Вадим Попко, професор кафедри порівняльного і європейського права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка

 

Цьогоріч ми відзначатимемо одинадцяту річницю Революції Гідності - події, яка кардинально змінила Україну та в значній мірі вплинула на геополітичні процеси в Європі та світі. А все почалося 21 листопада 2013 року, коли уряд азарова оголосив про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Першими, хто тоді мобілізувався були саме студенти, які спочатку вийшли на мирний протест і, тим самим, стали рушійною силою Майдану. Молодь, яка бачила своє майбутнє в сім’ї демократичних країн категорично не сприйняла прагнення тодішньої влади розвернути Україну на Схід та вкотре зробити її васалом одвічного ворога - росії. Тодішня влада цього навіть не приховувала, адже в самому урядовому розпорядженні йшлося, про те, щоб "відновити активний діалог з російською федерацією та іншими країнами Митного союзу і державами — членами СНД щодо пожвавлення торговельно-економічних зв’язків з метою збереження та зміцнення спільними зусиллями економічного потенціалу держави".

Втім, на перешкоді цих намірів стала молодь – студенти кількох закладів вищої освіти, які прийшли на Майдан Незалежності, щоб висловити свій протест. Подальші події Революції Гідності  усім відомі, тому не буду зупинятися детально. Головне – Україна відстояла свій європейський вибір. Цього не сприйняла росія і розгорнула проти нашої держави збройну агресію, яка триває вже більше 10 років.

Такий "відступ" від центральної теми, якій присвячена моя колонка я зробив навмисно. Адже саме після Революції Гідності прискорився маховик процесів щодо реформування української вищої освіти. В ухвалений у 2014 році закон "Про вищу освіту" були впроваджені новаційні положення та ідеї, і, необхідно зазначити, цей закон постійно вдосконалювався протягом цього часу. Потужний імпульс процесам реформування сектору стала підписана Україною Угода про Асоціацію з Євросоюзом, яка передбачала конкретні напрямки співробітництва. Зокрема, сторони зобов’язалися активізувати співробітництво з метою:

1. реформування та модернізації систем вищої освіти;
2. сприяння зближенню у сфері вищої освіти, яке відбувається в рамках Болонського процесу;
3. підвищення якості та важливості вищої освіти;
4. поглиблення співробітництва між вищими навчальними закладами;
5. розширення можливостей вищих навчальних закладів;
6. активізації мобільності студентів та викладачів;
7. увага приділятиметься співробітництву в галузі освіти з метою спрощення доступу до отримання вищої освіти.

Зупинюся на останньому пункті – спрощення доступу до вищої освіти і, зокрема, на одній з останніх ініціатив Уряду – законопроєкті №10399, як механізмі, що має цей доступ забезпечити.

Освітні гранти – революція у вищій освіті

 

Насправді, великий крок до повноцінного функціонування системи державних освітніх грантів було зроблено ще в липні 2024 року. Тоді Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №822 "Про реалізацію експериментального проекту щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти". Учасниками пілотного проєкту можуть стати здобувачі освіти та освітні заклади, а координатором призначено Міносвіти. Постанова передбачає повну або часткову оплату вартості навчання для тих здобувачів, хто підписав відповідний договір з МОН. Заклади освіти, в свою чергу, аби взяти участь в проєкті мали дотримуватися вимог Порядку формування мінімального розміру плати за навчання для здобуття вищої освіти на основі індикативної собівартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 р. № 191 "Деякі питання запровадження індикативної собівартості".

Як тоді наголосив Віце-прем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій — Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров: "Нова система фінансування – це про принцип "гроші ходять за студентом".

Ще до виходу цієї постанови Кабінет Міністрів розробив Проект Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам", який був внесений до Верховної Ради 10 січня і був прийнятий парламентом за основу 20 березня. Зараз він очікує на друге читання і, я сподіваюсь, буде ухвалений на поточній сесії парламенту.

Як зазначає розробник документу, його мета - реформування системи фінансування здобуття вищої освіти на основі диверсифікації способів фінансового забезпечення навчання здобувачів, підвищення ефективності використання державних коштів в частині фінансування державного замовлення, адресності державної цільової підтримки, вдосконалення механізму формування та розподілу державного замовлення.

Що закладено в законопроєкті?

