13:37 19.10.2021

Автор АНАТОЛІЙ ГАЛЬЧИНСЬКИЙ

Доробок Президента (до 30-річчя нашої Незалежності)

12 хв читати
Доробок Президента (до 30-річчя нашої Незалежності)

Анатолій Гальчинський, доктор економічних наук, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченко

 

У нас був обнадійливий старт. Маю на увазі прийняття Верховною Радою доленосних документів, які утверджували нашу державність, соборність і суверенітет, європейський вектор державотворчих перетворень, їх ринкову домінантність.

Однак вже на початковому етапі утвердження нашої державності почала вдаватися взнаки нескоординованість владних інституцій – Президента, парламенту, уряду та НБУ, місцевих органів влади. Очікувалося, що координуючі функції в реалізації розбудовчого процесу візьме на себе Президент. Але тоді, у перші роки Незалежності, на Банковій ситуація була принципово іншою як при Кучмі. Панувала тиша і спокій. Можливо так і має бути, але не тоді, коли все кругом тріщить і сиплеться.

Давалася взнаки незавершеність розбудови національної економіки в своїй функціональній цілісності. Не існувало навіть у початкових визначеннях національного ринку. Лишались не сформованими міжрегіональні економічні комунікації. Всього третина виробленої продукції поглиналася внутрішнім споживанням. Україна була єдиною на пострадянському просторі країною, де не було запроваджено національної грошової одиниці. Пікантність ситуації полягала в тому, що основним супротивником грошової реформи виступав НБУ.

Що у підсумку – відомо. Повний розвал економіки. Рекордна за світовими стандартами інфляція – 102 не відсотка, а раза. Майже 24% падіння ВВП, 27% - промислового виробництва, чотирьохмісячна заборгованість по заробітній платі, її натуралізація.

Особливо тривожною ставала політична ситуація. Найнебезпечнішими у цій сфері були дезінтеграційні процеси. Події в Криму були складнішими тих, що мали місце у 2014 р. У політичній лексиці з’являються поняття Закарпатська, Галицька, Донецька республіки та інші. Мова йшла про фактичну недієздатність держави. Названі параметри інфляції, як і купоно-карбованці, яких вітер ганяв по вулиці і ніхто не підбирав – найпереконливіший доказ цього. Такі країни за світовими канонами не виживають.

Звідси –  не лише кулуарні, а й публічні дебати з приводу невідворотності нашого повернення під російський патронат. Відповідні оцінки ставали домінуючими і серед наших зарубіжних партнерів, в т.ч. ООН та МВФ. Дочасні президентські та парламентські вибори 1994 р. підтверджували критичність ситуації.

Саме у цій надкритичній ситуації до влади прийшов Леонід Кучма – представник управлінської еліти, керівник визнаного в світі військово-промислового комплексу. В ситуації, що склалася з управління економікою у повному обсязі фактично одразу було сконцентровано в руках Президента. Л.Кучма взяв на себе і всю повноту відповідальності за здійснювані заходи. Демократія перевдягалася з білих шат у робочий одяг. Коли ВР відхилила поданий Президентом проект закону про відчутне скорочення бюджетних видатків, Л.Кучма запровадив відповідні заходи своїм указом. У такий же спосіб було запроваджено низку інших надскладних заходів, що дозволило суттєво зменшити фіскальне навантаження на сферу виробництва (витрати бюджету до ВВП 1994 р. – 40,1%,  1997 р. – 30,1%, 1999 р. – 28,2%) і таким чином не лише стабілізувати економіку, а й створили міцне підґрунтя її зростання.

Використання в умовах кризи не лише ліберально-демократичних, а й адміністративних інструментів стабілізації – не наше нововведення. В період Великої депресії за рекомендацією Дж.Кейнса Президент Фр.Рузвельт рятував американську економіку подібним чином. Йдеться про запровадження механізмів соціалізації (одержавлення) інвестицій, політики зайнятості і політики доходів. Коли банківській системі загрожував повний колапс, Фр.Рузвельт своїм розпорядженням оголосив банківські канікули. В період кризи 1990-х років Л.Кучма діяв таким же чином.

