Юрій Тацій, заступник директора Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації

 

Успіху досягають експериментатори, які поєднують функціонал та естетику

В 1979 році син киян, які емігрували до США, бізнесмен Джей Прітцкер заснував премію за досягнення у сфері архітектури. Оскільки у свій час Альфред Нобель не потурбувався, аби відзначати успіхи архітекторів, то Прітцкер вирішив виправити цю несправедливість. І йому вдалося – премія досить швидко стала надзвичайно престижною, її присуджують щороку зодчим з різних країн та континентів. Саме Прітцкерівська премія є своєрідним маркером, за яким можна побачити, а що ж цікавого відбувається в світовій архітектурі, якими є тренди і хто сьогодні перебуває на передовій архітектурних експериментів, винаходів та новацій.

В 2018 році премію отримав індійський архітектор Балкрішна Доші, якого називають "батьком" сучасної архітектури Індії. Він не будує помпезні споруди чи яскраві привабливі будинки. Профіль Доші – це соціальна архітектура, а його мета – забезпечити бідняків Індії житлом. Принципи архітектури Доші полягають в максимальному заощаджені простору та будівельних матеріалів, але створенні якісних і придатних для комфортного проживання споруд. Доші орієнтується на первинні потреби людей, але при цьому створює надзвичайні модерні споруди. В його портфоліо більше сотні реалізованих проектів, вершиною яких є заснований Доші Центр екологічного планування і технологій в Ахмадабаді. Головний корпус вузу – це справжній лабіринт переходів, відкритих терас та аудиторій.

"Постійність Доші доводить, що якісна архітектура повинна поєднуватися не лише з кліматом, місцем, технікою і ремеслом, але також з глибоким розумінням контексту в найширшому сенсі", - констатувало журі Прітцкерівської премії, вручаючи йому нагороду.

Японець Арата Ісодзакі – яскравий архітектор-постмодерніст, якого відзначили "архітектурним Нобелем" в 2019 році. Ісодзакі надихає японське традиційне архітектурне мистецтво, але він примудряється поєднувати його з кращими зразками європейського постмодернізму. Візитівкою Арата став художній комплекс Art Tower в м. Міто. Це спіралевидна башта чимось схожа на гігантську кобру зі сталі, скла і залізобетону. Вона відбиває сонячне світло, створюючи природнє освітлення, а всередині містить театр, концертну залу, галерею сучасного мистецтва. Кожен наступний проект Арата Ісодзакі перевершує оригінальністю попередній. Палац спорту Палау Сант Жорді в Барселоні, незважаючи на свою функціональність, виглядає легким та витонченим. Гімалаї- центр в Шанхаї натхненний природними формами, за що його назвали "бетонним лісом". Національний конференц-центр в столиці Катару Досі розвиває лісову традицію, його головний елемент – це деревовидна колона. Пробує себе Ісодзакі і в зовсім незвичайних сферах. В 2013 році він створив надувну концертну залу Ark Nova Concert Hall, яка "гастролювала" в регіонах Японії, що постраждали від потужного цунамі.

"Маючи глибокі знання у сфері історії і теорії архітектури, він ніколи не копіював вже існуюче, а його пошуки виражаються в його будівлях, які досі не підлягають стилістичній класифікації", - наголосило журі Прітцкерівської премії, присуджуючи нагороду Ісодзакі.

Минулого року честі бути найкращими в архітектурі удостоїлись ірландки Івонн Фаррелл та Шеллі Макнамара. Засновниці бюро Grafton Architects вони прославились проектуванням громадських будівель в різних куточках Ірландії. Всесвітню славу отримали після будівництва університету Бокконі в Мілані. Загалом Фаррелл та Макнамара почали спеціалізуватись саме на будівлях вищих навчальних закладів – Лондонська школа економіки, Медична школа університету Лімерика, університетський кампус в Лімі. На форму останнього Фаррелл та Макнамару надихнув Тихий океан, бо сам кампус схожий на величезну навислу скелю, об яку розбиваються хвилі.

"Їхній підхід до архітектури завжди чесний. Він розкриває розуміння процесів проектування та будівництва від масштабних конструкцій до найменших деталей. Їх будівлі є "гарними сусідами", які прагнуть зробити місто кращим", - підкреслили в журі Прітцкерівської премії.

Нарешті, лауреатами 2021 року визнані французи Анн Лакатон та Філіп Вассаль. Їхнє архітектурне бюро  Lacaton & Vassal відоме незвичайним підходом в будівництві та реконструкції. Зокрема, їх надихають оранжереї і теплиці. Таку "теплицю" вони спорудили в 1992 році в у французькому місті Флуарак. Завдяки прибудові з полікарбонату площу першого поверху в літній час можна збільшити вдвічі. А в холодну пору року конструкції просто приховати. Таким чином, розширення простору стало улюбленим прийомом Лакатон та Вассаля. Зокрема, вони застосували його під час зведення будівлі Архітектурної школи в Нанті, виставкового центру в Парижі, концертної зали в Ліллі. Апогеєм такого підходу стало відділення Французького регіонального фонду сучасного мистецтва в Дюнкерку. Під час реконструкції старої будівлі Lacaton & Vassal створили нову його копію із скла, де розмістили виставкові зали та event-майданчики. Свій унікальний метод вони успішно випробували й на житлових будинках. Так, "огорнули" багатоповерхівку Tour Bois le Prêtre в Парижі конструкцією зі скла та металу. В результаті площа кватир розширилась, там з’явились балкони  і навіть заскленні зимові сади.

"Бюро Lacaton & Vassal радикальні в своєму делікатному підході і проявляють сміливість завдяки своїм тонкощам. Вони врівноважують повагу та прямоту в підході до штучного середовища", - заявив голова журі Прітцкерівської премії Алехандро Аравена.

Отже, за останні чотири роки "архітектурного Нобеля" отримували різні за світосприйняттям та архітектурним стилем зодчі. Але є те, що їх об’єднує – це творчий підхід до справи, сміливість, бажання експериментувати і знаходити вірні рішення, успішні спроби поєднати функціональність та естетику. Сподіваюсь, що і в Україні, зокрема в Києві, теж виросте нове покоління архітекторів, які в своїй роботі керуватимуться такими принципами.