Шанси на розвиток. Що перешкоджає зростанню оборонної галузі та яких змін потребує ВПК
Ігор Копитін, народний депутат України
Український ВПК за останні три роки продемонстрував рекордні темпи зростання. Проте є негативні чинники, які стримують розвиток оборонної галузі. Вирішення цих проблем сприятиме стійкому посиленню сектору й підвищенню конкурентоспроможності на світовому ринку.
У світі зростає запит на безпеку, а кожна країна нині розглядає свої плани побудови надійного захисту від ризиків, поступово збільшуючи частку бюджету, що спрямовується саме на оборону й виготовлення або закупівлю потрібних озброєнь. У ЄС нещодавно ухвалили першу взагалі за весь час його існування Європейську оборонно-промислову стратегію. Там планується інвестувати більше в розвиток оборонно-промислового комплексу. Тобто йдеться про вкладення мільярдів в оборонну промисловість ЄС. А що тим часом в Україні? Наш ВПК, виробничий потенціал якого оцінюється в 35 млрд доларів, перебуває під впливом негативних чинників, що заважають його розвитку й перекреслюють перспективи масштабування. То що відбувається та чи є вихід?
Де гроші, або чому вітчизняний ВПК потерпає від нестачі коштів
Дефіцит фінансування – наразі головне проблемне питання, яке озвучують наші виробники ВПК. Адже виробничі потужності українських компаній значно перевищують фінансові можливості бюджету, що створює значний розрив між потенційною продуктивністю та реальними замовленнями держави в підприємств. Тобто фактично обсяги державних закупівель продукції нашої оборонної галузі втричі менші за ті обсяги, які готові виробити або вже виробляють компанії. Так Міноборони, наприклад, віддає замовлення підприємству на 50 БПЛА, тоді як компанія цілком спроможна випустити у стислі терміни 600 або й 1000 БПЛА. Зрозуміло, що такі невеликі контракти можуть певним чином підтримати виробника, але на дуже короткому відрізку часу. І тут ми підходимо до другої проблеми.
Другий проблемний кейс: Міноборони не укладає тривалі контракти, наприклад, на два чи три роки. Така ситуація призводить до неможливості планувань обсягів на довгі терміни, що, відповідно, впливає на обіговий капітал виробників і відсутність інвестицій у розвиток. Адже немає розуміння: ти сьогодні інвестував два мільйони доларів у нові розробки та обладнання, а через рік замовлень уже немає, отже, і окупності інвестицій теж. Звісно, коли йдеться про довготермінові контракти, маємо згадати про законодавство. На жаль, такі закупівлі майбутніх періодів не передбачені законом "Про державний бюджет", отже нам у парламенті є над чим працювати, щоб якомога ефективніше змінити законодавство на користь наших виробників.
Третє питання: критична недофінансованість деяких виробників. Наприклад, підприємств, які працюють над створення систем РЕР і РЕБ. Офіційно відомо, що згаданий напрямок законтрактований лише на 10 %. Що це означає для компаній? Зупинку ліній, переведення робітників на умови короткого тижня чи й узагалі відпусток або звільнень. А також дефіцит коштів на створення новітніх розробок та їх випробовувань. Фактично це призводить до ситуації, коли вітчизняні виробництва зупиняються, а держава йде за закупівлями на ринок інших країн. Це нелогічно, і так бути не повинно.
Не лише про фінанси: як бюрократія та корупція стримують розвиток ВПК
Не тільки відсутність коштів створює перешкоди для активного розвитку галузі. Є й кілька інших проблем, які цілком спроможна ліквідувати держава. Звісно, якщо державні структури почнуть ефективно виконувати свої функції.
Про що йдеться: насамперед про бюрократію та недосконалість держапарату. На жаль, державні процедури, закупівельні процедури часто гальмують процес виробництва. Адже компанії можуть місяцями чекати на якісь погодження, затвердження, підписи тощо, тощо. Тобто чиновники, чи то навмисне, чи то діючи за певними інструкціями, фактично затримують ухвалення рішень і початок роботи з проєктами. Час минає – нічого не виробляється. На фронті ж тим часом – багато запитань до поставок. Такий підхід "приходьте завтра", чи як це назвати, – абсолютно критично знижує ефективність виробництв. Якщо додати ще й не завжди прозорі тендери, де переможцями раптово стають невідомі на ринку структури, то й складається ситуація, коли обсяги виробництва скорочуються, людей звільняють, жодних інновацій чи інвестицій немає.
І не забуваймо, що корупційний спрут в Україні живе, і йому тут доволі комфортно. Адже через зловживання коштами та різноманітні корупційні схеми відбувається завищення вартості оборонних контрактів, передавання якимсь особам "відкатів" за контракти, інші фінансові махінації. Усе це – наслідок недостатнього контролю та нагляду, відсутності належного аудиту й перевірок виконання оборонних проєктів. А результат – сумний: зловживання, неефективне використання коштів держави, труднощі для тих виробників, які уникають схематозів і сумнівних домовленостей та очікують, що держава гратиме чесно – в межах законодавства. Тим часом як державні контракти отримують компанії, що не мають відповідного досвіду й ресурсів для їх реалізації.
Вирішити головні питання. Як допомогти розвитку вітчизняного ВПК
Звісно, держава має подбати про поступове вирішення всіх питань, які гальмують розвиток галузі. Насамперед потрібні державні інвестиції, а також стабільне фінансування за контрактами, планування контрактів, забезпечення виробників замовленнями. Це дозволить компаніям розраховувати обсяги, інвестувати в розвиток. Варто забезпечити виробництва замовленнями, що дозволить підприємствам ефективно планувати і надасть стимули розширювати виробничі потужності.
