Вікторія Гриб, народна депутатка, Голова Підкомітету з питань енергобезпеки, Співголова робочої групи ВР з розробки та парламентського моніторингу за впровадженням Національного плану дій з реагування на CBRN-загрози 

 

Російське вторгнення в Україну і початок першої континентальної війни в Європі в XXI столітті поділили новітню історію на дві фрагментарні частини. Після 24 лютого 2022 року в світі припинила існувати система колективної безпеки. Подальші події на Близькому Сході засвідчили, що ризики, пов'язані з можливим застосуванням зброї масового ураження ще ніколи не були настільки критичними – вперше від часів Карибської кризи. 

Подібні припущення підтверджуються історичними заявами очільників військових відомств країн Північноатлантичного альянсу. Грант Шаппс, міністр оборони Великої Британії припускає, що в найближчі п'ять років можуть розпочатися війни за участю Китаю, Ірану та Північної Кореї. А його німецький візаві Борис Пісторіус навіть розглядає можливість війни Росії з НАТО вже через 5-8 років. Кінцевий звіт Комісії Конгресу США про стратегічну позицію Штатів визначає ядерні загрози “найбільш імовірними, ніж будь-коли”, називає “нове глобальне середовище” більш небезпечним, аніж “у найтемніші дні холодної війни”. 

Рухаючись від післявоєнного до довоєнного періоду, світ перебуває на межі застосування зброї масового ураження. Відповідь України на глобальну трансформацію світового безпекового ландшафту має бути невідкладною. Проблема в тому, що українські та загалом світові стандарти CBRN (скорочено від "хімічний, біологічний, радіологічний, ядерний захист") написані для мирного часу. Їх ухил скерований в основному на нерозповсюдження загроз саме мирного часу. Подібна концепція застаріла та вимагає перегляду. 

Відтак цього тижня у Верховній Раді відбулося установче засідання робочої групи з розробки та парламентського нагляду за впровадженням «Національного плану дій» з реагування на загрози для хімічної, бактеріологічної, радіаційної та ядерної безпеки (CBRN). До участі в роботі долучилися представники РНБО, Міноборони, Генпрокуратури, ДСНС, МОЗ, Міненерго, Державного департаменту США (Бюро з питань боротьби з тероризмом, пов'язаним зі зброєю масового знищення, Бюро з питань міжнародної безпеки та нерозповсюдження), а також представники посольств США та Німеччини в Україні. 

Разом із моєю колегою, співголовою групи Людмилою Буймістер ми починаємо велику роботу над вдосконаленням українського законодавства у сфері хімічної, бактеріологічної, радіаційної та ядерної безпеки, яке б відповідало вимогам воєнного часу. 

 

У короткі терміни необхідно створити або оновити процедури розслідування та судового переслідування відповідних злочинів та інцидентів, посилити механізми прикордонного контролю та засоби фізичного захисту ядерних та хімічних підприємств і об'єктів. 

Безпрецедентний склад учасників робочої групи - п’ять парламентських комітетів та десяток міністерств і відомств, включаючи військове відомство - дозволив визначити майбутні завдання, пов'язані з аналізом прогалин у нормативно-правовому регулюванні та координацією проєктів міжнародної технічної допомоги. 

Наша мета - створити ефективну систему розподілу обов'язків між різними державними органами та уникнути неузгодженості дій. Основним бенефіціаром цих зусиль стане цивільне населення. Разом із нашими міжнародними партнерами ми будемо створювати та тестувати нові кращі практики з метою підвищення безпеки - в Україні та в усьому світі.

Важливо, що члени Робочої групи погодилася з моєю пропозицією ініціювати дискусію щодо включення питання підвищення стандартів запобігання CBRN-ризикам до порядку денного післявоєнного відновлення та розвитку України, починаючи з майбутньої Конференції URC-2024 в Берліні. Я також тішуся позитивною реакцією наших партнерів на пропозицію України розширити сферу CBRN, включивши до неї запобігання ризикам кібератак.

На макрополітичному рівні надання допомоги Україні у запобіганні та зменшенні CBRN-ризиків координує Глобальне партнерство G7 проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення (Глобальне партнерство), а інструментом для обговорення пріоритетів допомоги та залучення відповідних суб'єктів є Міжнародна ініціатива з обміну інформацією (International Information Sharing Initiative). 

Варто підкреслити – напрочуд важливо напрацювати таку систему протидії загрозам CBRN, яка б дозволила унеможливити сам факт застосування бактеріологічної, хімічної та ядерної зброї. До слова, маю надію, що наші напрацювання в якості пілотної моделі законодавчих змін запозичать національні уряди інших держав.

До речі, не тільки Україна сьогодні переглядає стандарти CBRN. Агресивна поведінка росіян на міжнародній арені змушує переглянути стратегічну позицію Сполучених Штатів, включаючи політику щодо ядерної зброї. 

Висновок очевидний – разом із союзниками ми повинні терміново підготуватися до нової реальності. Посилення співпраці, координація та інтеграція з партнерами є критично важливою для запобігання потенційним  загрозам CBRN.