Олександр Крамаренко, головред журналу Деньги

 

Катерина Рожкова, яка прийшла в Нацбанк у часи Валерії Гонтарєвої, а до того очолювала Платінум-банк, має зараз фантастичну можливість безкомпромісно довести, що її принципи абсолютно непохитні. Позов, який був поданий Фондом гарантування вкладів до неї та до її колишніх колег у керівництві Платінуму – болючий, але дуже слушний привід для цього. Довести непохитність принципів важко, але просто: достатньо відповісти лише на три запитання.

Та почнемо з відомої новини про те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 18 березня ухвалив остаточне рішення за позовом Фонду гарантування вкладів фізичним особам (ФГВФО) на 1 млрд 477 млн грн до колишнього менеджменту ліквідованого Платинум Банку, зокрема до екс-в. о. голови правління банку Катерини Рожкової, яка наразі обіймає посаду першої заступниці глави Нацбанку України (НБУ).

Можна дуже довго розмірковувати, чи мала Рожкова дотичність до проблем у Платінуму, який вона покинула за приблизно півтора роки до його банкрутства. Нагадаю, вона покинула банк в середині 2015 року, а Платінум був виведений з ринку на початку 2017 року. Власне, саме на це посилаються ті, хто вважає Рожкову непричетною до проблем Платінуму.

Але рішення найвищої судової інстанції по доволі однозначному позову ставить риску під суперечками, чи мала Рожкова дотичність до проблем у банку. Найвища судова інстанція після довгого багатоступеневого судового процесу вирішила, що колишня в.о. голови правління мала дотичність.

І таким чином створений доволі дивний моральний конфлікт. А саме: потужний фахівець з банківського нагляду, відомий закликами до прозорості та якісного корпоративного управління, до захисту інтересів платників податків, опинився у центрі юридичного кейсу, пов’язаного саме з цими проблемами.

Катерина Рожкова не тільки має за спиною купу вичищених з ринку хворих банків, але й чимало зробила для розповсюдження публічної думки про неприпустимість порушень у банківській сфері.

Достатньо нагадати лише три її висловлювання на ці теми.

Перше було оприлюднено нею у зв’язку із рішеннями, які схвалювались стосовно колишніх акціонерів Приватбанку 26 квітня 2019 року на сайті Лівий Берег: "Уровень рисков, присущих нашей работе, достаточно высокий. В том числе и риск, связанный с принятием каких-либо важных решений. Исключать ничего нельзя".

Друге висловлювання було оприлюднене 21 листопада 2019 року на сайті Ліга фінанс щодо справи навколо VAB банку: "Я не могу винить общество в том, что оно воспринимает ситуацию именно так: люди устали, все хотят справедливости, чтобы разворованные деньги были возвращены, а виновные – наказаны. Я думаю, нам нужно больше объяснять свои решения, чтобы общество видело, как работает центробанк и зачем он делает вещи, которые не всегда бывают понятными… те кто выводил деньги из банков и годами избегал ответственности, сейчас пытаются раскачать ситуацию и показать, что воры – это НБУ, а не они…. Лучший ответ на это с нашей стороны – максимально сплоченная работа с правительством и Офисом президента. И конечно же Фондом гарантирования – прежде всего по возврату средств, которые государство потратило на выплаты вкладчикам банков этих людей".

І нарешті, знову щодо колишніх акціонерів Приватбанку вона на сайті Бізнес Цензор 19 грудня 2017 року сказала наступне: "Закон сохранения (энергии) никто ведь не отменял – если откуда-то вывели, то куда-то должно было прийти? Уверена, что эти средства выводили из банка не для того, чтобы проиграть в карты".

Тобто позиція Катерини Рожкової зрозуміла по цих висловлюваннях – виведені з банків-банкрутів гроші мають бути повернуті, винні мають бути покарані, а НБУ має залишатись авторитетним джерелом рішень щодо стабільності банківської системи. Тут є доволі цікава колізія: приблизно три  роки тому законодавство щодо керівників НБУ було дещо змінене, а точніше – пом’якшене заради того, щоб закидами щодо можливо зіпсованої репутації цих посадових осіб на цих посадовців не можна було б тиснути. Це при тому, що вимоги до репутації керівників комерційних банків залишились більш ніж жорсткими, що, до речі, правильно.

Схоже, саме зараз Катерина Рожкова має опікуватись трьома питаннями:

1. Що саме вона може зробити особисто для повернення тих самих 1 млрд 477 млн грн, яких був позбавлений Платінум банк за участі його колишнього менеджменту?

2. Яким чином вона особисто зможе після згаданого рішення вищої судової інстанції вимагати від керівників комерційних банків бездоганної репутації, а також виконання не тільки літери, але й духу закону? Чи не вбачає в цьому конфлікту інтересів?

3. Як її подальше перебування на високому посту в якості лідера по банківському нагляду вплине на здатність Нацбанку в цілому запроваджувати ефективні інструменти банківського нагляду? Чи не підважить це позиції регулятора у судових спорах щодо заходів впливу, зокрема?

В неї є блискуча можливість дати відповіді, які будуть відображати її потужні принципи як провідного фахівця з банківського нагляду. Мені, як економічному журналісту, ці відповіді були б також край цікаві.