Ірина Жданова, засновниця ГО "Фонд "Відкрита політика", засновниця Наукового ліцею ім. Клима Чурюмова, кандидат історичних наук 

(фото Богдана Бортакова)

 

Я вірю  в нетворкінг. Освіту. Синергію в діях. У відкриту мережу людей, які прагнуть миру. Прагнуть з розумінням того, що це  шлях не на одне десятиліття. Шлях, на якому буде як  мінімум три контрольно-пропускні пункти: перемир’я- примирення - мир.

 За даними ОСНА, лише за 10 днів січня було 64 порушень режиму тиші. І поки лунають постріли і гинуть люди, не настало справжнє  перемир’я, очікувати примирення, а тим більше миру є наївним. І головне, такий популізм має вибохонебезпечну суміш з огляду на кількість зброї, яка є у громадян  країни, в якій йде війна. Не лише у ветеранів АТО і мисливців.  І події 19 лютого 2014 мали би нагадувати про цей сценарій краще, ніж відомий український телесеріал.

Я вірю, що освіта є інструментом кращим, ніж зброя і самовибухівка. А лінзи телескопів і мікроскопів більш перспективні, ніж оптичні лінзи снайперських гвинтівок. Зброї, яка націлена на Україну. Скажете наївна? Можливо). Після 6 років щоденної роботи з тими, хто постраждав від війни по 2 сторони лінії фронту, я непереборно вірю в потенціал інноваційної освіти у змаганні "окуповані VC тимчасово окуповані території". В цьому блозі приведу лише 3 аргументи.

Перший. Простір діалогу.

Лише на одному КПВВ "Станиця Луганська" в грудні 2020 року було 42 тисячі  перетинів. Долаючи КПВВ чи можуть громадяни України дискутувати про довіру, досягнення перемир’я, про спільні цінності? В черзі в Ощадбанку, ЦНАПІ?... Де вони ще зустрічаються?  Ті, хто мешкає ТАМ. І ті, хто мешкають ТУТ. Де можуть зустрітись, щоб вести неспішний діалог? Де формуються цінності? В школах/університетах/коледжах/профтехах. Саме це середовище формує світогляд. І це чи не єдиний сьогодні майданьчик, де можуть зустрітись діти, молодь та їх батьки, що мешкають по дві сторони лінії фронту. Мають простір для діалогу. Бодай якийсь шанс почути іншого. А головне бути почутим. І далі, крок за кроком, тихо розвивати ту надію про припинення вогню, яка залоскоче десь в животі. Надію про примирення, яке з’явиться в серці. І, можливо, здійсниться за життя їх дітей. Мрію про мир,  про єдину Україну . І розуміння, що ця мрія може здійсниться , дай Боже, за  життя онуків...

 Другий аргумент. Вік формування цінностей.

Я не вірю, що другий чекпойнт "перемир’я- примирення" подолають люди старшого віку. Відбулись невідворотні зміни за 7 років російської пропаганди. Пропаганди професійної з багатими інвестиціями. Одночасно, можна дуже обережно вірити, що батьки школярів і студентів, люди середнього віку (ТАМ і ТУТ), зможуть зробити перші кроки до примирення за умови припинення вогню. Реального.

Другою умовою є освіта для їх дітей. Вони не вірять (і не лише ТАМ) і не повірять українським політикам. Але вони повірять своїм дітям. Коли їх діти, школярі і студенти українських шкіл та університетів, розкажуть про Україну, в якій безпечно вчитись і перспективно працювати, в якій стабільна економіка і високі стандарти життя.

І головне. Ми можемо сподіватись, що ці діти і молодь зможуть швидше позбутись тих стереотипів, коли будуть мандрувати.  І це наступний аргумент.

Третій аргумент. Мобільність.

На прикладі Міжнародної зеленої школи в  Космачі (Карпати), куди приїзджали на навчання студенти, діти, батьки яких мешкають ТАМ, я можу сказати, що доброзичливе інноваційне українське середовище робить за 5-10 днів більше, ніж роки пропаганди. А вони всі є насправді “сєпари”?...Я бачила як вони плакали, коли виконувався Гімн України... На гарячу лінію приходять дзвінки від батьків початкової школи з ТОТ із запитом про дистанційну освіту: ”ми хочемо, щоб дитина вчилась в українському середовищі, чула не лише те, що розповідають в місцевій школі. Генерування стереотипу, що всі ТАМ є  "сєпари" є хибним. Я переконана, що про Європу і європейські цінності найкраще вони дізнаються в студмістечку університету  Вітовта Великого в Каунасі, з яким підписано Меморандуми трьох переміщених університетів за сприяння Фонду "Відкрита політика".

Головними ризиками залишаються пропаганда, страх, відсутність грошей та інформації про можливості навчання в Україні. Одночасно,  з 2016 по 2020 рік 8 225 абітурієнтів з тимчасово окупованого Криму і Донбасу вступили в українські університети за спрощеною процедурою через Освітні центри “Донбас-Україна, “Крим-Україна”.

Тому я вірю в ефективність комунікацій на різних рівнях.  З 2016 року у Фонді "Відкрита політика" працює гаряча лінія, тепер спільно з Урядовим контактцентром, запущено інформаційну кампанію.  Підготовчі курси з математики і української мови для здачі ДПА і ЗНО для школярів ТАМ  і ТУТ запрацюють в Науковому ліцеї Чурюмова спільно з Донецькою політехнікою. Реєстрація буде відкрита 15 лютого. Я не вважаю, що ці дії це намагання кипятильником гріти воду в океані. Я вірю в синергію маленьких великих дієвих проєктів.

Останнє. Головне. Про синергію в діях.

P.S. Я не вірю, що зустрічі за полірованими круглими столами у VIP готелях сприяють досягненню миру в моїй країні. Тому що по -перше , будь який круглий стіл має гострі кути. По друге, політикам потрібно мати мужність закінчити війну ще більшу, ніж її розпочати. Це якість , яка розчинилась в епоху діджітал маркетингу в суцільного популізму. По-третє, грати в довгу на 10-20-50 років можуть дозволити собі  політики не  лише із залізними я#цями, а й гнучкими мізками, а  головне - стратегічними мисленням… Отож, робимо мережу маленьких великих проєктів  й  #гребемодалі.