Юлія Свириденко, перша віцепрем’єр-міністерка - міністерка економіки України 

 

У торговій статистиці Америка на південь від Сполучених Штатів з усіма острівними країнами карибського моря виглядає як далека країна. 2023 року ми експортували до всіх цих країн товарів на суму 135 млн доларів – стільки ж, скільки й в Сербію. Погодьтесь не найкраще порівняння для 33 країн Латинської Америки та Карибського басейну.

На жаль, ця добряча чверть планети через віддаленість, свої регіональні політичні процеси часом може здаватися іншим світом. І з їхньої перспективи Україна — такий же інший світ.

Звичайно, у 2024 році показники у торгівлі будуть більшими через покращення логістики для всіх категорій товарів. Але цифра, втім, залишається показовою. На початку тисячоліття експорт до країн Латинської Америки був значно більшим. Лише до Бразилії ми постачали щороку товарів більше, ніж на 1 млрд доларів, серед іншого — велику кількість добрив та металургійної продукції.

За останні 20 років наші зв’язки з Латинською Америкою, щонайменше до кінця 2022 року, послабшали настільки, що звичайними інструментами дипломатії і торгової політики їх важко покращити.

Хоч тут і слід відзначити, що у дипломатичному світі ми маємо доволі міцну підтримку Україні. Наприклад, липневу резолюцію ООН щодо ядерної безпеки України багато країн регіону підтримали, зокрема Домініканська республіка, Гватемала, Аргентина, Уругвай. Щобільше, саме Аргентина стала співавтором резолюції. А показові голоси проти — від Куби та Нікарагуа, нагадують нам про те, що російський вплив в регіоні не просто присутній, але і має досить глибоке коріння.

Так само і в торгівельній політиці. Попри малий товарообіг, ми маємо багато спільного з великими країнами регіону у глобальних питаннях торгівлі. Так у Світовій Організації Торгівлі ми разом із Бразилією, Аргентиною, Уругваєм, Чилі, Гватемалою, Парагваєм та іншими країнами регіону об’єднані в Кернській групі, яка відстоює відкритість торгівлі аграрною продукцією. 

Та, напевно, перше і найголовніше, що є спільним між нами — це те, що Україна, як і колись колоніальні країни Латинської Америки, найвищою цінністю ставить ідеали свободи, незалежність і територіальну цілісність. Друге — значна українська громада у регіоні, яка системно лобіює інтереси України на всіх рівнях. Третє — схожість певних процесів.  

Наприклад, на зустрічах з колегами від Перу до Уругваю ми майже завжди говоримо можливе постачання обладнання для гідроелектростанцій. Чому? Саме українські інженери та українські підприємства будували їх в цьому регіоні за часів СРСР, наприклад, славнозвісну ГЕС Сальто-Гранде. Тож співпраця у цій сфері була б взаємокорисною, як Україні, яка потерпає від російських обстрілів енергосистеми, так і країнам Латинської Америки. 

Десь про це забули, бо СРСР часто досі асоціюється лише з росією, хоч уже і рідше, десь частина наших підприємств втратила зв’язок із латиноамериканським бізнесом. 

Така спільність інтересів доводить, що можливості для нашої співпраці є значно більшими. Але для цього потрібно, щоб важливість співпраці з Україною була не лише питанням дипломатії, але і бізнесового та культурного істеблішменту, громадськості, а відтак і пріоритетом лідерів держав. Щоб політики розуміли наскільки важливим є досягнення миру в Україні, як це прямо впливає на ті інтереси, які відстоюють держави регіону.

Масштабні інфраструктурні проєкти, посилення наших економічних зв’язків та витіснення російського впливу у регіоні можливі лише якщо є довіра між урядами наших держав. І ця довіра будується через постійний особистий діалог.

Він передбачає поглиблення особистих контактів з політичним керівництвом регіону. Я пам’ятаю як на ранніх етапах роботи над Формулою миру Президента Володимира Зеленського, я мала змогу обговорювати шляхи встановлення миру в Україні з Президентом Бразилії Лулою да Сільвою. І тоді ж в рамках інавгураційних заходів вдалося встановити зв’язки з лідерами багатьох країн регіону. Пізніше ми продовжили наш діалог під час інших міжнародних заходів, таких, як форум у Давосі.

В продовження зустрічей президента Зеленського з Президентом Аргентини Хавʼєром Мілеєм, ми з урядовою делегацією відвідала Буенос Айрес, а також Сантьяго і Монтевідео, де надали суттєвого поштовху співпраці як з економічним блоком урядів цих держав, так і з міністерствами закордонних справ, агрополітики, представниками оборонного сектору. І що важливо — дали поштовх співпраці з бізнесом. Ми вже маємо приклади українських компаній, які розширили свою географію на Латинську Америку, як от Soft Serve. Та прагнемо також, що латиноамериканський бізнес інвестував в Україну. Під час зустрічі із підприємцями, компанії із фармацевтичного, агросекторів, переробної промисловості виявили зацікавлення у цьому. 

Майже відразу після нашого візиту Аргентина приєдналася до Контактної групи з питань оборони України (UDCG) – формат «Рамштайн». 

Успіх посиленого діалогу з країнами регіону був особливо помітний під час саміту миру у Швейцарії, який відвідали Президенти Аргентини, Чилі, Коста-Рики, Гватемали. Аргентина доєдналася до двох пунктів Формули Миру Президента Зеленського — радіаційної та ядерної безпеки і Відновлення територіальної цілісності України, де стала співлідером.  Крім того, після нашого візиту, приєдналися до міжнародної коаліції за повернення українських дітей. 

Надалі ми бачимо перспективи у співпраці передовсім в гарантуванні глобальної продовольчої безпеки — як у форматі імплементації Формули миру Президента Зеленського, так і у формуванні політики в усіх інших форматах.

Великим аспектом співпраці є стратегічна торгівельна політика. Після десятиліть забуття зараз йде активна робота над визначенням формату співпраці. Це і діалог щодо можливого приєднання до Транстихоокеанського партнерства (СРТРР), учасницями якого є Перу, Чилі та Мексика, а кандидатами (разом з Україною) Коста-Ріка, Еквадор і Уругвай. Як країна кандидат на вступ до ЄС, Україна стежить за розвитком відносин між ЄС і Меркосур, адже угода про вільну торгівлю з Бразилією, Аргентиною, Парагваєм і Уругваєм з ЄС може вплинути як на нашу торгівлю зараз, так і на майбутні перспективи вже в статусі члена ЄС.

Будь-які можливі сценарії розвитку торгівельних режимів з регіоном будуть успішними лише і якщо зараз буде суттєво зміцнено фундамент довіри між урядами і діловими колами. Для цього ми використовуємо будь-яку нагоду для підтримки діалогу на високому урядовому рівні. Працюємо над реалізацією спільних проєктів, готуємо у найближчому майбутньому саміт Україна-Латинська Америка, об’єднуємо зусилля для протидії російській пропаганді у регіоні, яка шкодить не лише інтересам України, але й демократичним урядом країн Латинської Америки й, звісно, шукаємо можливості для посилення економічної співпраці.