Олександр Крамаренко, головред журналу Деньги

 

 

Маніфест про свободу та здоровий глузд – ось про що промова президента Аргентини Хав’єра Мілея. Потрібно трохи часу, щоб осягнути справжню вартість його слів, які викликали настільки бурхливу реакцію. Спробуємо зважити цю промову? Мені найбільше сподобалось його ж власне резюме – "Хай живе свобода, блін!" (¡viva la libertad, carajo! - в оригіналі).

Для початку – чому я вирішив ось про це написати, хоча у Мілея багато чого про гуманітарні проблеми, про особисті свободи. Це дійсно дещо не моя тема, адже зазвичай про гроші пишу. Але промова Мілей – це, насамперед, про гроші. Бо спочатку забирають свободу – а потім і гроші. Бо для того, щоб нація стала заможною, вона насамперед має стати вільною, свободною.

Та промова, яку проголосив Хав’єр Мілей з катедри Світового економічного форуму у Давосі, на мій погляд, важить не менше, ніж промова Черчілля у Фултоні 5 березня 1946 року, в якій він оголосив спротив експансії Сталіна. Або промова Путіна у Мюнхені 10 лютого 2007 року, в якій той оголосив про реваншистські плани по відновленню радянської імперії. Чи промова Рональда Рейгана біля Бранденбурзьких воріт 12 червня 1987 року, коли він закликав Горбачова "повалити цю стіну" - Берлінський мур. Або ж Chicken Kiev speech ("Промова котлети по-київські")  Джорджа Буша-ст у Верховній Раді України 1 серпня 1991 року – він виявив вражаюче боягузництво, відмовляючи українцям у праві на вільний вибір своєї власної волі.

Так-так Буш виступив з абсолютно недалекоглядною промовою за 3 тижні до путчу у Москві та проголошення незалежності України. Тому й назва Chicken Kiev speech – тут натяк саме на боягузницьку позицію (chicken). До речі, чи не нагадує та позиція побоювання лідерів свободного світу щодо так званої "ескалації" з боку Кремля.

Дійсно, ці історичні промови мають різне забарвлення та різний вплив на історію людства. Але усі вони поєднані вагомістю наслідків. Черчіль та Рейган рушили світ у кращий бік. Джордж Буш-ст намагався погратись із абсолютним злом у піддавки. Його пас охоче прийняв Путін у Мюнхені через 16 років, оголосивши гібридну Третю світову війну цивілізованому світу.

Та не варто очікувати, що у промові пана Хав’єра лише мед, вершки та лісові ягідки.

Багатьох промова Мілея збентежить так само, як і мене вона збентежила. Я маю на увазі згадування ним угорського прем’єера Орбана у переліку світових лідерів, які прагнуть свободи. Що ж, навіть візіонери та ініціатори потрібних змін здатні помилятись. Ми знаємо з якого бруду виростають квіти *жарт*.

І ми вже давно не живемо у світі рожевих єдинорогів. "В мене нема для вас інших візіонерів" (с) – можу сказати, перефразуючи відоме висловлювання одного дуже знаменитого людожера.

Поява лідерів, які намагаються зсувати світ в бік здорового глузду – як це робить наразі Мілей, - це остання надія людства, на мій скромний погляд. Свобода, добробут, домінування здорового глузду – мабуть, це щось схоже на імунітет у живій природі. Якась гарантія того, що людство втримається на межі і не скотиться у самознищення.

Бо є реальні побоювання, що соціалізм/комунізм, хибне відчуття провини перед тими, кому насправді ніхто нічого не винен років 50-100 щонайменше, спроби зв’язати руки та ноги тим, хто здатен рухатись швидше, заткнути пельку тим, хто каже правду – все це нас реально може звести у прірву, у помиральну яму. 

До речі, в нашій країні дещо з переліченого вже майже домінує – фіскальний терор, наприклад, який є сучасною реінкарнацією комуністичної ідеології.

Нарешті мав хтось це сказати та закликати, як то зробив Мілей. Бо щось мене не тішать передбачення про те, що західна цивілізація може загинути не стільки під зовнішнім тиском агресивних багатолюдних автократій, скільки від втрати імунітету проти всякої внутрішньої лівацької маячні.

Ймовірність саме такого сценарію все ще залишається доволі високою, і це було зрозуміло ще років десять тому: достатньо почитати на ніч "Самознищення Європи…" Дуґласа Мюррея(2017), або хоча б "Покору" Мішеля Уельбека (2015). Вони тоді здавались не менш провокативними, ніж пан Хав’єр зараз. Але, на відміну від Мілея, письменники не приймають рішень, що протистоять загрозам. Письменники лише пророкують про загрози.

"¡Viva la libertad, carajo!" - хтось мав, нарешті, сказати це вголос у самому серці найбільшої тусовки світового істеблішменту.

Текст виступу Хав’єра Мілея мовою оригіналу є на його урядовому сайті, шукайте гуглом за назвою "Discurso del Presidente de la Nación, Javier Milei, desde el Foro de Davos, Suiza". У пошуковій видачі ця сторінка буде на першому місці.