Михайло Радуцький, голова Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування

 

Пандемія COVID-19 відсунула на другий план велику кількість інших біологічних загроз, з якими стикається Україна. Але вони нікуди не зникли, рівень загроз лише збільшується.

На жаль, системної роботи з аналізу та розробки заходів з протидії епідеміям Україна останніми роками фактично не проводила. Стара система санітарно-епідеміологічного нагляду була демонтована, нова не побудована. Вочевидь, нам потрібен новий підхід у цій сфері, якій би відповідав сучасним реаліям, досвіду інших країн.

Наразі у Верховній Раді проходить реєстрацію спільний законопроєкт Комітету здоров’я нації та МОЗ, якій має стати базовим регуляторним документом для системи громадського здоров’я. Законопроєкт передбачає створення на основі Центру громадського здоров’я МОЗу нового державного органу, який би опікувався біологічною безпекою країни. 

Нова структура базується на моделі американської служби СDC. Аналогічні служби працюють у країнах Євросоюзу, а також в інших розвинутих державах.

Головна відмінність нової служби – це і жодному разі не ще один контролюючий орган. Я вважаю, Україні вже досить інстанцій, які займаються контролем, погодженням, наданням дозволів и штрафними санкціями. Ми змінюємо філософію: чиновник більше не займається одночасно формуванням правил та контролем за їхнім дотриманням, що завжди залишає спокусу перетворити санітарно- епідеміологічний нагляд на бізнес. Чиновника ми міняємо на фахівця, який замість видачі довідок створює інтелектуальний продукт – і саме ефективністю цього продукту вимірюється якість роботи нової служби. Завдання нової служби, як і аналогічних служб в інших країнах – виявлення загроз, вивчення, аналіз та розробка програм з їхньої нейтралізації. А за безпосередню реалізацію цих програм має відповідати місцева влада, відповідні контролюючі та правоохоронні органи, прикордонна служба, суб’єкти господарювання.

Повний перелік функціоналу нової служби включає епідеміологічний нагляд, моніторинг, реагування на надзвичайні ситуації, профілактику хвороб, інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення, затвердження державних медико-санітарних нормативів, реєстрацією до застосування пестицидів, агрохімікатів, дезінфікуючих засобів, а також питання безпеки для людини водних об’єктів, питної води, атмосферного повітря, шкідливого впливу шуму.

Передбачається, що в кожному регіоні будуть діяти територіальні відділення нової служби, до складу яких увійдуть референс-лабораторії. Це важливо, адже крім глобальних загроз постійно виникають і локальні проблеми – забруднення водойм, спалахи захворювань серед певних соціальних груп місцевого населення, екологічно небезпечна діяльність місцевих виробництв і т.і. Завдання територіального органу – провести вивчення ситуації, надати інформацію та пропозиції з усунення проблеми місцевій владі.

У проєкті Закону закладені і певні засади, якими має керуватись нова служба. Так, законопроєкт чітко встановлює групи працівників, які мають проходити обов’язковий медичний огляд. Це вчителі, вихователі, працівники водопровідних споруд та інших сфер, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення та може спричинити поширення інфекційних хвороб або виникнення харчових отруєнь.

Ще одне важливе питання – це кадровий склад нової служби. Українську CDC потрібно комплектувати не чиновниками, а досвідченими фахівцями. На жаль, у країні існує дефіцит спеціалістів: не вистачає 48% епідеміологів та 41% вірусологів. Тому наше першочергове завдання - збільшити державне замовлення в медичні вузи за спеціальностями "громадське здоров'я", "епідеміологія" та "гігієна". І служба візьме участь у розробці стандартів освіти для цих спеціальностей.