Інституційна революція

Економічні перетворення органічно перепліталися з розбудовою не утверджених з різних причин у попередні роки функціональних інституцій, які у своїй системній цілісності формують проголошену у 1991 р. суверенність української держави, її дієздатність. Це, насамперед, прийняття в 1996 р.  Конституції України. До цього часу в Україні фактично продовжувала діяти Конституція УРСР, що повністю влаштовувала комуністів і соціалістів, яким належала більшість у ВР;

- утвердження Конституційного суду;

- докорінна перебудова фіскальної системи;

- проведення у 1996 р. грошової реформи;

- реформування місцевих органів влади, їх жорстке підпорядкування центру;

- започатковано процес розбудови українського війська, функції якого виконували розміщені на нашій території підрозділи радянської армії – армії неіснуючої держави. Перелік відповідних нововведень можна продовжити.

Що у підсумку?

"Українське диво" - оцінка відповідних результатів авторитетною західною аналітикою. І дійсно – 8,6% середньорічних (за 2000-2004 рр.) темпів зростання ВВП України, випереджаюча динаміка нагромадження національного капіталу, інвестицій і реальних доходів населення залишаються і сьогодні, якщо я не помиляюсь, неперевершеними в Європі. Йдеться про розрахунки, які базуються на даних статистики МВФ. 

Соборність передусім

Прийнято вважати, що реформи Кучми – це насамперед економічні перетворення. Це правда, але це не повна, як кажуть у таких випадках, правда. Адже саме в цей період статус першооснови всього комплексу суспільних трансформацій набула проблема нашої соборності. Україна можлива як суверенна держава лише за умов її соборності. Ця прописана кров’ю в нашій біографії формула потребувала реального наповнення. Ми весь час забуваємо, що основою соборності насамперед є внутрішні, підкреслюю – саме внутрішні перетворення. Це також наша історія. Йдеться про наповнення кожної клітини державотворення відповідними домінантами. Не лише парад вишиванок і урочистостей покладання квітів до пам’ятника Т.Шевченка, а насамперед системне (крок за кроком) формування міжнаціональної спільності людей – української політичної нації, яка за канонами європейської цивілізації розглядається як першооснова соборності. Нагадаю читачеві, що практично всі держави Європи утверджувалися у постфеодальний період як state-nation – держава – політична нація. Формула "ми всі українці" – практичне втілення постулатів зазначеного поняття. Важливо враховувати й те, що саме поняття state-nation не заперечує, а навпаки – передбачає політику конструктивного націоналізму. З погляду на це вже при Л.Кучмі формула "Побудуємо Європу в Україні" була трансформована в формулу "Побудуємо Україну в Україні" - Україну з домінуючими національними цінностями, з жовто-блакитним орнаментом.

Принциповою була позиція Л.Кучми стосовно рішучого погашення будь-яких проявів сепаратизму. Відомо, що нарада відносно ситуації в Криму відбулася в день першої інавгурації Президента, а вже вранці наступного дня літак з посадовцями високого рангу на борту, кожен з яких мав конкретне доручення, приземлився на півострові. Аналогічні дії під час Тузлівської провокації – перерваний зарубіжний візит, президентський літак приземляється в Сімферополі. Тут же через годину засідання РНБО, де приймається рішення щодо захисту своєї території всіма доступними, в т.ч. військовими засобами. Результатом рішучих дій стає зупинка повзучої агресії РФ, яка у 2013-2014 рр. переросла в відкриту окупацію Кримського півострова.