По-перше – масштабування грантової системи навчання. Це дійсно революційна новація і передбачає вона те, що держава надає гранти талановитим студентам, які навчаються за контрактом. До цього, як відомо, існувало лише дві форми – бюджетна та контрактна. Зараз студенти, які навчаються на контракті можуть претендувати на грант. 

В проєкті Державного бюджету України на 2025 рік на сектор освіти передбачено 169,3 млрд грн (2% ВВП). З них - 28 млрд буде спрямовано на підготовку фахівців закладами фахової передвищої та вищої освіти на умовах державного замовлення та надання державних грантів на здобуття вищої освіти. Як зазначив генеральний директор директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України Олег Шаров, в 2024/2025 навчальному році на гранти зможуть претендувати близько 16 тисяч студентів, які отримали необхідну кількість балів на НМТ (150 та більше балів по кожному з двох предметів).

Розмір освітніх грантів.

Розмір допомоги – від 15 до 50 тисяч гривень. Ці гроші можна буде використати лише на навчання. Використати їх з іншою метою або перевести їх в готівку — неможливо.

В цьому питанні ми дещо відрізняємося від наших європейських колег. Наприклад, в Німеччині порахували, що в середньому студенту потрібно 1150 євро на місяць, щоб навчатися в цій країні. В цю суму входять семестрова плата, витрати на проживання (оренда житла, поточні витрати), медичне страхування і, в залежності від землі, де розташований ЗВО – плата за навчання (в деяких випадках вона не стягується). Для того, аби забезпечити доступ до вищої освіти та розширити студентське коло в країні функціонує державна агенція DAAD. Щороку вона надає майже 60 тисяч стипендій та грантів і ці кошти студенти, які навчаються в німецьких ЗВО як раз можуть спрямувати на зазначені вище статті витрат.

У Франції також існує система освітніх грантів. Навіть для іноземних студентів передбачена можливість їх отримати. Ці питання належать до компетенції Міністерства закордонних справ. 25% цих стипендій безпосередньо фінансуються Міністерством в рамках стипендіальної програми Eiffel Excellence Scholarship Program, а за решту відповідають посольства Франції в різних країнах. Крім цього, освітні гранти надають Міністерство вищої освіти та досліджень (крітерієм тут є окремі соціальні категорії) та регіональна влада. Часто регіональні стипендії надаються іноземним студентам завдяки двостороннім угодам про обмін з іноземними ЗВО. І, звичайно, стипендії студентської мобільності Erasmus+.

В Сполучених Штатах фінансувати навчання талановитих студентів можуть як Уряд, так і самі університети та коледжі, а також чисельні неурядові організації та фонди. Популярною є практика, коли за навчання сплачують приватні спонсори та бізнес.

А ось у Великій Британії схожа до нашої модель. Там гранти та стипендії,  як правило, покривають частину виплат і за навчання.

Хто може претендувати на грант?

З часів відновлення Незалежності студентство поділяли на дві категорії. Перша  – власне, ті, хто навчається на бюджеті (держзамовлення, тобто коли держава покриває 100% плати за навчання). Само по собі держзамовлення формується на основі потреб держави в певних спеціалістах. Раніше студентів, які навчаються на бюджеті було до 40%. З ухваленням законопроєкту в Міносвіти стверджують, що протягом 5 років їх частка зменшиться до 25-30% (державне та регіональне замовлення). Але в той же час з’явиться категорія студентів, які зможуть отримати освітній грант від держави (35-40%). На такі гранти зможуть претендувати і контрактники.

Друга категорія – це ті студенти (їх буде близько 35-40%), які будуть сплачувати повну суму контракту. Отже, ініціатива справді збільшить доступ до вищої освіти для нашої молоді.

Що стосується спеціальностей, то сьогодні найбільша потреба в медиках, інженерах, агрономах, фахівцях з кібербезпеки, вчителях, тощо. Логічно, що саме для таких студентів буде передбачена більша частка бюджетного фінансування. 

В цілому можна привітати такі ініціативи, але слід продовжити реформування і самих вищих навчальних закладів. В цьому контексті певні рухи теж є – Міносвіти планує зменшити їх кількість до 100 (з поточних 121) шляхом об’єднання. Але цього замало. Для того, щоб наші навчальні заклади зайняли гідні позиції в глобальних рейтингах, таких, як Academic Ranking of World Universities, QS World University Rankings, U-Multirank вони мають відповідати тренду – орієнтуватися на результати наукових досліджень.