Валерій Туровський, власник торгівельної марки SPORTINSURANCE®

 

Коли є час і настрій, люблю прогулятися Інтернетом у пошуках відповідей на питання, що виникають. Втім, як і всі. Запитання у кожного свої. Першим постало питання, які страхові пропонуються спортсменам-аматорам за кордоном. А другим – за якими ознаками страховики визначають любителів та професіоналів, і чому. Для того щоб відповісти собі на перше запитання, потрібно спершу отримати відповідь на друге.

Отже, страховики з метою страхування поділяють любителів, напівпрофесіоналів та професіоналів спорту. Чому розподіляють? Різні мотивація, навантаження, статистика травматизму, витрати на лікування, відновлення. Основним критерієм класифікації є спосіб заробітку, сума річного доходу, регулярність ведення спортивної діяльності. Але тут єдиного підходу немає. Деякі британські страховики вважають аматорами тих, хто не заробляє спортом, а займається ним для власного задоволення. У той же час, є тонка межа між напівпрофесіоналами та професіоналами: якщо річний дохід від спорту нижче 5000 фунтів стерлінгів – спортсмен вважається напівпрофесіоналом, якщо дохід від спорту вищий за 5000 фунтів стерлінгів, клієнт вважається вже професіоналом.

Для різних категорій суб'єктів спортивної діяльності різняться ризики та потрібні різні страхові продукти та суми покриття.

Ось що ми побачимо на одному з британських страхових сайтів: "Якщо ви професійний спортсмен, ми не можемо запропонувати вам страхове покриття - ми визначаємо професіонала як людину, яка заробляє понад 5000 фунтів стерлінгів на рік своїм видом спорту та/або займається цим видом спорту на постійній основі та/або з контрактом (оплачуваним або неоплачуваним), що покриває заняття спортом та/або отримання спортивної стипендії". Ось так жорстко. Для професійних спортсменів пропонуються зовсім інші умови страхування, ніж любителів і напівпрофесіоналів.

Закон України "Про фізичну культуру та спорт" визначає діяльність у професійному спорті як підготовку та участь у спортивних змаганнях серед професіоналів і є основним джерелом доходів, а спортсмена, як професіонала визначає з моменту укладання контракту з відповідними суб'єктами фізичної культури та спорту про участь у змаганнях серед спортсменів-професіоналів.

На мою думку, професіоналами є особи, які мають дохід від клубної, тренерської діяльності, занять спортом, отримують спортивні стипендії, спонсорську допомогу тощо. Якщо тренер не перебуватиме в ДЮСШ або в іншій спортивній організації, не має спеціальної освіти, але тренує систематично і отримує від цього дохід, я відносив би його до професіоналів. Або боксер, який регулярно тренується, кілька разів на рік бере участь у шоу-боях, на яких роблять ставки. Контракту не підписує. На мою думку, британське трактування набагато чесніше.

У практиці були випадки, коли клієнти приховували фінансовий, відповідно професійний, характер заходів, у яких брали участь. Інакше кажучі, вводили в оману страхові компанії. Адже у професіоналів зовсім інші ризики та мотивація у спорті, ніж у любителів: у професійному спорті жорстка, часом жорстока конкуренція, професійні спортсмени регулярно виходять за межі своїх можливостей, щоб досягти найвищого результату. Справа не лише у перемозі, але найчастіше і у великих грошах. Отже, ризик серйозних травм із незворотними наслідками вищий за середній, що є кінцем спортивної кар'єри. Саме тому страховий ринок пропонує професіоналам інші страхові продукти, ніж любителям та напівпрофесіоналам.

Любителям та напівпрофесіоналам пропонується страхування від нещасних випадків, страхування тимчасової непрацездатності, втрати доходів внаслідок травми, страхування витрат. Найбільш знайомим нам є страхування від нещасних випадків.

У Німеччині та Великій Британії пропонуються комплексні страхові продукти, які враховують серйозні травми, витрати, що з ними пов’язані та втрату доходу. З якої причини? Дуже просто: у країнах, де є обов'язкове медичне страхування, воно або не покриває заняття спортом, або є обмеження страхових сум, в межах яких оплачуються операції, перебування в лікувальному закладі, реабілітація, і точно не покриваються втрата доходу спортсмена-аматора, яка стала наслідком захоплення спортом.

