Валерій Туровський, власник торгової марки SPORTINSURANCE®

З 30 років страхової практики останні 4 роки мого життя були присвячені страхуванню в галузі спорту. Незважаючи на великий досвід керування брокерськими та страховими компаніями продовж 1995 – 2010 років, занурення у звичайну агентську роботу виявилось важким та цікавим. Виявилось, що уявлення громадян України про страхування взагалі та страхування в спорті зокрема дуже відрізняються від уявлень працівників страхового ринку. Й уявіть собі, страхування в спорті це обмежується тим, що є в наявності в Україні – страхуванням від нещасних випадків та подекуди страхуванням відповідальності організаторів масових марафонів.

Сьогодні я торкнуся лише одного виду страхування, який наразі найрозповсюдженіший в Україні – страхування спортсменів від нещасних випадків. Маю на увазі аматорський спорт, а не професійний, тому що в ньому зовсім інші суспільні відносини. За моїми спостереженнями, мотивацію споживача цієї специфічної страхової послуги можна класифікувати так:

1. Не свідоме придбання страхування – більше 90%.
2. Свідоме придбання страхування при заняттях спортом – менше 10%.

 

На жаль, не свідомо (я називаю це "щоб відчепилися") під впливом зовнішніх факторів, а саме, щоб задовільнити вимоги організаторів змагань, клубу, тренера, купують страхування більшість клієнтів.

Ця категорія споживачів має спільні риси.

1.  Не більше 5% споживачів цікавляться умовами договорів страхування, які укладають. Не цікавляться умовами, процедурою розрахунку та страхової виплати. Тощо. Страхування розцінюється як зло, яке потрібно побороти якнайшвидше та найдешевше, а не як захист родинного бюджету від негативних подій, які навіть не те, що не можуть бути передбачені, а ще й мають непередбачені фінансові наслідки. Здається, що люди готові викласти з сімейного гаманця 20-50 тисяч гривень, ніж сплатити раз на рік 1000-1500 гривень й знати, що у разі неприємностей страхова компанія виплатить належне страхове відшкодування, якого вистачить й на медичні послуги, й на святкування одужання.

Добре пам’ятаю, як розповідав споживачці, що страхування від нещасного випадку не прив’язане до ціни медичної послуги, наводив розрахунки для обрання оптимальної програми страхування. Але вона послухала й купила найдешевше з того, що пропонувалося. На жаль так сталося, що вже за тиждень з її застрахованою донькою стався нещасний випадок, знадобилася операція вартістю близько 15 тисяч гривень. Страхова сума була 20 тисяч гривен й страхова компанія виплатила за умовами договору страхування 1600 грн – все, що могла. Я заслужив подяку, як професіонал, страхова компанія - також подяку за оперативну виплату, а українське страхування залишилося винним у тому, що виплата не покрила вартості операції. Хтось слухав, але не чув.

2. Часто-густо споживачеві доводиться роз’ясняти відмінність цього виду страхування від медичного страхування, яким громадянам забили мозок та ідеалізація страхування у США та Європі.

Напевно, на таке мислення надихає закордонне кіно. Є чомусь у людей уява про те, що яку б страховку вони не купили, навіть за 100 грн, страхова компанія виплатить одразу все, за всіма чеками та забезпечить перебування в палаті рівня п’ятизіркового готелю. Тобто, якщо сталася травма, прилетить Айболть у блакитному гвинтокрилі та евакуює в шпиталь зі зручним ліжком, викликом медперсоналу, телевізором та десятиразовим харчуванням. "Так-то воно так, тільки трішечки не так", - виправив би нас Шельменко, герой п’єси Квітки-Основ’яненка.

Навіть у країнах, де давно розвинені і медичне страхування, і страхування від нещасних випадків, чітко відділяються ці два види страхування і страхові виплати здійснюються в межах визначених страхових сум та обсягом страхового покриття: що покриває медичне страхування – не покриває страхування від нещасних випадків й навпаки. Ці два договори страхування для спортсменів вдало доповнюють одне одного. Наприклад, за договором медичного страхування спортсмена із загальною страховою сумою 30000 доларів страхова компанія забезпечує ліками на 2000 доларів, обстеженнями та діагностикою на 5000 доларів, реабілітацією на 3000 доларів, та оплатою операції із перебуванням в стандартній палаті на 20000 доларів. Якщо витрати перевищують зазначені ліміти, або застрахований чи його родичі бажають палату підвищеного комфорту, за все це потрібно сплачувати із власних збережень. Й ось тут на допомогу приходить страхування від нещасного випадку, яке й дає ці додаткові кошти на окрему палату, реабілітацію тощо. Ці кошти вже не потрібно виймати з сімейного бюджету чи витрачати заощадження – їх виплатить страхова компанія, з якою укладений договір страхування від нещасного випадку. У нашій країні з певних причин це дещо навпаки, але суть залишається незмінною.

3. Більшість навіть тих, хто вже отримував страхові виплати, вибачте, але нічому не навчаються, навіть на власному досвіді. Яскравий приклад – жінка, яка три роки поспіль страхувала сина. Син за цей час двічі травмувався на тренуваннях, а мати швидко та повністю отримувала страхові виплати, які вдесятеро перевищували сплачені страхові платежі. На нагадування про те, що спливає термін дії договору страхування, відповіла: "Спасибо за напоминание. Пока тренируемся без страховки, не требуют в этом году". Тобто страхуватися вони будуть тільки коли запланують виступи на змаганнях, застрахуються на формальну суму ("щоб відчепилися"). Тобто люди не враховують, що тренування є процесом підготовки на змагання, теж є спортом і несе не менші, а навіть більші ризики травмування, ніж змагання.

На тренуваннях спортсменам багаторазово потрібно виконувати незвичні для повсякденного життя людини рухи з різною швидкістю та ритмом. Парадоксально, але не завжди звичні вони також й для спортсмена, тому що рухи потрібно в різних режимах (різні швидкість, навантаження, партнери). Тобто, займаючись спортом, людина майже завжди потрапляє в більш ризикову ситуацію, ніж зазвичай. На змаганнях спортсмен додатково потрапляє в стресову ситуацію, що також обумовлює виникнення ризику більшого, ніж у звичайному житті. Не слід забувати, що більшість дітей на тренуваннях не можуть повністю сконцентрувати увагу, відволікаються, не чують повністю тренерські  настанови та завдання, що також є факторами ризику. 

Це підтверджує й статистика моєї торгової марки SPORTINSURANCE® - травми поза спортом отримували 25% клієнтів, які мали страхування від нещасного випадку із розширенням на тренування та змагання. Відповідно 75% травмувалися на тренуваннях або на змаганнях, в тому числі, 48% отримували травми на змаганнях та 52% на тренуваннях.

Доречі, коректної публічної статистики травматизму в спорті в Україні немає. Здебільшого ведення статистики не вигідно з матеріальної точки зору. Неодноразово я звертався до декількох федерацій з метою організації збору статистичних даних та вивчення травматизму в цих видах спорту, але не зустрічав ентузіазму. Але, на мій погляд, детальна статистика конче потрібна хоча задля зменшення травматизму шляхом аналізу правил змагань та захисної амуніції, що використовується та виявлення справедливих страхових тарифів.