Володимир Борейко,  директор  Київського еколого-культурного центру

 

 Останнім часом все більше багатих українських мисливців долучаються до трофейного полювання.  Держлісагенство України збирається трофейне полювання вписати у стратегію розвитку мисливського господарства України, яке зараз розробляється.

При цьому ігнорується той факт, що трофейне полювання є вкрай шкідливим, екологічно небезпечним напрямом полювання. Це тому, що трофейні мисливці вбивають найкращих, великих тварин, тобто найкращих виробників, здійснюючи «еволюцію навпаки». Крім цього трофейне полювання не може бути підтримане і з етичних міркувань, тому що вбивство дикої тварини заради розваги і хвастощів мисливця не є вагомою причиною загибелі тварини. Крім цього в Україні вже накопичено сумний досвід різкого зменшення чисельності деяких видів диких тварин-ведмедя, зубра та лося.

На 1991 р. в Україні  налічувалося близько 720 зубрів . Полювання на них було заборонено. Потім, завдяки лобістській діяльності низки зоологів та Мінлісгоспу (Держлісгоспу) України, під виглядом селекційного відстрілу на зубрів було організовано звичайне комерційне трофейне полювання. Згідно з прейскурантом для трофейних мисливців, розробленим Держлісгоспом України, офіційна плата за «селекційний» відстріл зубра дорівнювала близько 6 тис. доларів США або 4500 євро.

Планувалося, що частину грошей від відстрілених старих самців зараховуватимуть на спеціальний фонд охорони зубрів, гроші з якого будуть використовуватися на розведення цих рідкісних тварин. Однак такий фонд так і не був створений, а чисельність зубрів, через безконтрольне трофейне полювання і браконьєрство, що зросло, впала з 720 до 200 голів. При цьому в низці популяцій, наприклад, волинської, залишилися практично самі самки, а рівненська, чернігівська та івано-франківська були повністю знищені мисливцями . І ніхто за це  не був покараний.

У 2007 р., завдяки зверненню Київського еколого-культурного центру до Генеральної прокуратури України, трофейне полювання на зубрів було припинено, завдяки чому зубра було врятовано від повного знищення в Україні .  Чисельність зубрів стала зростати. Якщо на 2007 р. ми налічували в Україні близько 200 зубрів, то на 2020 р. їх офіційно налічувалося вже 298 особи . 

 Така сама ситуація була з ведмедями. У 1990-х – на початку 2000-х років в Україні активно велося трофейне полювання на ведмедів ( у тому числі для іноземців). У 1996 р. Держкомлісгосп України своїм наказом затвердив ціни на мисливські трофеї, здобуті іноземними мисливцями ( у 2002 р. цей наказ було доопрацьовано).  Згідно з затвердженим цінником видобуток трофея ведмедя в Україні (череп і шкура) коштував для іноземного мисливця 2600-3100 євро, поранення ведмедя коштувало  1300-1600 євро, а промах 300-400 євро. Трофейне полювання велося без будь-якого контролю та наукового обґрунтування. Головним мотивом, як і завжди буває з організацією трофейного полювання, була платіжна спроможність іноземного трофейного мисливця. В результаті чисельність ведмедя в Україні почала швидко скорочуватися. Якщо в 1991 р. в Україні ведмедів налічувалося 600 голів , то через 9 років – вже 300 голів, тобто його чисельність скоротилася вдвічі . У 2003 р. завдяки енергійним діям природоохоронця Ю.Васідлова ведмедя було внесено до Червоної книги України і полювання на нього було заборонено.

В результаті  чисельність ведмедя  зросла до 400 екз., а зараз стабілізувалася на цифрі приблизно 300 екз . Водночас незаконне трофейне полювання на ведмедя в Україні продовжується. 

Шкода від трофейного полювання дуже яскраво виявилася в історії з лосем.У 1991 р. в Україні налічувалося 14796 лосів, а у 2017 р. – вже 6409 лосів. На лося довгий час було відкрито трофейне полювання. Вартість трофею лося (череп з рогами) коштував 1200-1300 євро . В результаті масового та безконтрольного трофейного полювання на лося в Україні його чисельність, у порівнянні з 1970-1980 рр., за різними оцінками, зменшилася у 4-17 разів, а його ареал – зменшився у 2-5 разів.При цьому у Запорізькій, Миколаївській, Херсонській, Івано-Франківській, Закарпатській, Чернівецькій областях та Криму лосі зникли повністю . Через масовий прес полювання практично зникли і особини з рогами високої трофейної цінності. Більше того, трофейне полювання призвело до того, що найбільш якісні екземпляри лося віком 6-9 років практично не зустрічалися. Незважаючи на скорочення чисельності лося ,Держлісагенство України щороку збільшувало квоти на відстріл лося. Якщо на період 2013/2014 р. їм було видано 162 бланки ліцензій на відстріл лося, у 2014/2015 – 193 бланки ліцензій, на 2015/2016 – вже 237 бланків, то на сезон полювання 2016 р.-2017 відстріл лося вже збільшився до 301. 

Як вважають експерти, однією ліцензію мисливцями відстрілювалося 2-3 лося . Тому, займаючись масовим і постійним відстрілом лосів, насамперед трофейних самців, а також самок, трофейні мисливці винищували репродуктивне ядро ​​популяцій цієї тварини, яка зникала.  Щоб урятувати лося від повного знищення, з ініціативи професора С.Межжеріна та Київського еколого-культурного центру лося ,також як  раніше  зубра та ведмедя , було у 2017 р. внесено до Червоної книги України .

Проте трофейні мисливці намагалися  в суді оскаржити рішення Мінприроди України про занесення лося до Червоної книги у суді, але ганебно програли .

Як ми бачимо на цых прикладах, трофейні мисливці зовсім не зацікавлені у збільшенні чисельності мисливських тварин, всі їхні зусилля зведені лише до одного-до безконтрольного вбивства диких тварин заради розваги, хвастощів та отримання кровавого  трофею.

 У багатьох африканських країнах трофейне полювання заборонено. Великобританія планує найближчим часом заборонити ввезення на свою територію мисливських трофеїв. Здається, настав час заборонити трофейне полювання і в Україні.