Економіка

У багатогранній за своїм змістом системі економічних перетворень кучмівського періоду спробую виділити лише декілька позицій, що несуть на собі системоутворювальне навантаження. Це, насамперед, реалізація завдань первинного накопичення капіталу і утвердження на цій основі адекватної принципам капіталізму соціальної структури суспільства. Йдеться про формування національної малої та середньої буржуазії, крупних власників капіталу, а також з відповідними соціальними визначеннями робітничого класу. Закладено фундамент утвердження середнього класу, де найбільш значущими були утвердження приватної власності земель міського підпорядкування, енергійне здійснення малої приватизації.

Здійснювалася політика підтримки крупного капіталу, вирощування, як це мало місце у Південній Кореї, конкурентоспроможних на зовнішніх ринках національних монополій. Не потрібно грати в піжмурки в цих питаннях. На Заході конструктивна взаємодія держави і монополій – чинник, що суттєво зміцнює креативний потенціал економіки. Така взаємодія не має нічого спільного з олігархізацією, яка є наслідком послаблення дієздатності держави і намагання монополій перебрати на себе у власних інтересах не реалізуємих державою управлінських функцій.

Наступна позиція. Функціональною основою системних реформ кучмівського періоду являються найбільш глибокі перетворення, пов’язані з утвердженням приватної власності на землю. Йдеться не лише про роздержавлення і приватизацію земель сільськогосподарського призначення, а й земельних ділянок міського підпорядкування, присадибних ділянок громадян. Не випадковим є те, що указ про земельну реформу, яким передбачався надскладний процес роздержавлення земель і передачу їх у приватну власність сільського населення, був фактично одним із перших економічних указів Л.Кучми. Оцінюючи відповідні перетворення, маємо враховувати насамперед те, що приватна власність на землю є фундаментом повноформатної системи ринкових відносин. Конче значущим для нас є й інше. Визнана у світі хліборобська майстерність у поєднанні з діловитістю українського селянина органічно пов’язані з відповідними параметрами земельних відносин. Показово, що саме на їх реалізацію була спрямована земельна реформа Столипіна. В Канаді на офіційному рівні нам заявляли, що своїми успіхами у розвитку АПК країна завдячує насамперед українським поселенцям. Звідси очевидне – силоміць нав'язана нам основана на принципах російської общини політика колективного землеволодіння деструктивна за своєю суттю позиція по відношенню до фундаментальних цінностей українства загалом. Утвердження приватної власності на землю створювало передумови ліквідувати відповідним Указом Л.Кучми давно збанкрутілі осередки русифікованого соціалізму на селі – колгоспи і радгоспи і водночас суттєво збільшити виробництво сільгосппродукції.

Я супроводжував Л.Кучму під час його державного візиту в Канаду і був свідком, коли у своєму виступі перед представниками української діаспори Президент розповів про відповідні перетворення, усі присутні аплодували йому стоячи. Земельна реформа Л.Кучми в її системному втіленні по праву буде виділена в історії становлення нашої держави як найбільш знакова подія.

У цьому контексті я не абсолютизую значимість сучасних баталій стосовно ринку землі. De-facto відповідний ринок вже давно існує і буде існувати. У відповідності з цим закон про системно регульований державою ринок землі вважаю одним із головних досягнень нинішнього складу парламенту.

Промислова політика

 Системна перебудова промисловості як і аграрного сегмента економіки за своїми результатами по праву відноситься до найбільш масштабних соціально-економічних перетворень. Л.Кучма по праву вважається не лише головним конструктором, а й головним прорабом в реалізації зазначених перетворень.

Важливим аспектом промислової політики було стимулювання засобами державного регулювання адаптації діючих підприємств – вимогам ринку. Йдеться таким чином про реалізацію функціональної моделі промислової політики, в якій державні та ринкові регулятори не протиставляються, як це трактується класичними канонами ринку, а на основі гнучкої взаємодії доповнюють один одного. Природня концентрація централізованих регуляторів на вирішенні завдань стратегічного порядку, як і суперечливих позицій, засвідчує не послаблення, а навпаки – посилення відповідної функції держави. Сучасні реалії світової економіки підтверджують відповідну тенденцію. Йдеться про своєрідний ренесанс принципів кейнсіанської політики. Кучмівські реформи відбивали цю тенденцію.

