Владислав Блідченко, генеральний директор Асоціації фінансових інституцій

 

В Україні ось вже майже 2 місяці працює Закон щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості (так званий "колекторський закон"). В цілому даний законодавчий акт дуже своєчасний, бо захищає позичальників та їх близьких від дій тих нечистоплотних колекторів, що вже почали забувати правила етики та моралі.

І нехай він остаточно набуде чинності лише 14 липня, перші двомісячні результати дії основних норм закону говорять про те, що колектори швидко унормовують свою діяльність. А ті, хто не захоче діяти в законодавчому полі, скоро змушені будуть піти з ринку.

Але в цієї медалі є й інший бік.

Комунікуючи з членами Асоціації фінансових інституцій, ми бачимо, що практично всі небанківські фінансові установи підтримують встановлення на рівні закону цивілізованих правил врегулювання простроченої заборгованості за споживчими кредитами. Втім, почали надходити і тривожні дані.

Так, з початку дії "колекторського закону" повернення позик, отриманих у небанківських фінустанов, впав у два рази!

У два рази! Без якихось інших об’єктивних причин. В країні послабили карантинні заходи, курс гривні повільно укріплюється, відбулося сезонне зниження комунальних платежів, рівень зарплат потроху зростає (принаймні офіційно).

То що ж сталося?

Відповідь очевидна: падіння фінансової дисципліни позичальників.

Іншими словами, серед наших позичальників існує досить великий прошарок громадян, які вважають, що якщо їм не нагадують про борг, то з його поверненням можна не поспішати.  

Що з цим робити?

Учасники нашої асоціації вважають, що захищаючи позичальників від зловживань недобросовісних колекторських компаній, необхідно також встановити і дієвий механізм захисту кредиторів від зловживань з боку недобросовісних позичальників.

Спираючись на міжнародний досвід,  залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості  має означати для боржника погіршення його кредитного рейтингу, збільшенню для нього в майбутньому вартості фінансових послуг, можливої відмови з боку фінансових установ в наданні фінансових послуг тощо.

Цього в "колекторському законі" немає.

Крім того, слід враховувати, що колекторська діяльність не обмежується виключно ринком фінансових послуг, на що орієнтовані норми прийнятого закону, а може здійснюватися щодо будь-яких боргів  – за придбання товарів з розстроченням платежу, за житлово-комунальні послуги, за телекомунікаційні послуги тощо. Отже, врегулювання лише частини правовідносин, пов’язаних із колекторською діяльністю, вбачається недостатнім.

У зв’язку з цим Асоціація фінансових інституцій закликає парламентарів звернути свою увагу на необхідність врегулювання повного спектру діяльності колекторських копаній, а також передбачити дієві запобіжники зловживань з боку недобросовісних боржників та настання для них негативних наслідків за свідоме ухилення від виконання зобов’язань.

Таким чином, вже настав час для виправлення допущених помилок та усунення прогалини в державному регулюванні колекторської діяльності та забезпечити належний захист прав і громадян, і фінкомпаній при стягненні проблемної заборгованості.