Олександр Крамаренко, головред журналу Деньги

 

В кінці поточного тижня США та ЄС запровадять нові пакети санкцій до РФ. Чудова новина, та вже на часі працювати над наступними пакетами. Чому? Тому що достатньо потужні пакети, що почнуть ось-ось діяти, не є достатньо жорсткими, з моєї точки зору.

Почну з санкційних трендів. Лише приблизно з середини 2023 року в чергових пакетах санкцій ЄС – це 11 та 12 пакети, почали більш-менш системно впроваджувати вторинні санкції. В той же самий період і США почали впроваджувати вторинні санкції, тобто покарання для тих, хто допомагає РФ обходити первинні санкції. Нагадаю, що первинні санкції - це санкції проти російської фінансової системи, проти певних видів експорту з РФ та проти імпорту продукції військового та подвійного призначення до РФ. Нарешті, з осені 2023 року почали дійсно активно впроваджувати вторинні санкції навіть проти представників третіх країн.

Але, на жаль, потік критично важливих для виробництва зброї в РФ компонентів, обладнання та матеріалів не припинився. Хоча, судячи із наявної інформації, різні схеми сірого і навіть чорного імпорту всього цього коштують росіянам тепер значно дорожче.

На жаль, станом на 22 лютого ще невідомі в деталях обидва пакети санкцій, що мають бути запроваджені 23 лютого (від США) та 24 лютого (від ЄС). Наприклад, хіба що відомо, що за рахунок 13 пакету санкцій Євросоюзу проти РФ приблизно 200 нових учасників додасться до санкційного списку ЄС. Внаслідок цього загальний перелік підсанкційних фізичних та юридичних осіб досягне 2000. Ніби непогано? Ніби так, оскільки в попередньому, 12-му пакеті санкцій ЄС проти РФ, було 147 нових учасників переліку (61 фізична та 86 юридичних осіб). Але, на жаль, перепони не надто складно обходяться за рахунок нових підставних компаній-посередників з третіх країн. І ці перегони не мають успішної перспективи, якщо їх продовжувати в такому ж форматі санкцій, який діє зараз.

Найновіші санкційні пакети США проти РФ вже доволі жорстко показали, що переслідують і посередників з будь-яких країн – від ОАЕ до Туреччини і далі по списку. Черговий санкційний пакет від США буде запроваджений майже позачергово – приводом стала загибель Олексія Навального в російській в’язниці, але при анонсуванні згадували і мету – послабити спроможність РФ вести агресивну війну.

Та, на жаль поки що ми не бачимо бажаного результату: конвейєри російських заводів штампують ракети, боєприпаси та інше, чого потребує агресивна війна. На це є у росіян і гроші від сировинно-енергетичного експорту, і критично важливі імпортні компоненти західного виробництва.

І це при тому, що санкції мають на меті саме скоротити фінансові та виробничі можливості РФ.

Що з цим робити? Перш за все, зрозуміти простий факт: у боротьбі з тоталітарним режимом реально дієвими є виключно тотальні заходи. Навіть приватний бізнес в РФ є невід’ємною складовою державної мілітарної машини.

Про гроші для агресивної війни

Ви хочете скоротити фінансові спроможності РФ?

Два не надто простих, але дієвих інструменти:

По-перше, вже на часі оголосити РФ спонсором тероризму. Це призведе до значно більш жорсткого контролю за фінансовими операціями російських експортерів. А ще це переведе майже безневинні з точки зору законодавства "сірі" продажі нафти, газу та іншого тим країнам, що не підтримують санкції, у статус вкрай ризикованих операцій, що межують з фінансуванням тероризму.

Ми ж знаємо про приховування росіянами експортної виручки за кордоном? Звісно, знаємо, про це свідчать і статистика зовнішньої торгівлі, і непрямі дані. Зрозуміло, що не вся прихована за кордоном виручка розкрадається, більша частка, ймовірно, використовується для фінансування тіньових закупівель в інтересах війни.