Ще одна нестандартна позиція промислової політики – при приватизації базових підприємств перевага віддавалася національним інвесторам.  Без цієї не офіційної позиції нині металургійна промисловість, базові підприємства енергетики, як і інших галузей, знаходилися б під контролем російського капіталу, який був на порядок міцнішим вітчизняного. Звідси і політичні наслідки. "Крим не потрібно завойовувати – його потрібно приватизувати", - заявляв свого часу добре відомий на Україні російський політик. Відповідний сценарій неоімперської політики опрацьовувався і по відношенню нашої країни в цілому. Л.Кучма глибоко усвідомлював небезпеку цих прожектів і зробив (можливе і неможливе), щоб їх упередити.

Що у підсумку? В результаті здійснюваних реформ Україна не лише зберегла, а й зміцнила свій статус індустріально розвинутої держави, яка володіє, зокрема, достатньо потужним металургійним комплексом. Водночас Україна по праву сприймається у світі як держава з чи не найбільш розгалуженою в Європі структурою висококонкурентного в окремих галузях машинобудування.

Ми сприймаємося в світі і як держава, що володіє найпередовішими в світі технологіями ракетобудування та виробництва найсучасніших видів інформаційного продукту. Лише одна ілюстрація. Л.Кучма був першим керівником іншої держави, якому була представлена можливість ознайомитись з пекінським центром космічних досліджень. Я супроводжував Президента і був свідком величезної зацікавленості Китаю в співробітництві з нашою країною в освоєнні космосу. Під час цього ж візиту Президента в Китай антонівці підписали угоду з китайською стороною про співробітництво в будівництві першого китайського літака цивільного призначення. Аналогічну угоду підписали миколаївські корабели.

Утвердження інвестиційної моделі економіки. Про параметри відповідної конструкції економіки йшлося вище. Йдеться про випереджаючі темпи зростання інвестицій у порівнянні з динамікою ВВП. Особливо важливою складовою стимулювання інвестицій стало освоєння нами надскладних механізмів макроекономічної стабілізації, суть якої зводиться до координації здійснюваної НБУ монетарної політики і фіскальної політики уряду. Результативність відповідної політики характеризується динамікою валютного курсу гривні, його фактичною стабільністю (2000-2004 рр. – 5,2-5,4 грн/дол).

Маємо враховувати й те, що понад 80% загального обсягу інвестицій відповідного періоду формувалися за рахунок внутрішніх джерел – насамперед капіталізації прибутків, які не ховалися в темниках, а інвестувалися в прогнозовану, стабільно зростаючу економіку.

Соціальна політика

Підсумовуючим результатом багатоаспектних реформ соціальної сфери можна вважати подолання насадженої свого часу нам ззовні психології державного патерналізму. Йдеться про не нашу, а російську ментальність, інструмент русифікації українського загалу. В Україні у вирішенні питань власного добробуту ніколи не покладалися на державу. Державна влада зазвичай сприймалася пересічним українцем як чужа влада. Від влади вимагалося лише одне – реальна свобода – свобода кожному. Подолання у цьому контексті психології державного патерналізму по праву може оцінюватися як один із знакових результатів кучмівських реформ. Маються на увазі не лише суто психологічні, а й їх економічні наслідки. Конче значущим є їх світоглядний аспект – оновлення одного із основних постулатів прокомуністичної свідомості. Для перехідного періоду це також одне із ключових завдань.

Заключення

У представлених узагальненнях йдеться, природно, лише про окремі аспекти системних перетворень кучмівського етапу розбудови нашої держави. Я свідомо не торкався зовнішньополітичних аспектів відповідних перетворень, утвердження нашої держави як самодостатнього, прогнозованого суб’єкта міжнародних відносин. Ця тема потребує спеціального аналізу. Л.Кучма по праву вважається одним із фундаторів багатовекторного зовнішньополітичного курсу нашої держави.

