Дмитро Соболєв, експерт у сфері фінансів

Те, що українці приховують свої доходи і занижують їх при статистичних дослідженнях - міф

За даними щорічного (з 2010 року) дослідження Держстату «Самооцінка домогосподарств рівня своїх доходів за 2020 рік», до представників середнього класу себе відносять 1% українців, до категорії небідних, але ще не представників середнього класу - 31,9%, до бідних - 67,1%.

Це дуже прикра статистика, проте вона дозволяє поставити певні цільові орієнтири для держави у розробці стратегічних програмних документів – від стратегій соціально-економічного розвитку до державного бюджету. Насамперед, через врахування абсолютних показників, на які орієнтуються українці, оцінюючи свій майновий стан та належність до бідних, не зовсім бідних чи середнього класу. Так, відповідаючи на питання про дохід, який дозволяє вважати себе представником середнього класу, 71,3% опитаних назвали суму понад 22 тис грн на місяць на одну особу. Середній розмір домогосподарства в Україні не перевищує три особи, з яких лише одна працює.

Відповідно, щоб належати до середнього класу, місячний дохід працюючої особи має становити понад 66 000 грн. Багато це чи мало? І не багато, і не мало. Це приблизно 2 100 євро. Середня зарплата несімейної особи в країнах ЄС в 2020 році склала 2 000 євро або майже 62 тис гривні, у працюючого подружжя з двома дітьми чистий середньомісячний заробіток вже понад 4 283 євро, або майже 132 тис гривні. Відповідно, самооцінка українців щодо того, яким має бути дохід, щоб називатися середнім класом… фактично один в один (незначна 5% різниця) співпадає з середньоєвропейським показником! А, оскільки в Україні переважна більшість цін і тарифів співставні в абсолютних величинах з європейськими, а то і є вищими за них, то подібне порівняння виглядає повністю коректним.

Хочу відзначити, що щодо української економіки, існує міф про те, що «тіньові зарплати/доходи» становлять чи то 40 чи то 50% у структурі доходів українців, а тому наші громадяни «лише жаліються на бідність».

Фантастичність цього міфу нескладно перевірити за допомогою даних Держстату про сукупні доходи та витрати домогосподарств та різницю між ними. Якби твердження про те, що половина доходів українців є тіньовою, то ми мали б побачити суттєве перевищення рівня витрат на рівнем офіційних доходів. Проте… За даними Держстату, доходи населення у 2020 році становили 3 972,4  млрд. грн, а витрати – 3 989,4 млрд.грн. Різниця у 17 млрд грн була покрита за рахунок зменшення рівня заощаджень (про їх розмір та нерівність я вже писав). Наявний дохід у розрахунку на одну особу в 2020 році становив 73 355 грн або 6 113 грн на місяць. Якщо дехто вважає, що всі ці гроші українці отримали у вигляді готівки, то він помиляється. Більше третини доходів склали соціальна допомога та інші поточні державні трансферти, зокрема – субсидії.

 

 

Якщо ж подивитись на структуру витрат та заощаджень, то виявиться, що за останні два роки витрати на придбання товарів та послуг зменшилися, так само як і заощадження.

 

 

Якби рівень тіньових доходів був навіть не 40, а 10%, то структура видатків, як мінімум, залишилася б незмінною щодо заощаджень. Бо ніхто не забирає гроші з депозитів та не витрачає їх на прожиття, якщо поточні доходи дозволяють прожити й так. Відповідно, тіньовий ринок в Україні мало перетинається з ринком праці і знаходиться в інших царинах та площинах.

Щодо європейської економіки, то найпоширенішим є міф про те, що «там, на Заході, все регулює ринок, а держава не втручається в цей процес або її втручання мінімальне». Насправді, рівень втручання держави у бізнес та бізнес-процеси в ЄС дуже високий. Зазвичай, норми і правила, якими регулюються форми, види і якість товарів та послуг в ЄС оформлені як Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС. Окрім того, ці документи є основою для формування національних законодавчих норм у всіх країнах ЄС. До речі, Україна вже не перший рік, в межах процесу гармонізації вітчизняного законодавства з європейським, впроваджує норми цих Директив в своє національне законодавство.

Виникає питання: а чому тоді в нас немає таких середніх зарплат як в ЄС? Відповідь, на жаль, досить проста і очевидна: оскільки рівень податкового навантаження в Україні є також середнім у порівнянні з країнами ЄС, то основна проблема в тих неформальних платежах, які доводиться сплачувати вітчизняному бізнесу, щоб вести поточну та інвестиційну діяльність. Власне, тут і криється та горезвісна «тінь» і «тіньові потоки», які сплачуються за те, щоб вести законну або й незаконну діяльність. Останнє порушує здорову конкуренцію. Як здолати цей «неформальний податок» і не лише репресивними заходами – тема окремої розмови, але, підсумовуючи роздуми над результатами дослідження Держстату скажемо, що українці адекватно оцінюють свій стан і мають цілком здорові прагнення.