По-друге, вже на часі прибрати шпарини з експортних обмежень щодо російської сировини та енергоносіїв. Цей експорт має стати для РФ неприбутковою діяльністю. Наприклад, по трубах газ ЄС закупати забороняє, а зріджений – можна, хоч залийся. Наприклад, нафта російського походження має обмеження по ціні, а от та ж сама російська нафта, що додана у суміші з нафтою іншого походження – вже ні. А власне, чому ні? Чому б не запровадити цінові обмеження для будь-якої суміші, де є хоча б сліди російської нафти? І так само – для нафтопродуктів, які вироблені навіть із частковим використанням російської нафти.

Нафта має отримати більш жорсткі обмеження по цінах продажу – не 60 доларів за барель, як зараз, а хоча б 45. Бо зараз прибутки російського нафтоекспорту просто непристойно великі. Газ? Він також має отримати обмеження по ціні – як при постачанні трубопроводами, так і зрідженого. Звісно, це потребуватиме пошуків потужних аргументів щодо основних покупців російських газу, нафти та іншої сировини – КНР та Індії.

Та оскільки зараз мова йде про більш ніж реальну загрозу світовій стабільності, про розповзання російських ракетних та ядерних  технологій, то варто шукати аргументи для Делі та Пекіну. Чи ми думаємо, що ядерної компоненти точно немає у домовленостях між Москвою з одного боку, а з Тегераном та Пхєн’яном – з іншого?

І ще про ядерні технології. Свого часу Києву викрутили руки щодо поставок парових турбін для АЕС в Ірані. Зараз Росатом реалізує проект по будівництву АЕС, наприклад, у Туреччині. Ви бачите якісь зусилля по обмеженню російської ядерної експансії? Я – ні.

Технології для війни

Що відбувається з 24 лютого 2022 року відносно санкцій проти постачання в РФ технологій та компонентів військового та подвійного призначення? Умовно кажучи, це можна назвати політикою “чорних списків”. Тобто за рахунок колосальних зусиль формуються списки заборонених товарів, технологій та матеріалів, які не можна продавати в РФ. Також формуються списки підсанкційних компаній в РФ, яким закривають доступ до західних постачальників. Але все це поки що не дає бажаного результату.

На мій погляд, бажаним результатом є повне припинення виробництва в РФ більш-менш важливих видів озброєнь. Ми маємо розуміти, що в цій державі немає власного виробництва сучасної електроніки, точних металообробних верстатів та приладів, спеціальних матеріалів (клеї, герметики, пластики). І додавання до “чорних списків” чергових заборонених позицій потребує доведення того, що це дійсно використовується для війни. Зробити цю політику дійсно результативною практично неможливо, бо навіть наскрізь цивільна електроніка та мікроелектроніка використовується для виробництва зброї.

Саме тому політика “чорних списків” завжди буде терпіти поразку. Саме тому потрібно переходити до політики “білих списків”, яка полягає в тому, що має бути заборонено для постачання у РФ абсолютно все, крім обмеженої номенклатури товарів, які однозначно мають виключно цивільне призначення.

Звісно, політика “білих списків” означатиме виклик для західного бізнесу, який непогано заробляє не тільки на майже безневинних товарах, але й заробляє на компонентах, які, наприклад, знаходять у ракетах та безпілотниках, що падають на українські міста. Звісно, це майже безпрецедентна історія, яка потребує певної політичної волі та зусиль по її просуванню.

Тут важливе слово “майже”, бо практично саме політика “білих списків” діяла відносно СРСР в рамках COCOM (Coordinating Committee for Multilateral Export Controls). Політика "білих списків" (ну, майже білих). Ця політика поховала свого часу сподівання СРСР на перемогу у технологічних перегонах, має поховати і сподівання РФ зараз.

Чому це не утопія

Відповідь вкрай проста: тому що у випадку, якщо РФ не буде зупинена і відправлена на належне місце, буде відкритий шлях для атаки тоталітарних режимів на країни демократичного світу. Не більше і не менше. Тобто це екзистенціальний виклик для вільного світу. І на щастя, вже чимало політиків з країн цього світу використовують саме це визначення.

Підсумую: ті санкції, що запровадять США з 23 лютого, а країни ЄС з 24 лютого – це добре і це круто. Та вже на часі готувати наступні пакети – дійсно вбивчі для держави-агресора, реально жахаючі для її поплічників.