Знаковим у цьому був державний (саме державний) візит Президента в США (листопад 1994 р.), на якому було підписано основоположний документ відносин між нашими країнами "Хартія українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва". Під цим доленосним документом стоять підписи Л.Кучми і Б.Клінтона. Підписання у 1997 р. відповідного договору з Росією, який визнавав непорушність наших кордонів. У цьому контексті не можу не відмітити два державних візити Л.Кучми в Китай і державний візит в Україну Голови КНР Цзян Цземіня. У 2002 р. Л.Кучмою було схвалено комплексну програму системних перетворень "Європейський вибір", в якій обґрунтовано основні засади євроінтеграційної політики.

Йдеться також про реальні кроки зближення з НАТО – від підписання відповідної Хартії у 1997 році до рішення про членство в Північноатлантичному альянсі як стратегічну мету України. Кожне з цих питань заслуговує на розлоге і детальне осмислення.

Звичайно, в політиці системних перетворень Л.Кучми мали місце і системно-нескоординовані (суперечливі) рішення. Та це були помилки розвитку. Їх уникнути було неможливо. У цьому зв’язку важливим є інше. Історія оцінює діяльність політиків відповідного рангу не по припущених помилках, а у відповідності з досягнутими результатами суспільного розвитку.

Підсумовуючим результатом внутрішніх перетворень стала розбудова базових основ капіталізму – його фундаменту і несучих конструкцій надбудови і утвердження, як і передбачалося завданнями перехідного періоду, механізмів розширеного відтворення капіталістичних відносин на власній основі. Звісно, ми не повинні перебільшувати зроблене. Ми ведемо мову про утвердження початкових форм капіталізму, про необхідність його системного осучаснення, поетапного наближення до реалій діючої на Заході моделі капіталізму – його вищої фази, яка нині визначається як "капіталізм для всіх" – капіталізм, який завдяки сформованому виробничому потенціалу (як мінімум 30-35 тис. дол. на душу населення) спроможний забезпечити передумови реалізації інтелектуального потенціалу кожного громадянина і на цій основі самоутвердити власне Я, себе як особистість.

Президент Л.Кучма виконав свою історичну місію. Що далі? Необхідна нова стратегічна доктрина розбудови вже на існуючому фундаменті національної моделі "капіталізму для всіх", яка б відповідала принципам української ментальності, створювала б передумови реалізації достоїнств кожного із нас. Як на мене, на часі національний діалог з цих питань.

Завантаження...
РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

ІГОР ГОЦИК

Біометан – європейський досвід та українські реалії

ПАВЛО КУЛИК

Цифровізація громад. Як пандемія COVID-19 прискорила зміни у сфері державних послуг - кейс Херсонської області

ЕДУАРД МКРТЧАН

Циркулярна економіка як маркер протидії "Nord Stream-ІІ"

ЛЕСЯ БУРБЕЛЬ

Нова ера ринку страхування в Україні: що змінює новий профільний закон?

ДМИТРО ЧЕРНИШ

Які медичні послуги можна отримати за допомогою електронних інструментів та сервісів

АНДРІЙ НІКОЛАЄНКО

Малому бізнесу потрібне м'яке стимулювання до добровільної детінізації

ТЕТЯНА ПЕРЕВОЩИКОВА

Нарешті! Проголосували Закон про медіацію: що це і кому стане легше

ВІКТОР КРУГЛОВ

Впровадження РВВ (Розширена відповідальність виробника) – нові можливості для переробників вторинного паперу та книговидавців

ІРИНА ЖДАНОВА

Школа не повинна заважати жити! Лайфхаки для батьків і директорів шкіл

АНАТОЛІЙ БОЙКО

Технології VS освіта: Як технічний прогрес впливає на якість освіти?

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
Завантаження...
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА