.