Тарас Семенюк, аналітик KyivStratPro

 

Проблема Лукашенка в тому, що він не підготував собі наступника. Він копіює систему влади Володимира Путіна, але "бацька" набагато відстає від свого східного сусіда.

Проблема персоналістських режимів в тому, що авторитарний лідер замикає на собі всю повноту влади. Державні інститути працюють за принципом лояльності до лідера, а не до народу і навіть не за законом, оскільки авторитарний лідер наслідує поведінку Людовика XIV який казав "L’état c’est moi" (Держава – це я) тому і він встановлює закони співжиття.

Тоді у Франції серед політичної еліти йшла дискусія щодо першості королівської влади в протиставлені парламенту. В Білорусії йде протистояння між абсолютної владою та суспільством.

Білоруси вийшли на протест не тільки тому, щоб "бацька пішов", це лише видима причина, натомість головна ідея заключається в тому, що протестувальники хочуть, щоб влада, розумій Лукашенко, поважав їх голос, йшов на діалог та не клеймив їх "майданутими" чи "вівцями".

Протестувальники кращої думки про себе, тому що це в середньому молодий середній клас, який досягав успіху не за рахунок роботи на державних підприємствах, але власними силами, особливо в IT сфері, бізнесі. Вони були в ЄС і бачили, як працюють демократичні держави.

Протести можуть стати шансом для формування, вперше в історії, справжньої політичної опозиції, але для цього потрібно мати лідера, який конвертуватиме запит суспільства в політичні концепти.

Але, є одне але. Це якщо сам Лукашенко піде на діалог, до якого закликали президенти України, Польщі, Латвії та Литви. За виключенням Росії, президент якої привітав з перемогою діючого президента Білорусії. Воно й не дивно, авторитарні лідери підтримують своїх же.

Ніщо так не поляризує суспільство, як насилля. Силове протистояння влади на вулицях Мінська є ознакою неготовності Лукашенка йти на переговори, бо це означатиме його слабкість перед силовиками, які, поки що, висловлюють йому свою лояльність.

Будь-які вибори президента – це завжди ставка на безпеку та захищеність. Натомість чим сильніше відчуття незахищеності, тим сильнішою буде поляризація суспільства і тим менше свобідного місця для альтернативних об’єднуючих політичних цінностей, пише Мері Калдор своїй книзі "Нові й старі війни" в якій вона описує про сучасні та організовані форми насилля в глобальну епоху, як от організованою злочинністю, масовим порушенням прав людини.

Авторитарні правителі якраз використовують тактику терору для досягнення приватних політичних цілей. Власне довкола своєї персони Лукашенко всі 26 років будував владу і робив її залежною від себе завдяки терору.

В таких умовах транзит влади від стану тотального контролю до демократії буде проходити надзвичайно болісно. В демократіях інституції не залежать від волі однієї людини, але від закону, чітких правил гри та змінності влади. Це те, що відрізняє Україну та Білорусь. Бо з 1994 року в нас змінювались президенти, що свідчило про певну зрілість інституцій завдання яких балансувати владу, щоб вона не концентрувалась в одних руках.

Сябри лише на початку свого транзиту до демократії, але це при умові, що протести отримують чітку політичну повістку дня, а не безпорядки та протистояння з силовиками. Активна меншість буде мати перевагу над більшістю, якщо вона умовно інституалізується в політичні концепти та альтернативну стратегію подальшого руху Білорусі. Іншими словами коли політика з вулиці перейде до парламенту як мінімум.

Сьогоднішня залежність країни від Росії орієнтовно на 50% та Китаю 15% ВВП не означає, що зі зміною влади зміниться курс, однак може змінитись інфраструктуру влади, яка буде здатна проникати у всі рівні суспільства та на всій території та вносити демократично-політичні зміни.