Розвиток ВПК неможливий і без реформування контрактної системи, лише так можна забезпечити виробникам стабільність і передбачуваність фінансових потоків. Система довготермінових контрактів з державою-замовником – це те, на що давно чекають підприємства, і саме те, що сприятиме надходженню внутрішніх інвестицій від приватних компаній у галузь.
Одним з важливих заходів підтримки ВПК в Україні має стати й державне інвестування, зокрема спеціальні проєкти фінансування нових розробок, що допоможе галузі посилити науково-технічну діяльність та сприятиме найшвидшому випуску інноваційних продуктів. Крім того, важливі й програми кредитування. Минулого року уряд запровадив пільгову програму кредитів для виробників зброї зі ставкою 5 % річних. Та поки що про високу активність і вплив програми говорити не можна – за перший квартал цього року видано 463 млн грн пільгових кредитів. Зважаючи на кількість підприємств галузі та на реальні потреби компаній, це, на жаль, крапля в морі. Тому треба продовжувати працювати з банківським сектором, з міністерствами, відомствами, вивчати дані виконання державного бюджету, щоб знайти можливості спрямувати більше коштів на пільгове кредитування виробників оборонної галузі.
Важливо також допомагати підприємствам налагоджувати міжнародну співпрацю. У такий спосіб вони отримають нові шанси на розвиток – європейські інвестиції передбачають можливість розробляти інновації та розширювати потужності. Це загалом підвищить фінансову стабільність галузі. А співпраця з певними країнами й обмін технологіями сприятиме як розвитку галузі загалом, так і її окремих напрямків. До того ж міжнародні партнери для ВПК – це шлях до зміцнення конкурентоспроможності на світовому ринку. Це додаткові інвестиції, підвищення стандартів прозорості й ефективності підприємств та процедур фінансування. Відомо, що тривають поставки зброї від наших партнерів за "данською моделлю" – це безпекові кредити ЄС, які дозволяють державам-членам фінансувати військові закупівлі для України. І Міноборони працює над розширенням механізмів для масштабування "данської моделі". Тож украй необхідно, щоб Україна продовжували вести консультації з європейськими партнерами, аби з’являлися нові домовленості з європейськими державами щодо долучення до фінансування закупівель зброї в українських компаній у межах "данської моделі". Завдяки збільшенню траншів від ЄС на закупівлі в українських виробників оборонна галузь України отримає інвестиції для розвитку.
Експорт озброєнь – ще одне важливе рішення, яке цілковито залежить від держави. Адже виробникам не вистачає коштів, щоб збільшити обсяги, модернізувати обладнання, відкрити нові підрозділи. Залучити в галузь необхідні обігові кошти може допомогти відкриття контрольованого експорту продукції ВПК. Звичайно, підхід до експорту зброї має бути комплексним і враховувати позицію Міністерства оборони, уряду, представників галузі та фахівців сектору безпеки. Це дуже важливе стратегічне рішення, яке потенційно може сприяти і відкриттю нових виробництв ВПК в Україні, і створенню тисяч робочих місць, і залученню мільярдів доларів інвестицій в оборонну галузь. Контрольований експорт допоможе виробникам реалізувати обсяги продукції, а відтак надійно підтримає всю галузь і сприятиме її подальшому розвитку.
Також хочу підкреслити, що без подолання забюрократизованості й корупційної складової розраховувати на інвестиції чи стрімкий розвиток ВПК неможливо. Галузі потрібне спрощення бюрократичних процедур, упровадження автоматизації та диджиталізації певних процесів. Таке спрощення процедур для ВПК уже поступово відбувається, до прикладу, нещодавно Кабмін постановою № 763 "Про реалізацію експериментального проєкту щодо виробництва, закупівлі та постачання боєприпасів" спростив процедуру імпорту вибухових речовин й інших компонентів до боєприпасів. Зміни полегшили процедуру імпорту вибухових речовин, засобів їх ініціювання, виробів і пристроїв, що містять вибухові речовини, для виробників, які не мають чинних державних контрактів. За такою схемою можна спрощувати й інші процедури. Наприклад, відомо, що вкрай потрібна уніфікація технічних вимог до БПЛА, що має сприяти появі єдиних стандартів оцінки продукції підприємств і спрощенню процедури державних закупівель.
Крім цього, варто запровадити відкриті й прозорі тендери в тих напрямках, де це не загрожує нашій безпеці й обороноздатності. Залучення незалежних експертів до оцінки пропозицій дозволить ефективніше відпрацювати нові процеси. І звісно, потрібні регулярні якісні аудити та посилення контролю за виконанням оборонних проєктів за державними замовленнями, щоб запобігти навіть теоретичній можливості зловживань.
Український ВПК росте й розвивається, проте як стратегічний напрямок для безпеки та для ВВП країни цей сектор має отримати від держави потужну підтримку. Потрібен якісний системний підхід, за якого оборонна галузь справді стане пріоритетом державного розвитку. Це має забезпечити усунення ключових проблем, що гальмують розвиток і призводять до нереалізованості потенціалу галузі. Ми потребуємо стійкої та конкурентоспроможної оборонної галузі, і тому вирішення ключових нагальних питань має стати головним завданням для держави вже зараз і негайно.