У Німеччині є обов'язкове медичне страхування та обов'язкове страхування від нещасних випадків, у зв'язку з чим поліси спортивного страхування покривають ті заняття спортом і тих страхових сумах і випадках, які не застраховані у межах державних програм. Наприклад, школяр застрахований на заняттях фізкультурою за певною програмою та під час занять спортом поза школою, якщо він перебуває у спортивному товаристві (державному чи земельному). Але ці програми мають обмеження, тому страховики закликають купувати індивідуальне страхування від спортивних травм.

Для наочності перенесуся на батьківщину Вільяма Шекспіра та Девіда Бекхема. Громадянину Сполученого Королівства, який полюбляє поганяти у футбол у вихідні дні, комплексну програму страхування пропонує, наприклад, один із британських брокерів, що діють від імені AXA XL (американська дочірня компанія страхової та перестрахувальної групи ).

Пропонується три варіанти програм за цінами £56,47, £62,03, £65,53 на рік. Курс £ приблизно 35 гривень. Різниця у страхових виплатах після смерті та катастрофічних травмах. Порівняю найдорожчу та найдешевшу програми (£65,53/£56,47). Вони гарантують такі виплати:

- у разі смерті внаслідок нещасного випадку - £9000/£3000;

- втрата однієї або більше кінцівок, втрата зору на обидва очима, втрата слуху, постійна повна непрацездатність - £30 000 / £10 000. Це маскимальна сума виплати, вони не складаються при різних травмах;

- Одноразова виплата при повних (!) переломах кісток: тазостегнового суглоба або таза (крім куприка), стегнової кістки, великогомілкової кістки або малогомілкової кістки (ноги), за винятком надколінка (колінної чашечки), п'яткової кістки (загоюючої кістки), передплюсни ), ключиця (ключиця), плечова кістка, променева або ліктьова кістка (рука), зап'ястя (зап'ястя), череп (череп), виключаючи лицьові кістки скелета, грудину (грудину), лопатку (лопатку), п'ясткові кістки (рука без пальців) , плюсневі кістки (стопа без пальців) - £350/£150;

- покриття витрат на фізіотерапевтичні процедури, до £350/£150;

- покриття витрат на консультації медичних фахівців, до £ 350/ £ 150;

- екстрена стоматологія, до £300/£100;

- покриття витрат на членство в клубах, абонементи тощо при неможливості подальших занять, до: £200/£75;

- витрати на порятунок, до £ 8000 у будь-якій програмі.

За додатковий страховий платіж, за тимчасової повної (!) непрацездатності, страхова компанія гарантує виплату щотижневої допомоги у розмірі до £ 1000 починаючи з 14-го дня після травми та протягом наступних 26 тижнів. Навіть якщо ви заплатили за покриття в 1000 фунтів на тиждень, це не означає, що страхова компанія виплачуватиме цю тисячу заплющивши очі - потрібно надати докази, що застрахована особа втратила заробіток або його частину. Скільки потрібно заплатити за таку опцію? Приблизно 30-40 £ за кожні £ 100 тижневого доходу, які повинна буде виплачувати страхова компанія, а максимальна доплата £ 350 за річний договір страхування.

 Як бачимо, умови жорсткі, і ніхто не виплачує любителям мільйонів, а також за забої, розтягнення, розсічення тощо, дрібні травми, які покриваються медичною страховкою.

В Україні для любителів пропонується дещо інший підхід і я б сказав, що більш м’який в плані документів. Як правило, страхові виплати здійснюються на підставі довідок з травматологічних пунктів та медустанов за таблицями розмірів страхових виплат за нещасними випадками. Таблиці можуть різнитися в страхових компаніях, але загалом підхід наступний: травми оцінюються у відсотках від страхової суми, яку вибирає особа, яка укладає договір страхування (страхувальник) – чим легша травма, тим менший відсоток від страхової суми виплачується. Саме такий підхід запроваджує в страхуванні для спортсменів торгова марка SPORTINSURANCE® та її партнері. Це цілком виправдано на цьому етапі розвитку спортивного страхування, існуючими соціально-економічними відносинами та рівнем забезпеченості медичним страхуванням в Україні.

Організація страхування спортсменів й у спорту тісно пов'язані з організацією безпосередньо спорту в конкретної країні, медичного та соціального страхування та інші умови. Немає нічого уніфікованого, однакового та ідеального. І якщо ми хочемо, щоб масовий і аматорський спорт в Україні був соціально захищений, необхідно вивчати досвід різних країн і те, що сподобалося, впроваджувати з урахуванням нашого реального життя, медичної інфраструктури та можливостей, не намагаючись натягнути кросівки 40-го розміру, що сподобалося, на свій власний 43 -й.