Вікторія Гриб, народна депутатка України, Голова підкомітету Верховної Ради з питань енергетичної безпеки

 

Повномасштабне вторгнення росіян в Україну критично загострило один з найбільш драматичних викликів української державності - падіння народжуваності та тривалості життя. 1991 року Україна увійшла у незалежність із 51,7 млн осіб. Утім, вже 2030-го, за найбільш оптимістичними підрахунками, в Україні мешкатиме до 35 млн. За менш райдужними - 28-29 млн. 

У листопаді 2021-го фахівці ООН у звіті щодо демографічної ситуації звернули увагу, що населення України скорочується одними з найшвидших темпів у світі: припускали, що д_вио 2050 року кількість українців може зменшитись до 35 мільйонів. А от науковці Національної академії наук прогнозували, що через 70 років (до кінця XXI століття) населення України скоротиться до 22 мільйонів. Основні чинники, які впливають на скорочення населення - це низький коефіцієнт народжуваності, високий рівень смертності та постійне зростання рівня зовнішньої міграції.

Високі темпи скорочення кількості населення спостерігалися від початку 90-х, однак найбільш стійка динаміка спаду спостерігається з 2009-го. На початок 2022-го в Україні без урахування даних з окупованих територій мешкало 40 млн 900 тисяч осіб. Варто підкреслити, що перепис населення в Україні не проводився з 2001 року. 

За даними нового звіту Фонду народонаселення ООН, в Україні наразі мешкає орієнтовно 36,7 млн осіб, а від початку повномасштабного вторгнення за її межі виїхало до 8 млн біженців. Скільки з них повернеться, залежатиме від того, як швидко закінчиться війна, чи створить Україна для цих людей притомні умови: робочі місця, житло та інфраструктуру. Але для повноцінного “відродження” потрібно значно більше. 

Хто відбудовуватиме Україну?

Для повноцінного відновлення нації десять жінок повинні народжувати щонайменше 22-23 дитини. Проблема криється в тому, що навіть у 2021 році 10 жінок народжували лише 11 дітей. Не треба мати особливих навичок в соціології, аби усвідомити, що на Україну очікує катастрофічне падіння народжуваності. За прогнозами експертів, нинішній рік стане наймалодітнішим в новітній історії: 10 жінок (за прогнозами) народжуватимуть у середньому лише сім дітей. 

Будь-яка війна має свій початок і кінець. Водночас не варто очікувати на масове повернення жінок з-за кордону, а разом із тим і післявоєнного буму народжуваності. Причина елементарна - відсутність необхідних для “бейбі-буму” соціально-економічних умов. Цей факт підтверджує досвід COVID19, коли після першого року ізоляції та тези щодо збільшення, ми не отримали хоча б якогось зростання народжуваності. Натомість отримали зниження. У період з грудня 2020-го по лютий 2021-го років народилося на п’ять тисяч немовлят менше, ніж за аналогічний період торік. 

Україну поглинула гостра демографічна криза задовго до вторгнення росіян. Війна її пришвидшила, забравши сотні тисяч життів наших співгромадян. Як загиблими, так і ненародженими. Українські мами з дітлахами, рятуючи життя, виїхали за кордон. Чимало з них не мають наміру повертатися. А ще - окупанти насильно вивезли з України велику кількість дітей. 

Проблема в тому, що демографія та економіка крокують пліч-о-пліч. Інвестори полюбляють стабільність, позитивні демографічні дані та прогнози. Полюбляють конкретні цифри, на які можна спиратися, плануючи власний бізнес. Відтак демографічна ситуація - один з основних маркерів ухвалення рішення щодо інвестування в країну. Окрім того: війна сприяла стрімкому відтоку працездатного населення. 

До прикладу, мій хороший знайомий із Рівного вже третій тиждень шукає спеціаліста, який тямить у ремонті дизельних двигунів. Усі, з ким він співпрацював до вторгнення, виїхали за кордон. А це та сама працездатна частина населення, яка вкрай важлива для відновлення економіки. 

Повернення мільйонів спеців - основа майбутнього відновлення. Держава повинна продумати до дрібниць спеціальні програми, умови та мотиватори для повернення цих людей. 

Необхідно мотивувати до повернення десятки тисяч українців, які вимушено через війну здобувають середню і вищу освіту за межами України. Потрібно уніфікувати освітні і дипломні стандарти України та Європейського Союзу таким чином, аби за необхідності в Україні у молоді не виникло проблем. Потрібно заохочувати роботодавців. 

Експерти припускають, що частка незворотних мігрантів становитиме близько 50%. Сукупний обсяг економічних збитків, пов'язаних із людськими втратами війни, складе 348,5 млрд грн, або 6,3% ВВП. Нестача людських ресурсів впливатиме на стан економіки не менше, аніж наслідок руйнування росіянами українських підприємств. 

Одним з варіантів виходу з ситуації може стати потужна фінансова підтримка родин та збільшення виплат при народженні дитини. Додатковий варіант - залучення трудових мігрантів. В будь-якому разі саме зростання економіки в перспективі здатне бодай частково виправити ситуацію.

Результат залежить не стільки від часу, скільки від правильних рішень. Так, репарації та бодай перші кроки у відновленні країни можуть позитивно вплинути не тільки на стабілізацію показників ВВП, але й на ухвалення рішення українців, що виїхали, стосовно повернення додому. 

Проте, якщо ми дійсно хочемо подолати демографічну кризу, маємо вже зараз, не очікуючи на завершення війни, напрацювати програми зі збільшення народжуваності, забезпечити ефективну законодавчу роботу щодо проблематики репродуктивного здоров'я, гарантувати підтримку міжнародних організацій, відновити роботу промисловості та економіки. Іншого шляху до повноцінного відродження не існує.