Золото війни

Олександр Крамаренко, економічний оглядач

Провідні інформаційні агенції останній тиждень полохливо повідомляють про те, що КНР нарощують закупівлі золота у резерви. І навіть деякі публікації натякають, що це є ознакою підготовки до якогось глобального конфлікту чи війни. Але насправді все це справедливо лише частково. Скоріше лідерство Польщі у закупівлях є червоним прапорцем тривоги. От на це б варто увагу звернути.

Власне, про факти. Вони загалом свідчать про те, що КНР не має рекордів ані по абсолютному розміру запасів золота, ані по темпам їх наповнення, ані по питомій вазі золота у міжнародних резервах.

Згідно із найсвіжішими даними Народного банку Китаю, за липень його золоті резерви зросли з 2298,5 до 2300,4 тон. Це, до речі, лише п’ятий показник у світі – після США (8 133,5 т), Німеччини (3 350,3 т),  Італії (1 451,8 т) та Франції (2 437 т). Тут і далі, переважно дані World Gold Council за підсумками 2 кварталу поточного року, якщо не зазначено щось інше. На жаль, золота статистика доволі повільна, але що є, то й маємо.

Ще один цікавий показник, якій свідчить про золоту стратегію – питома вага золота у міжнародних резервах. І тут поки що немає жодних ознак золотої карколомної лихоманки у Пекіні: США – 77,85% , Німеччина – 77,5%, Італія – 74,23%, Франція – 74,96%, КНР – 6,7% (!). Загальносвітовий показник  більший за китайський – в середньому по світу 22% міжнародних резервів тримають центробанки у золоті.

То може, Індія? Вона має лише 880 тон золота у резервах і вони складають лише 13,08% загального їх обсягу. Мені тут можуть закинути – як же так, Індія є одним з найбільших покупців золота в світі. Так, є. Але саме у резервах там золота відносно небагато, золото переважно споживають ювелірна промисловість та населення.

До речі, Україна має у міжнародних резервах НБУ приблизно 25,6 тон золота і питома вага його у тих резервах – десь біля 6,5%. 

То, може, КНР шаленими темпами скуповує золото? Насправді, ні. За перший квартал купили 9,95 тони, за другий – 6,22 тони. Це менше, ніж купували у другому кварталі такі країни, як Польща – 18,66 т,  Казахстан – 15,65 тон та Туреччина – 10,83 тон.

Чому багато купує Казахстан? Тому що видобуває. Держава там має таку можливість. Туреччина та Польща ведуть таку політику щонайменше з початку минулого року. Причому апетити цього року навіть дещо поменшали. Наприклад, у другому кварталі минулого року Анкара закупила 15 тон, а у першому – взагалі 30 тон.  Варшава підняла питому вагу золота у міжнародних резервах за останні 12 місяців приблизно з 13%  до 22%, а Анкара – з 34% до 50%.

То, може, КНР хоча б нарощує закупівлі лихоманковими темпами? Також не схоже: середні закупівлі Китаєм золота за перший квартал - 3,3 тон на місяць, у другому кварталі - 2,1 тон на місяць. Закупівлі у липні - 1,9 тон. І це суттєво менше, ніж темп купівлі у 2023 році - 223,9 тон.  44 тони за 2024 рік навряд чи може бути доброю ілюстрацією – КНР з травня по жовтень взагалі не купував золото у резерви через зростання цін. Але все одно середній темп закупівель у 2024 році був суттєво більшим навіть із урахуванням перерви, ніж у поточному році при регулярних закупівлях. Власне, зростання цін у 2023-2024 роках було результатом того, що КНР безперервно та активно купував золото з листопада 2022 року по квітень 2024 року.

Та і цього року КНР вже скуповує золото, незважаючи на зростання котирувань за останні 12 місяців аж на 41%. В результаті за останні 12 місяців КНР збільшив питому вагу золота в резервах з 4,9% до 6,7%. Могло б бути й більше, але є купа проблем в китайській економіці, які відволікають ресурси.

Резюме? Польща та Туреччина закуповують золото з безпекових міркувань. Чехія також не пасе задніх – більше 5 тон у другому кварталі поточного року. КНР і хотів би купувати суттєво більше, але ціна не влаштовує, та й потреби на стимулювання гальмуючої економіки самі себе не профінансують.

Багато хто з експертів вбачає у закупівлях золота Пекіном спробу позбавитись доларових активів. За наявними експертними оцінками, частка долара у міжнародних резервах КНР – десь біля 57% і потроху знижується. Дуже потроху. На жаль, офіційні дані щодо цього не оприлюднюються, тож ці дані можуть бути дещо спотвореними.

Менш із тим Пекін активно запроваджує заходи щодо зменшення залежності від долара. Наприклад з 2015 року працює Китайська система транскордонних міжбанківських платежів (CIPS), яка дозволила здійснювати платежі, деноміновані в юанях. Зокрема, торгівля із РФ вже йде переважно у юанях. І за останні 10 років інфраструктура CIPS дуже розвинулась. Тобто КНР і міняє структуру резервів(повільно), і намагається створити альтернативу розрахункам у доларах в міжнародній торгівлі (швидко). А золото – так, нарощують резерви в ньому, але доволі обережними темпами, не за будь-яку ціну.